Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш
Одночасно іншій парі собак тієї ж статі і такої ж ваги при аналогічних умовах був введений у стегнову вену розчин глюкози в об'ємі, що відповідав випущеній крові. Самопочуття у всіх собак було задовільне. Проте, при дослідженні крові встановлено, що розчин гематогенного меду сприяв кращому відновленню крові, ніж розчин глюкози. Це пояснюється тим, що до складу гематогенного меду входить ряд складних за своїм вмістом і будовою речовин, потрібних для життя клітин і тканин і таких, що сприятливо впливають на весь організм.
Ці поодинокі досліди внутрішньовенного введення гематогенного меду показують його позитивний вплив. Проте проведені нами разом з ветеринарними лікарями внутрішньовенні вливання тваринам (коням) розчинів бджолиного меду, стерилізованого при високій температурі (кип'ятінням), але нефільтрованого, завжди викликали в них шок (різке спадання кров'яного тиску, озноб тощо). Ми пояснюємо це явище тим, що в медовому розчині навіть після кип'ятіння зберігаються найдрібніші часточки воску, рослинного білка і т. д. Тому для проведення експериментів треба застосовувати стерилізацію розчину меду спеціальним фільтром (типу Зейтца), що затримує мікробів та інші мікроскопічні речовину.
Деякі лікарі-психіатри проводили медотерапію у вигляді внутрішньовенних вливань 40—60% розчинів меду і діставали шокову реакцію в 100% випадків. Сильну шокову реакцію при введенні розчинів меду, яку спостерігали ці автори на хворих шизофренією, нам здається, можна приписати діянню рослинного білка, часточкам воску та іншим речовинам, які містяться в бджолиному меду і можуть завдати шкоди хворому. Внутрішньовенне введення бджолиного меду людям треба вважати недопустимим. Зовсім інакше стоїть справа з бджолиним медом, добутим експресним методом, де бджоли дістають завдання приготувати мед з запропонованого їм штучного нектару за рецептом людини.
Ці досліди на тваринах слід продовжувати для одержання ефективніших і більш безпечних методів для внутрішньовенного введення гематогенного меду.
Моркв'яний мед. На пасіці опорного пункту Української науково-дослідної станції бджільництва ми одержали для дослідів 5 бджолиних сімей. Пасіка ця розміщена в мальовничому місці поблизу станції Буча Київської області. Бджоляні хатки, пофарбовані в синій і жовтий колір, були старанно розставлені там у великому плодовому саду, де дерева гнулися під вагою запашних і соковитих плодів. На цій пасіці, ми проводили четверту серію дослідів, яку присвятили одержанню моркв'яного бджолиного меду.
Відомо, що морква (Daucus Carota L.) є чудовим народним медичним засобом. Уже в стародавніх російських рукописних лікарських порадниках зазначалося, що «морковь прията, легостно урину движет и то єсть особна лечба тем людем, которые стражут меланколиевой болезнию». «Тоже корение прията, помыслы постельные движет... добрыя крови растение творит и кровь обновляєте».
Доктор М. С. Аронов у 1938 р. успішно застосовував моркв'яний сік при лікуванні ран і довів його високі бактерицидні властивості. Червона морква містить багато цукру і є також добрим джерелом солей кальцію, фосфору, заліза і особливо вітамінів. Її можна назвати чудовим концентратом майже всіх відомих тепер вітамінів. Червона морква містить каротин (провітамін А), аневрин (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2), аскорбінову кислоту (вітамін С).
Радянські дослідники зазначають, що рибофлавін має здатність підвищувати захисні властивості організму, щодо інфекційних захворювань.
Морква містить пантотенову кислоту, яка відіграє значну роль у тваринному організмі, бо бере участь у вуглеводному обміні.
У моркві виявлена нікотинова кислота (вітамін РР), гесперидин і цитрин (вітамін Р), провітамін D, антигеморагічний вітамін (вітамін К), багато біотину (вітамін Н) і інші ще не вивчені вітаміни. Провітаміну А в моркві міститься у 18 разів більше, ніж у крові, а вітаміну D — у два рази більше, ніж у печінці свині.
Широкою популярністю користується сирий сік моркви.
Рослинний світ з найдавніших часів є основним поставником лікарських засобів, а червона морква, особливо її сік, славиться як важливі ліки в народній медицині і в наші дні. Моркв'яний сік застосовується як сечогінний засіб, проти ниркових каменів, при недокрів'ї та інших захворюваннях.
У наших дослідах бджоли повинні були переробити сік червоної моркви, якого вона містить 87%, на бджолиний мед. Для цього з моркви був старанно витиснутий сік, до нього додано цукру і цей штучний нектар ми поставили бджолам.
Бджоли охоче вибирали солодкий моркв'яний сік і переробляли його, видаляючи зайву воду, додаючи такі важливі речовини, як ферменти, органічні кислоти, інгібітори і т. д., наповнюючи стільникові комірки моркв'яним медом. Коли бджоли почали закривати свої шестигранні склади, наповнені моркв'яним медом, восковими кришечками, ми відкачали мед на звичайній медогонці.
Молочний мед. Ще в 1880 р. наш співвітчизник лікар М. І. Лунін дійшов дуже цікавого і для того часу сміливого висновку, що в молоці, крім відомих харчових складових частин (білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі), потрібних для нормального функціонування організму, міститься в малих кількостях невідомі, але необхідні для життя речовини, які пізніше були названі вітамінами.
З найдавніших часів майже у всіх народів молоко з медом рекомендувалося при захворюваннях легень, при недокрів'ї та виснаженні. Молоко і молочні продукти або молоко з медом при деяких захворюваннях і тепер є єдиною їжею для дітей і дорослих.
Але молоко швидко псується, і заготовляти його про-запас не можна. При кип'ятінні молоко зберігається довше, але тоді розкладаються ферменти та інші цінні складові його частини. Другий недолік молока — великий вміст у ньому води (87—88% води і 5—6% сахарів), мед же містить 20% води і 70—75% сахарів. Виходячи з цього, ми вирішили сполучити високі поживні властивості цих двох продуктів, використавши «уміння» бджіл видаляти з перероблюваного «нектару» зайву воду, і, консервуючи органічні речовини, які швидко псуються, робити їх легкозасвоюваними для організму.
В результаті дослідів годування бджіл штучними розчинами, проведених нами на пасіці Київського опорного пункту Української науково-дослідної станції бджільництва, був одержаний молочний мед.
Метод одержання молочного меду простий і доступний кожному пасічникові. В парному молоці, одержаному від здорової корови, розчинюється цукровий пісок до одержання насиченого розчину і цей молочний сироп дають бджолам. Бджоли охоче переробляють такий молочний сироп на молочний, мед; на наступну добу — цей мед відкачують на звичайній медогонці і збирають у скляні банки. Одержаний мед білувато-жовтуватого кольору, ароматичний і має смак леденців.
При
