Хрест із сапфірами - Гілберт Кійт Честертон

у мого бідного Патрика теж димів. Я побачила, як він зробив той убивчий постріл. Потім кинувся на батька, котрий перелякано притиснувся до підвіконня, вчепився в нього й намагався задушити тією мотузкою, котру закинув йому на шию, та поки вони вовтузилися, мотузка сповзла і впала до ніг батька. Потім вона затягнулася довкола однієї ноги, а Патрик, як божевільний, потягнув його. Я схопила ніж, котрий лежав на підлозі, кинулася до них, перерізала мотузку й знепритомніла.

— Зрозуміло, — сказав отець Бравн так само ввічливо. — Дякую.

Поки дівчина боролася з тягарем своїх спогадів, отець Бравн спокійно пройшов у сусідню кімнату, де були інспектор Ґільдер, Мертон і Патрик Ройс, котрий у наручниках сидів на стільці. Священик покірно звернувся до інспектора:

— Чи я міг би порозмовляти з підозрюваним у вашій присутності? І зніміть з нього ці сміховинні кайданки, бодай на хвилину.

— Він дуже сильний, — упівголоса промовив Мертон. — Чому ви хочете, щоб з нього зняли кайданки?

— Тому що я думаю, — скромно сказав священик, — що для мене буде честю потиснути його руку.

Обоє детективів остовпіли, а отець Бравн продовжував:

— Сер, ви могли б розповісти їм, як усе було?

Чоловік на стільці похитав скуйовдженою головою, а священик нетерпляче повернувся.

— Гаразд, тоді я це зроблю, — сказав він. — Людське життя важливіше від публічної репутації. Я маю намір рятувати живого, а мертві нехай ховають своїх мертвих.

Він підійшов до фатального вікна і, кліпаючи очима, продовжував:

— Я вже казав вам, що в цьому випадку у нас є надто багато зброї і лише одна смерть. А тепер я стверджую, що все це було не зброєю і це не використовували, щоб спричинити смерть. Всі ці жахливі знаряддя — петля, закривавлений ніж, револьвер — були інструментами своєрідного милосердя. Їх використали зовсім не для вбивства сера Аарона, а для того, щоб урятувати його.

— Врятувати його!? — повторив Ґільдер. — Але від кого?

— Від нього самого, — відповів отець Бравн. — Він був божевільний і намагався вчинити самогубство.

— Що? — недовірливо закричав Мертон. — А його постійна веселість, котру він визнавав?…

— Це жорстоке віровизнання, — сказав священик, дивлячись у вікно. — Чому б йому трохи не поплакати, так, як робили його предки? Плани не вдалися, його погляди стали холодними, як лід — під веселою маскою ховався холодний розум атеїста. І врешті-решт, щоб підтримувати свою репутацію веселуна, він почав випивати, хоча вже віддавна не пив. Та в непитущій людині живе страх перед алкоголізмом, така людина живе в очікуванні тих картин психологічного пекла, перед котрими застерігала інших. Цей страх передчасно й знищив бідолаху Армстронґа; сьогодні вранці він був у жахливому стані, сидів ось тут і кричав, що він у пеклі, і кричав таким божевільним голосом, що рідна донька його не впізнала. Він божевільно прагнув кінця і з надзвичайною вигадливістю порозкидав довкола себе ці знаряддя смерти — зашморг, револьвер свого приятеля, кинджал. Ройс зайшов випадково й негайно почав діяти. Він кинув ніж на килим, схопив револьвер, та у нього не було часу, щоб його розрядити, і він випустив всі шість куль у підлогу. Та самовбивця побачив ще один спосіб померти й кинувся до вікна. Рятівник зробив те, що залишалося — він схопив мотузку й намагався зв’язати руки й ноги божевільного. Ось у цей момент і вбігла нещасна дівчина і, не розуміючи, що відбувається, спробувала вивільнити батька. Спочатку вона шмагнула ножем руку бідного Ройса і тому на лезі залишилося трохи крови. Ви, звичайно ж, помітили, що коли Ройс вдарив Маґнуса, то кров на обличчі була, а от ніякої рани не було? Перш ніж знепритомніти, бідна дівчина встигла перерізати мотузку й звільнити батька, а він через оце вікно вискочив у вічність.

Настала довга тиша, котру врешті порушив брязкіт металу — це Ґільдер зняв з Ройса кайданки й промовив:

— Думаю, вам варто було відразу розповісти правду, сер. Ви і ця молода леді вартуєте більше, ніж некролог Армстронґа.

— Та пропади він пропадом, цей некролог Армстронґа, — грубо крикнув Ройс. — Хіба ви не розумієте — я мовчав, щоб вона не довідалася.

— Про що не довідалася? — запитав Мертон.

— Про те, що це вона вбила свого батька, бовдуре! — заревів Ройс. — Якби не вона, він був би зараз живий. Вона збожеволіє, якщо довідається про це.

— Ні, не думаю, — завважив отець Бравн і взяв свій капелюх. — Думаю, буде краще, якщо я їй про все розповім. Навіть убивчі помилки так не отруюють життя, як гріхи. В усякому разі, думаю, тепер ви обоє будете набагато щасливіші. А зараз я повинен повернутися в школу для глухих.

Коли священик вийшов на вулицю, якийсь знайомий з Хайґейта зупинив його й сказав:

— Слідчий щойно приїхав. Зараз розпочнеться слідство.

— Я повинен повернутися в школу для глухих, — відповів отець Бравн. — На жаль, не можу залишитися.

Примітки

1

Мій друже (фр.)

2

Рододендрони — декоративні дерева або кущі з пахучими квітками (прим. перекл.).

3

Шість футів — 183 см (прим. перекладача).

4

Riche (англ.) — багатий.

5

Аравкарія — хвойне дерево, використовують як декоративну рослину (прим. перекл.).

6

Натяк на те, що риба є одним із символів раннього християнства (прим. перекл.).

7

О мій Боже! (фр.)

8

Колрідж Семюел Тейлор (1772–1834) — англійський поет, критик і філософ (прим. перекл).

9

Ти переміг, Галилеянине!

10

Керуючий справами (італ).

11

І не введи нас у спокусу (лат.).