Вовкулаки не пройдуть - Валерій Павлович Лапікура

- Маріє, ви ж самі бачите, у кого зараз Вася вимахав! Чистісінько ваш Коханий, тільки в штанях! Який “Капітал”, який Маркс? Його трактором “Т- 500” давити треба! А ця машина на всі Колоди одна. І та у Василя…

- А хто ж вам усім винен? Коли колгосп розкуркулювали, то Вася собі трактора пригнав, а ти що? У голови з кабінету дві мішки порожніх пляшок виніс?

- Ну, так за пляшки ж тоді одразу гроші давали. А з трактором морока… То кажете, помочі од вас не буде?

- Не буде.

- А мо’, я гній вивезу?

- Вже вивезли. Та ще й заплатили.

Петя аж підскочив:

- Хто?

- Фермерка зі Старого Зозова. Вона для нових українців городину вирощує - щоби без капочки хімії. А у нас свині так харчуються, що гній у них, вважай, екологічно чистий продукт.

Від такої соціальної несправедливості бідний Петя ледь не розплакався:

- Це ж треба! Слухайте, Маріє, а може я до вашого родича наймусь, котрий Шериф? Пропажу разом шукати?

Я зареготала так, що весь свинячий гарем зірвався на ноги:

- Ой, доктор Ватсон знайшовся! У Великих Колодах!… Хоча стій! Ти ще не весь розум пропив. Слухай уважно: до Олексія ти, звичайно, підійди. Скажеш - я послала. Щоправда, грошей на таких, як ти, у нього немає. Бо у нас не Київ і навіть не область. Але як щось цікаве почуєш або побачиш, то він може натякнути агітаторам, аби ті вже зі своїх кишень щось кинули - за цінну інформацію.

Зраділий Петя Гітлер підскочив і вже намірявся бігти, але я його гальмонула:

- Тільки затям: коли хочеш помагати, то щоб як у школі: “без бре…” Бо точно втоплять тебе у сортирі, як ті москалі своїх терористів.

Петя Гітлер побіг вулицею, аж закуріло, а я похвалила себе за геніальну ідею. Знайти довірену особу наш алконавт, звичайно, не знайде. Бо він і на тверезу голову Маньку і Ганьку з коровами плутає. Але галасу здійме, що той тхір у курнику. Ану ж наполохає когось причетного.

А як не вийде, то доведеться самій платити Петі по графі “списання збитків від падежу свинопоголів’я”. Бо врешті решт, що таке всі ці вибори? Суцільне свинство!

А у діда Мусія

Уся музика своя:

Балалайка, мандоліна,

синтезатор по коліно.

(частівка)

Як я вже казала, те наметове містечко з агітаторами в селі одразу прозвали “піонерським табором”. Бо власне ж, так воно колись і було. Саме на цьому місці стояли літні, або як їх тоді називали, фінські будиночки, куди щоліта звозили з усього району юних ленінців на перепочинок. Будиночки ці наші хазяйновиті люди давно вже розібрали і пристосували до діла. Залишився лише отой розбитий літній кінотеатр, у якому з таким гуркотом провалилися гастролі фальшивої Вірки Сердючки.

Так ото ж - усе, що діялося у “піонерському таборі”, негайно ставало відоме всім Великим Колодам. Ну, куди дінешся? Намети хоч і затишні, але ж стінки з брезенту. Тут хоч під ліжко залізь, ковдрою вкрийся, дай сам собі дулю - через п’ять хвилин усе село знатиме.

І от із самого ранку від хати до хати понеслося: соціологи приїдуть!

Треба сказати, що ми у нашому селі про цю породу дещо чули, переважно у сполученні з іще одним не дуже зрозумілим для нас слівцем “рейтинг”. Ото як тільки вибори накочують, так по телевізору лише про одне триндять: “Соціологи встановили, що рейтинг такого-то піднявся, в такого-то - впав…” А на кого він піднявся і після чого впав? Темна ніч! Дурять нас, дурять, дурять!

Соціологів привезли, звичайно ж, центристи. Справжніх, не як Вірка Сердючка. От тільки знову пальцем у небо влучили. Бо за принципом, що мій свекор охрестив “падати з коня - так з хорошого”, вони замовили спеціалістів навіть не у Києві, а вважайте за кордоном. Щоправда, не в Європі, а в Москві, але кажуть, і ці заломили ціну на рівні світових стандартів. Та справа не в ціні, а в тому, що цей коник виявився, як співають наші дітки, “без ноги”.

Москвичів було двоє. Старший - схожий на китайця, у окулярах і з бородою, а другий - такий собі невиразний, гладенько виголений і дорогим одеколоном від нього несло так, що перебивало всі традиційні сільські запахи. Це вже з подальших розмов з’ясувалося, що соціологи полінувалися перекласти свої анкети українською мовою і прихопили те, що у них від власних виборів у Думу залишилося. Зате взяли передоплату. І вийшли на наші вулиці з таким виглядом, як оті грецькі попи, котрих привезли