Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

А решта просто мовчала.

Гугу обвів очима всіх присутніх.

— Подумайте ще гарненько, — запропонував він. — Ваша відповідь дуже важлива. До цього в нас не було непорозумінь з людьми Країни Оз, але ми горді й вільні, і ніколи не станемо рабами. Подумайте як слід і, коли ви будете готові відповісти, я вислухаю вас.

Розділ дванадцятий
Кікі вдається до своїх чарів

Всі звірі загомоніли одне до одного і на зборах зчинився страшенний галас. Мавпи ляскотіли, ведмеді ревли, голоси ягуарів та левів гуркотіли, вовки завивали, а слони щосили трубили в хоботи, щоб і їх було чути. Такого гармидеру ще не знав цей ліс, бо кожен звір доводив сусіді своє і, здавалося, шум не стихне ніколи.

Гном Злючка-Закарлючка махав руками і лопотів крилами, намагаючись примусити слухати його далі, але звірі вже не звертали на нього уваги. Декому з них хотілося вступити в бій з людьми Країни Оз, іншим бажалося перевтілитись, а дехто волів просто нічого не робити.

Рев і крики все наростали і досягли вже найвищої точки, як раптом усі звірі зненацька замовкли, припинили суперечки і здивовано вирячили очі на дивне видовисько.

В цей час у коло зайшов здоровенний лев — більший і сильніший за всіх присутніх тут левів, — і в нього на спині їхала маленька дівчинка, яка безстрашно посміхалась до тисячоголового зборища звірів. За левом і маленькою дівчинкою з’явився другий звір — велетенський тигр, на якому сидів смішливий маленький чоловічок з Чорним Саквояжем. Ці два дивні звірі пройшли через усі ряди переполоханих тварин і зупинились біля бескету-трону Гугу.

Тут маленька дівчинка і смішливий чоловічок спішились, а велетенський лев спитав громовим голосом:

— Хто король цього лісу?

— Я, — відповів Гугу, пильно дивлячись на лева. — Я леопард Гугу, і я король цього лісу.

— Тоді я з глибокою повагою вітаю вашу величність, — сказав лев. — Мабуть, ви чули про мене, Гугу. Моє ім’я — Лякливий Лев. Я король звірів у всьому світі.

Очі Гугу сердито спалахнули.

— Так, — сказав він, — я чув про тебе. Тебе довго називали королем усіх звірів, але для мене полохливий звір — не король.

— Він не полохливий, ваша величність, — заперечила маленька дівчинка, — він лякливий, тільки й усього.

Гугу зиркнув на дівчинку. Всі інші звірі теж подивились на неї.

— Хто ти така? — запитав король лісу.

— Я? О, я всього лиш Дороті, — відповіла дівчинка.

— Як ти посміла прийти сюди? — суворо запитав Гугу.

— А хіба що? Я ніде не боюся ходити, коли Лякливий Лев зі мною, — сказала вона. — Я знаю його дуже добре і тому можу покластися на нього. Він завжди лякається, коли ми потрапляємо в біду, і через те він лякливий. Але він страшний вояк, і через те він не полохливий. Знайте, що він не любить затівати бійки, та коли його змушують битися, тоді в світі немає звіра, який міг би його збороти.

Король Гугу подивився на велетенську, могутню постать Лякливого Лева і зрозумів, що дівчинка каже правду. До того ж усі інші леви з цього лісу вийшли тепер наперед і низько вклонилися дивному левові.

— Ми вітаємо вашу величність, — сказав один з них. — Ми знали вас багато років тому, ще до того, як ви пішли жити у Смарагдове Місто. І ми бачили, як ви билися з страшними Каліда і перемогли їх. Отже ми знаємо, що ви король усіх звірів.

— Це правда, — відповів Лякливий Лев, — але я прийшов сюди не для того, щоб правити звірами цього лісу. Тут королює Гугу, і я вірю, що він добрий король, справедливий і мудрий. Я прийшов з своїми друзями, щоб бути гостем Гугу, і розраховую на вашу гостинність.

Ці слова сподобались великому леопардові, і він квапливо сказав:

— Я з великою радістю вітаю вас у своєму лісі. Але хто ці невідомі з вами?

— Дороті представилась вам сама, — відповів Лев, — і ви полюбите її, коли познайомитесь краще. А цей чоловік — це Мудрець Країни Оз, мій друг, який знає багато чарів і може робити дивовижні речі. А ще сюди прийшов мій вірний і випробуваний друг Голодний Тигр, який живе зі мною у Смарагдовому Місті.

— І він завжди голодний? — запитав єдинорог Лу.

— Так, — сказав Тигр, відповідаючи на запитання сам. — Я завжди голодний на товстеньких дітей.

— То хіба ви не можете знайти товстеньких дітей у Країні Оз, щоб наїстись? — знов запитав єдинорог Лу.

— Звичайно, їх там багато, — відповів тигр, — та, на щастя, у мене така ніжна вдача, що я не можу дозволити собі їсти маленьких дітей. Через те я завжди голодний. Але я ніколи не їм діточок, бо цього не дозволяє мені моя вдача.

Ніхто з присутніх на галяві звірів не здивувався так раптовій появі чотирьох мандрівників, як гном Злючка-Закарлючка. І він страшенно злякався, бо пізнав у них своїх найзапекліших ворогів. Але гном розумів, що він добре замаскований подобою чудернацького звіра і тому пришельці не розпізнають у ньому колишнього короля гномів. Це його трохи заспокоїло, і гном вирішив, що Мудрець і Дороті не зруйнують його планів.

І все ж таки важко було сказати, що думає загальне зборище звірів про нових гостей. Дехто дивився на них лютими очима, але більшість, здавалося, були просто спантеличені. Проте всі зацікавились і принишкли, мовчки й уважно прислухаючись до всього, що тут говорилось.

Щождо Кікі Ару, який залишався непомітним за виступом бескету-трону, то його спершу стривожило прибуття мандрівників навіть більше за самого Злючку-Закарлючку, і хлопчик сказав собі, що коли він не діятиме швидко, не питаючись поради в старого гнома, їхню змову напевне розкриють, і плани завоювання Країни Оз розсиплються на порох. Кікі не подобались також дії самого Злючки-Закарлючки, бо колишній король гномів хотів усе робити на власний розсуд і примушував хлопця, який один володів