Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

class="book">На верхівках дерев не сиділи на варті мавпи, які завжди попереджали криками звірів про наближення чужинців, і це було так незвичайно, що навіть Кришталевий Кіт здивувався. Посуваючись далі в ліс, він натрапив на вовка, який спершу кинувся полохливо від нього тікати. Але потім, побачивши, що це лиш Кришталевий Кіт, вовк зупинився, і кіт помітив, що сірячок увесь тремтить, ніби хтось його страшенно налякав.

— Що трапилось? — запитав кіт.

— Страшний чаклун об’явився між нами! — вигукнув вовк. — Він міняє подобу всіх звірів — оком навіть не встигнеш змигнути, — і робить усіх своїми рабами.

Кришталевий Кіт засміявся і сказав:

— Ха, та то ж Мудрець Країни Оз! Він може трохи пожартувати з лісовими мешканцями, але нізащо не скривдить жодного звіра.

— Ні, я кажу не про Мудреця, — пояснив вовк. —-І якщо Мудрець Країни Оз — це той смішливий маленький чоловічок, який приїхав на велетенському тигрі до нас на галявину, то і його обернув страхітливий чаклун.

— Обернув Мудреця? Але ж це неможливо! — заявив Кришталевий Кіт.

— Виявляється, що можливо. Я на власні очі бачив, як його обернули на лисицю, а дівчинка, що приїхала з ним, стала кучерявим ягням.

Кришталевий Кіт був украй здивований.

— Коли ж це сталося? — запитав він.

— Зовсім недавно, на нашій галяві. Там зібралися всі тутешні звірі, але вони розбіглися хто куди, коли чаклун почав перевтілювати їх. І щастя моє, що мені пришилося втекти таким, яким я завжди був. Але й досі я не можу побороти страху і хочу десь заховатись.

З цими словами вовк побіг далі, а Кришталевий Кіт, який знав, де велика галявина, попрямував до неї. Тільки тепер він просувався повільніше, а його рожевий мозок крутився з величезною швидкістю, бо кіт у цей час обдумував ті незвичайні новини, які розповів йому вовк.

Підійшовши до галявини, Кришталевий Кіт побачив лисицю, ягня, кролика, хлопчика-жувача і товсту жінку-балакунку, які безцільно нишпорили по траві, бо вони знову шукали Чорний Саквояж з чародійними інструментами.

Кіт постежив за ними хвилинку, а потім повільно вийшов на відкрите місце. Одразу ж до нього підскочило ягня і закричало:

— Дивіться, Мудрець, сюди прийшов Кришталевий Кіт!

— Де він, Дороті? — запитала лисиця.

— Ось тут!

Жінка, хлопчик і кролик приєднались до лисиці та ягняти, і всі вони тепер стояли перед Кришталевим Котом. Перебиваючи одне одного, вони майже хором запитали:

— Ти бачив Чорний Саквояж?

— Часто, — відповів Кришталевий кіт, — але не зараз.

— Він зник, — сказала лисиця, — і ми повинні знайти його.

— Ви Мудрець? — запитав кіт.

— Так.

— А хто ці інші?

— Я Дороті, — сказало ягня.

— Я Лякливий Лев, — сказав хлопчик-жувач.

— Я Голодний Тигр, — сказав кролик.

— Я Гугу, король цього лісу, — сказала товста жінка.

Кришталевий Кіт присів на задні лапи і засміявся.

— Ха-ха-ха! Як це смішно! — вигукнув він. — Хто ж це з вас так пожартував?

Це зовсім ніякі не жарти, — заявив Мудрець. — Це страшний, жорстокий злочин, і чаклун, який його зробив, має голову лева, тіло мавпи, крила орла і чималу кулю на кінці ослячого хвоста.

Кришталевий Кіт засміявся знову.

— То цей чаклун мусить виглядати ще кумедніше за вас, — сказав він. — А де ж він зараз?

— Десь тут, у лісі, — відповів Лякливий Лев.

Він недавно злетів на отой високий клен. — бо він може лазити, як мавпа, і літати, як орел. а потім зник десь у лісі.

— Із ним був ще один чаклун, точнісінько такий самий, як його товариш, — додала Дороті. — Та вони, мабуть, посварились, бо зліший з них обернув свого товариша на гуску.

— І що сталося з тією гускою? поцікавився кіт, роздивляючись на всі боки.

— Очевидно, вона пішла шукати свого напарника, — відповів король Гугу. — Але гуска не може ходити дуже швидко і, коли ми захочемо, то легко її знайдемо.

— Гірше за все те, — сказав Мудрець, — що про пав мій Саквояж. Він щез, коли мене обернули на лисицю. Якби він знайшовся, я б легко розбив ці чари, і ми б знову стали тими, ким були досі. Друже коточку, ти допоможеш нам розшукати Чорний Саквояж?

— Звичайно, — відповів Кришталевий Кіт. — Але я гадаю, що той дивовижний чаклун забрав його з собою. Якщо він справді чаклун, то знає, що вам потрібен Саквояж, а він, мабуть, боїться вашої сили. Отож він, певне, й украв Саквояж, і ви не побачите його, доки не розшукаєте самого чаклуна.

— Це досить переконливо, — зауважило ягня-Дороті. — Твій рожевий мозок працює сьогодні винятково добре.

— Якщо Кришталевий Кіт правий, — сказав Мудрець урочистим голосом, — то перед нами ще більше труднощів. Той чаклун дуже небезпечний, і коли ми наблизимось до нього, він може обернути нас у щось ще гірше.

— Я не знаю, що може бути гіршим, — пробурмотів Гугу, страшенно обурений тим, що його зробили товстою жінкою.

— В усякому разі, — сказав Лякливий Лев, — найкраще, що ми можемо зробити зараз — це знайти чаклуна і спробувати відібрати в нього Чорний Саквояж. Нам, може, пощастить викрасти його або ж удасться вмовити чаклуна повернути нам інструменти.

— А чому б не розшукати спершу гуску? — запитала Дороті.—Гуска тепер сердита на чаклуна, і вона, певне, згодиться допомогти нам.

— Це непогана думка, — відповів Мудрець — Ходімте, друзі, знайдемо гуску. Давайте розділимось і будемо шукати в різних напрямках. Хто перший уздрить гуску, нехай приведе її сюди: тут ми знову всі зберемося через годину.

Розділ чотирнадцятий
Мудрець дізнається про чарівне слово

Обернений на гуску Злючка-Закарлючка, який у свій час вважався королем гномів, і справді був дуже сердитий на Кікі Ару, навіть сердитіший за інших, кому також