Кінець світу в Бреслау - Марек Краєвський

Бреслау,

п'ятниця 9 грудня,

полудень

— Пане раднику, — директор Університетської бібліотеки Лео Гартнер ледь помітно всміхнувся. — То й що з того, що всі ці будинки знаходяться на території, яку оточує старий рів?

Мокк підвівся зі старовинного фотеля, який не так давно оббили зеленим плюшем, і почав нервово проходжуватися Гартнеровим кабінетом. Грубий пурпуровий килим приглушив його кроки, коли він підійшов до вікна й зупинився, дивлячись на голі крони дерев на Пагорбі Гольтайя.

— Пане директоре, — Мокк відвернувся від вікна й сперся на підвіконня. — Нещодавно я просидів майже цілий день у Будівельному архіві, потім у поліційному архіві, шукаючи слідів якогось злочину, чогось, що сталося в цих будинках, бо, як я вам уже казав…

— Атож, ви говорили, що важливими є спосіб, місце й час, — дещо нетерпляче перебив його Гартнер. — Але не жертва…

— Саме так… — Мокк звільнив підвіконня від своєї ваги. — І нічого не знайшов… Знаєте, чому? Тому що архіви, які я досліджував, містять справи переважно з дев'ятнадцятого століття й лише деякі з них походять з попередніх часів. Як повідомили мені працівники архіву, більшість старіших справ знищила повінь у 1854 році. Натомість у міському архіві зберігаються більш ранні справи: кримінальні, будівельні й усякі інші. Можливо, те, що є важливим для нас у цій справі, сталося в цих будинках, але сліди цього з різних причин зникли або ж їх може відшукати лише спеціаліст, який уміє читати старі документи.

— Але я й далі не можу збагнути, чому ви надаєте такого великого значення тому, що ці злочини вчинено в межах старого міського рову.

— Дорогий пане директоре, — Мокк підійшов до мапи Бреслау на стіні й уважно прочитав дату, вміщену внизу, — цю чудову мапу датовано 1831 роком, тобто вона зображує місто в межах, встановлених, певне, на початку 19 століття. Я не помилився?

— Ні, — відповів Гартнер. Він простяг руку до полиці біля столу й витяг якусь книжку. Розкрив її й почав уважно гортати. За кілька хвилин він відшукав те, що було йому потрібне. — Ви не помилилися. У 1808 році до наших територій над Одером було приєднано села Клечків, Щепін та Олбін, а також території вздовж Олау й сучасної Офенер-штрасе. Мапа зображує місто після приєднання до нього цих сіл.

— А коли раніше, до 1808 року, розширювали територію міста? — гостро спитав Мокк, немов на допиті.

Гартнер не звернув уваги на тон радникового голосу й увесь поринув у читання книжки. За мить він відшукав відповідь на це запитання.

— У 1327 році. Тоді до міста приєднали територію так званого Нового міста, тобто місцевість, розташовану за Олау Уфер та Александер-штрасе, — Гартнер підійшов до Мокка, узяв його попід руку, підвів до вікна й показав на висотне будівництво Чекової пошти.[33]

— А ще раніше? — Мокк розглядав дванадцятиповерхову будівлю, що маячила за деревами Пагорба Гольтайя.

Гартнер зморщив носа, почувши від гостя запах перегару, й підійшов до мапи. В одній руці він тримав книжку, а другу спрямував у бік мапи. Окуляри зсунулися йому на кінчик носа, а коротко стрижене сивувате волосся наїжачилося на потилиці.

— У 1261 році, як пише Марґраф у своїй праці про вулиці Бреслау, — Гартнер переводив погляд із книжки на мапу, — до попереднього центру над Одером офіційно приєднали ось ці території…

Директор водив пальцем по мапі, вимальовуючи на ній неправильні, то більші, то менші овали чи еліпси, що їх умовно можна було назвати концентричними, із центром розташованим десь на Ринку. Мокк підійшов до Гартнера й повільно провів пальцем по блакитній змії лінії старого міського рову.

— Йдеться про ці території? — запитав він.

— Так, саме ці терени було приєднано до міста в тринадцятому столітті.

— Територію всередині міського рову, так?

— Так.

— Тобто, ця обмежена ровом місцевість, де вчинено три вбивства, становить, окрім Тумського острова, найдавнішу частину міста?

— Атож.

— Ви вже збагнули, пане директоре? — Мокк міцно схопив Гартнера за палець і вимальовував ним закарлючки на мапі всередині цієї території. — Ви вже розумієте? Я сидів в архівах і шукав слідів якихось подій, що мали б статися того дня й того місяця, який було вказано на листках з календаря, залишених біля жертв. Але всі архіви містять відносно нові дані, тоді як територія, де вчинено злочин, є найстарішою частиною Бреслау. Отже, я не помиляюся й нічого не вигадую, як вважає мій шеф і мої люди. Мій слід просто… — Мокк замислився, підшуковуючи відповідне слово.

— Слід, яким ви йдете трохи ніби навпомацки, — прийшов на допомогу Гартнер, рішуче відсуваючись від мапи й таким чином отримуючи владу над власним пальцем. — Непевний, з огляду на нечисленну