Чаклунка з останньої парти - Тамара Крюкова

Августина стояла посеред скарбниці і розгублено роздивлялася на всі боки. Липочку, коли вона побачила рідне обличчя, переповнило тепле почуття.

— Бабусенько! Пробач мені. Я більше не буду, — вигукнула дівчинка і кинулася на шию старенькій.

На її здивування, Августина не промовила ні слова докору і міцно притисла онучку до себе.

— Дитинко! З тобою все гаразд? Я мало не збожеволіла, коли довідалася, що оголошено полювання на руду дівчинку. Як ти потрапила до палацу?

— Слово честі, я не навмисно. Все само собою вийшло, — шморгнула носом Липочка.

У цей час дракончик з гуркотом підкотив залізяку і, схиливши голову набік, став роздивлятися стареньку.

— Це що таке! — сплеснула руками Августина.

— Яків Еммануїл Феліциус, — Липочка відрекомендувала свого вихованця.

— Очам своїм не вірю. Це ж дракон! — не могла отямитися бабуся.

Потішений увагою Феліциус картинно шаркнув хвостом і видихнув язичок полум'я.

— Він ще й вогнедишний! Звідки така чудасія? — здивувалася Августина.

— Ти не сердишся? Мені довелося взяти Феліциуса із собою, аби принц його не скривдив.

— Неймовірно! Значить, чутки про дракона-втікача — правда?

Августина подивилася на дракончика і похитала головою:

— Цікаво, як принц збирався битися з ним? Взяти за шкірку і посадити у клітку для канарок?

Почувши таке принизливе зауваження, нащадок давнього роду драконів обурено пахкнув, відвернувся і вдарив об підлогу хвостиком.

— Даруйте! Я не мала на увазі нічого образливого, — вибачилася Августина.

Феліциус примирливо кивнув головою. Старенька чарівниця зніяковіло провадила далі:

— Просто я уявляла дракона трішечки, як би це сказати… Більшим.

— Взагалі-то він був великий, але дуже старий і хворий. Я зробила його молодшим, — сказала Липочка.

— Зробила молодшим? Та ж він недавно вилупився з яйця! І як тепер бути?

Липочка зітнула плечима.

— Ти ж дозволиш мені тримати вихованця?

— Ти розумієш, про що кажеш? Адже це не хом'як і не морська свинка, а дракон.

— Бабусю, він такий славний і не здатний нікого скривдити. До того ж ти сама говорила, що всі дракони мають природжену мудрість. Він допоможе мені вивчати давньодраконську, — заблагала Липочка.

— Ні-ні, це неможливо. Я категорично проти того, щоб згодовувати йому невинних звіряток.

— Він вегетаріанець.

— У такому разі я перезрілий гарбуз, — не повірила Августина.

Липочка пошарила в торбинці і витягла звідти останнє яблуко, що дивом уціліло.

— Ось, дивися!

Дівчинка простягнула яблуко дракончикові.

Частування було не надто привабливим. Надкушене з одного боку, змерхле яблуко не викликало апетиту. Дракончик покосився на сумнівну лакомину і демонстративно відвернувся.

— Що я казала? — підібгала губи старенька.

— Він просто неголодний, — заступилася за вихованця Липочка і звернулася до дракончика: — Ти це навмисно? Бабуся вирішить, що ти кровожерний живоїд. Поводься пристойно!

«Пропонувати огризок дракону — це обурлива річ. Я себе не на смітнику знайшов», — подумав Феліциус. Він би висловився вголос, але не був упевнений, що зуміє вимовити «пр» і «гр», а гаркавити не личить справжньому дракону.

— Тримати вдома дракона — божевілля. До того ж це королівський дракон, нехай з ним у палаці і розбираються, — сказала бабуся.

Почувши ці слова, дракончик голосно захрумтів яблуком, щоб у старенької не залишилося жодних сумнівів щодо його вегетаріанства. Він проковтнув навіть огризок, схилив голову і так зворушливо поглянув на стареньку чарівницю, що серце в неї розтало.

— Треба ж! Справді, незвичайний дракон, — здивувалася Августина.

— Отже, ти згодна? — зраділа Липочка.

— Ну що з вами робити? Хоча не певна, що роблю розумно. Його зникнення викликало страшенний переполох. Сподіваюся, більше ти нічого не накоїла? — запитала Августина і відразу зрозуміла, що сподівається марно.

Коли в онучки на обличчі з'являвся такий безневинний вираз, це означало: чекай каверзи!

Бувають випадки, коли щире зізнання краще, ніж недомовки.

— Майже, — сказала Липочка, явно скромничаючи.