Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

одним махом?

— Ні, кожну треба обертати окремо, — сказав Кікі. — Але на всіх п’ятдесят мавп піде не більше години. Сидіть тут, Злючко-Закарлючко, а я оберну першу мавпу, — он ту, що на гілці зліва, — на велетня з мечем.

— Куди ти йдеш? — запитав гном.

— Я не можу вимовляти чарівного слова в будь-чиїй присутності, — заявив Кікі, твердо вирішивши не допустити, щоб його підступний товариш дізнався про секрет. — Тому я відійду, щоб ви нічого не чули.

Злючці-Закарлючці це дуже не сподобалось, але він усе ще сподівався заскочити хлопця зненацька і викрасти в нього чарівне слово. І він ледь помітно кивнув своєю лев’ячою головою.

Кікі підвівся і відійшов трохи в ліс. Тут він помітив дуплисте дерево. На щастя, це було саме те дерево, у якому сховався Мудрець країни Оз у лисячій подобі.

Як тільки Кікі підбіг до дерева, лисиця втягла голову в плечі, і її зовсім стало не видно в темному дуплі, коли дивитися знизу. Кікі встромив морду в дірку і прошепотів:

— Я хочу, щоб ота мавпа на гілляці зліва обернулась на велетня в п’ятдесят футів зросту, одягненого у військову форму і з гострим мечем у руці пирзкхгл!

Після цього він побіг до Злючки-Закарлючки, але лисиця-Мудрець луже чітко чув кожне вимовлене ним слово.

Мавпа негайно обернулась на велетня, і велетень цей був такий високий, що коли став на землю, його голова вистромилась над найвищими деревами в лісі. Мавпи зчинили страшенний лемент, але, мабуть, не зрозуміли, що велетень був однією з них.

— Чудово! — вигукнув гном. — Поспішай. Кікі, і оберни всіх інших.

Кікі знову підбіг до дерева і, просунувши голову в дірку, прошепотів:

— Я хочу, щоб і сусідня мавпа стала таким же велетнем-солдатом — пирзкхгл!

І знов лисиця-Мудрець почув чарівне слово, а також його правильну вимову. Але він сидів тихенько в дуплі і чекав, щоб почути це слово ще раз, аби добре його запам’ятати й часом не забути.

Кікі бігав на край галявини й повертався знову до дуплистого дерева, аж поки вимовив чарівне слово шість разів і шість мавп перетворились на небачених велетнів.

Тоді Мудрець вирішив, що він може спробувати й собі скористатися чарівним словом. І як тільки Кікі побіг до гнома, лисиця вистромила з дірки голову й тихо промовила:

— Я хочу, щоб отой звір, який зараз біжить на галяву, обернувся на ліщиновий горіх, — п ирзкхгл!

Тієї ж миті мрійник Кікі Ару в подобі Ле-Мав-Ора зник, а по землі покотився маленький горіх, і скоро зупинився.

Мудрець був у захопленні і вискочив з дупла саме в ту мить, коли Злючка-Закарлючка блукав довкола очима, намагаючись зрозуміти, що сталося з Кікі. Та замість Кікі гном уздрів лисицю і рвучко схопився на ноги. Мудрець не знав справжньої сили цього дивовижного звіра, тому він вирішив не ризикувати.

— Я хочу, щоб оце страховисько перетворилося на волоський горіх — пирзкхгл! — сказав Мудрець уголос. Та він не зовсім точно вимовив чарівне слово і Злючка-Закарлючка не змінився. Зате гном одразу ж зміркував, що «пирзкхгл!» — це і є чарівне слово. Тому він підскочив до лисиці і закричав:

— Я хочу, щоб ти обернувся на гуску — пирзкхгл!

Але гном також неправильно вимовив Чарівне Слово, бо почув його вперше, та й то спотвореним. Отже, лисиця теж не змінилась, хоч змушена була втекти, щоб її не схопив розлючений гном.

Злючка-Закарлючка почав вимовляти чарівне слово на всі лади, сподіваючись підібрати до нього ключ, і лисиця, сховавшись у кущах, навіть дещо стривожилась, як би це йому не вдалося. Але Мудрець Країни Оз був досвідченим у таких чарівницьких справах; він взяв себе в руки і незабаром пригадав абсолютно точно, як Кікі Ару вимовляв Чарівне Слово. І от він повторив те саме речення, яке казав перед цим, і гном Злючка-Закарлючка обернувся на звичайнісінький волоський горіх.

Після цього Мудрець вискочив з кущів на галявину і сказав:

— Я хочу стати самим собою — пирзкхгл!

Тієї ж миті він знову став Мудрецем Країни Оз. Підібравши ліщиновий та волоський горіхи, Мудрець обережно поклав їх собі в кишеню й побіг на велику галяву.

Ягня-Дороті захоплено замекало, побачивши свого старого друга в його звичайному вигляді. Решта обернених, так і не знайшовши гуски, також були всі тут. Товста жінка-балакунка, хлопчик-жувач, кролик і Кришталевий Кіт з усіх боків оточили Мудреця й допитувались, як усе сталося.

Та перш ніж розповідати про свої пригоди, Мудрець повернув усім (зрозуміло, за винятком Кришталевого Кота) їх природний вигляд і, коли спала перша хвиля радості, докладно повідав про те, як йому пощастило розкрити таємницю чарівника і перетворити обох Ле-Мав-Орів у такі речі, які не можуть розмовляти, а значить, не можуть і допомогти собі. І маленький Мудрець показав своїм здивованим друзям ліщиновий та волоський горіхи на доказ того, що він каже правду.

— Але послухайте! — вигукнула Дороті, — що сталося з тими велетнями-солдатами, які раніш були мавпами?

— Ет! Я зовсім забув про них! — признався Мудрець. — Очевидно, вони й досі стоять там у лісі.

Розділ п'ятнадцятий
Самотня Качка

Трот і капітан Білл стояли перед Чарівною Квіткою, міцно припнуті корінням до землі.

— Капітане, ви хочете їсти? — запитала маленька дівчинка, сумно зітхнувши, бо вона простояла на одному місці вже кілька годин підряд.

— Бачиш, Трот, — відповів моряк, — я б не відмовився перекусити, коли б сюди подали обід, але мені здається, що старі люди легше переносять голод, ніж молоді.

— Я не певна в цьому, любий мій друже Білл, — замислено сказала дівчинка. — Вік, звичайно, має значення, але ще більше значення має, по-моєму, зріст. Ви вдвоє більші за мене, отже і їсти вам повинно хотітися вдвоє дужче.

— Так воно, мабуть, і є, — відповів моряк, — бо я уже просто не в змозі терпіти. Але