Вовкулаки не пройдуть - Валерій Павлович Лапікура
Де ми знайшли село, котре, як самі вважали, вигадали, зліпили з багатьох сіл, у котрих нам довелося побувати? В якій області? Відповімо словами нашої героїні: “Ой, та яка різниця, всі ми - українці”.
І всі ми варті, щоби про нас і життя наше писали те, що є, а не вигадки всілякі. Тому ми, Лапікура з Лапікурихою, дуже уважно прислухаємося до історій, котрі, як скарб найцінніший, дарують нам наші земляки - у теплих розмовах за щедрим українським столом.
Відтак - щира їм подяка: Ростиславу Шерстюку, Олексію Лютаревичу, Віорелу Котику, Ніні Невмержицькій, Петрові Бровкові, дай їм Бог довгих і щасливих років життя. Славетному вченому-українознавцю Степану Павлюку з його дружиною Лесею - першим слухачам перших розділів повісті. І Науму Фірінштейну - світла йому пам’ять.
І нехай нам закидають, що наші герої надто прості, часом грішні… Головне - всі ми люди. І живемо серед людей. І раді всім, хто до нас по-людському.
А вовкулаки - не пройдуть!
03.06.2009
This file was created with BookDesigner program [email protected] 10.08.2010
Оглавление Частина перша Ще не вмерла… Історія перша, весела. Історія друга, печальна. Історія третя: і сміх, і сльози. Узгоджена передвиборча боротьба. Як вечір звечоріє… Ха-ра-шо!!! А на ранок з’ясувалося… Ой, наступила та чорная хмара… Електоральне свинство. Україна не Росія. Що то було? Мабуть, НЛО… Частина друга Вовкулаки Передмова. Отак і живемо. Розділ перший Який починається з того, на чому, власне, закінчилася попередня історія. Розділ другий. Весілля-весілля, все, як на долоні… Розділ третій. Де життя, там і смерть. Розділ четвертий Люди скажуть, як зав’яжуть Розділ п’ятий. Останній свідок? Розділ шостий. У кого за що голова болить Розділ сьомий. Вовки показують зуби. Розділ восьмий. Йорданська купіль. Розділ дев’ятий Тінь у майбутнє Розділ десятий Ті ж самі і той же генделик “У Зятя” Розділ одинадцятий. Друге дихання. Епілог Післямова авторів.
