Гонитва за тінню - Євгенія Чернюх

- Ти не розумієш!– вона відштовхнула його і відійшла на два метри. – Я маю тобі щось розказати...

На кілька секунд запанувала тиша. Остап сів на крісло біля стола зціпивши руки у замок. Його погляд був серйозним, а між бровами утворилося два заломи.

- Я... – язик Мії наче затерп. – Вчинила дуже підло.

- Давай... Обнулимо наші відносини і почнемо спочатку.

Чи то він не правильно її зрозумів. Чи навпаки. Уже знав, у чому вона хоче зізнатися.

Соломія глибоко вдихнула і врешті кивнула. Зрештою кожен має свою причину мовчати.