Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Вас хоче бачити Елліс Лоу, — повідомив Клекнер. — Шоста кімната.

Прийшовши туди, Джек побачив Лоу, який уп’явся поглядом у дзеркальне скло, по той бік якого стояв детектор брехні. Міллард допитував Пелтца, а Рей Пінкер стежив за показаннями машини.

— Краще б Максу не треба було через це проходити, — промовив Елліс, помітивши Джека. — Ти можеш щось із цим зробити?

Не дивно — хотів захистити свого спонсора.

— Еллісе, у нас із Рассом складні стосунки. Якщо Макс порадив йому пройти детектор, значить, йому краще зробити це.

— А Дадлі?

— Дадлі з ним теж не дуже дружить, Міллард із тих святенників, з якими взагалі важко мати справи. І поки ти не спитав мене, я відповів сам: поняття зеленого не маю, хто вбив Сіда, і мені, якщо чесно, байдуже. У Макса є алібі?

— Є, але таке алібі, що про нього краще не згадувати.

— І скільки їй років?

— Мало. А…

— Ага, Расс заведе на нього за це справу.

— Господи, скільки клопоту через цього покидька Гадженса.

— Що ж, якби він не був таким покидьком, — засміявся Джек, — може, вас би і окружним прокурором не обрали.

— Ну, політику роблять не в білих рукавичках, але сумніваюся, що хтось за ним дуже сумуватиме. Поки у нас нічого немає. Я поспілкувався із адвокатами, і, за їхніми словами, всі їхні клієнти мають залізні алібі. Вони їх озвучать, і ми викреслимо їх зі списків підозрюваних, після чого у пошуках вбивці нам доведеться всього лиш перетрусити увесь Голлівуд.

— Еллісе, хочете пораду? — вкрадливо промовив Джек.

— Аякже, мені дуже бракує твого цинічного погляду на речі.

— Пускайте справу самоплином. Візьміться краще за «Нічну сову», публіку вона цікавить набагато більше. Гадженс був лайном, розслідування виверне просто купи лайна, а вбивцю навряд чи вийде знайти. Хай собі буде, як буде.

Відчинилися двері, і на порозі з’явився незадоволений Двейн Фіск.

— Голяк, містере Лоу. У них у всіх — залізні алібі. Патологоанатом оцінив час смерті Гадженса між дванадцятою та першою годиною ночі, і всі ці люди в цей час були в місцях, де їх бачили. Звичайно, ми перевіримо їх свідчення, але, на мою думку, лише згаємо час.

Лоу кивнув; Фіск вийшов із кімнати.

— Забийте, — сказав Джек.

— А яке в тебе алібі? — посміхнувся раптом Лоу. — Спав із моєю своячкою?

— Ні, я спав сам.

— Не дивно — Карен каже, що ти останнім часом став дратівливим і засмученим. У тебе доволі знервований вигляд, Джеку. Боїшся, що стане відомо про твою угоду із Гадженсом?

— Міллард вимагає свідчень — і він їх отримає. Ви думаєте, я зливав Сіду інформацію просто так?

— Звичайно, Джеку. Ми ж усі друзі. Дадлі Сміт, я і всі інші також. Щодо Гадженса, Джеку, ти не помиляєшся. Запропоную Біллу Паркеру так і зробити.

Джек позіхнув — після бензедрину поверталася втома.

— Гнила справа, і краще її не розслідувати.

— Егеж, тим більше, що жертва причетна до моєї перемоги на виборах, і він міг комусь розповісти, що саме ти злив йому інформацію про любов Макферсона до чорних дівчат. Джеку…

— Так, я триматиму все на контролі. Якщо десь з’явиться ваше ім’я — документ буде негайно знищено.

— Чудово. А якщо я…

— Я теж маю прохання. Стежте за рапортами про розслідування: Сід мав десь сховок із компроматом, і якщо деінде ваше ім’я згадано, то ці папери там. Як тільки я дізнаюся, де він їх сховав, спалю там все до бісової мами.

— Гаразд, — пополотнів Лоу, — сьогодні поговорю про це із Паркером.

З того боку у скло постукав Рей Пінкер, притискаючи до нього результати перевірки: дві тонкі й рівні лінії, ніяких відхилень.

— Невинний, але алібі не каже, — промовив він у мікрофон. — Ще помаринувати?

Лоу посміхнувся. У динаміку розлігся голос Расса Мілларда:

— Вінсеннсе, до роботи. Ти прочісуєш місцину довкола «Нічної сови», якщо раптом забув. Від твоїх знайомих з телебачення жодної користі, а я чекаю від тебе заяви про твої стосунки із Гадженсом. Завтра до 8:00 щоби була.