Мовчання ягнят - Томас Харріс

Західна Вірджинія. Серед спогадів Кларіс про поттерське похоронне бюро ховалося щось сильне та цінне. Щось тривке, що сяяло поміж темних одкровень. Те, що треба берегти. Зараз Кларіс згадала про це свідомо й відчула, що може триматися за спогад, як за талісман. У поттерському похоронному бюро, стоячи перед раковиною, вона віднайшла джерело сил, яке здивувало та потішило її, – спогад про матір. Старлінг усе життя виживала за рахунок сили духу покійного батька, яку зараз черпала від братів, і тепер вона дивувалася й була зворушена щедрим даром, що трапився їй.

Вона припаркувала «пінто» біля штаб-квартири ФБР, на розі Десятої вулиці та Пенсильванія-стрит. На тротуарі розташувалися дві телевізійні групи, при світлі камер журналісти мали надміру випещений вигляд. Вони декламували репортажі з місця подій на тлі Будівлі Дж. Едґара Гувера. Старлінг оминула телевізійні вогні та пройшла два квартали до Смітсонівського національного музею природознавства.

Вона помітила, що в кількох горішніх вікнах старої будівлі горить світло. На півкруглій під’їзній доріжці був припаркований фургон поліції округу Балтимор. За ним стояв новенький фургон для спостереження, за кермом якого чекав водій Кроуфорда, Джефф. Побачивши Старлінг, він заговорив у рацію.

Розділ 18

Охоронець провів Кларіс Старлінг до другого поверху над смітсонівським опудалом великого слона. Двері ліфта розчинилися в просторий тьмяний хол, де на неї чекав самотній Кроуфорд, засунувши руки в кишені плаща.

– Добрий вечір, Старлінг.

– Вітаю, – відповіла вона.

Кроуфорд звернувся до охоронця за її плечем:

– Звідси ми самі дійдемо, офіцере, дякую.

Кроуфорд і Старлінг ішли пліч-о-пліч коридором, поміж нагромаджених шухляд і скринь з антропологічними зразками. На стелі горіло кілька ламп, але небагато. Коли вона зловила ритм його неспішної ходи, наче він задумливо прогулювався студентським кампусом, Старлінг зрозуміла, що Кроуфорд хотів покласти їй на плече руку і що він так і зробив би, якби мав право її торкатися.

Вона чекала, коли він заговорить. Врешті-решт вона зупинилася й так само засунула руки в кишені. Вони дивилися одне на одного через прохід, у мовчанні кісток. Кроуфорд притулився головою до шаф і глибоко вдихнув крізь ніс.

– Імовірно, що Кетрін Мартін іще жива, – сказав він.

Старлінг закивала, а після останнього кивка не підвела голови. Можливо, йому буде легше говорити, якщо вона на нього не дивитиметься. Кроуфорд був урівноважений, але щось гризло його зсередини. Старлінг на секунду замислилась, чи не померла його дружина. А може, його доконав день, проведений зі скорботною матір’ю Кетрін.

– Пошуки в Мемфісі майже нічого не дали, – сказав він. – Він схопив її на паркінгу, я так гадаю. Ніхто нічого не бачив. Вона зайшла до себе у квартиру, а потім чомусь вийшла. Вона не збиралася відлучатися надовго, бо залишила двері прочиненими й висунула засувку, щоб вони випадково не замкнулися. Ключі лежали на телевізорі. У квартирі все на своїх місцях. Не думаю, що вона довго пробула вдома. Вона навіть не дійшла до автовідповідача в спальні. Сигнал нових повідомлень блимав доти, доки її вайлуватий хлопець не подзвонив нарешті в поліцію.

Кроуфорд машинально опустив руку в шухляду з кістками й одразу її прибрав.

– Отже, вона в нього, Старлінг. Телевізійники погодилися не вести підрахунок у вечірніх новинах – доктор Блум вважає, що від цього він ще більше розпалюється. Все одно цим займеться парочка жовтих газет.

Під час одного з минулих викрадень розрізаний на спині одяг знайшли достатньо швидко, щоб ідентифікувати жертву Баффало Білла, поки вона ще була жива. Старлінг пам’ятала відлік у чорній рамочці на перших шпальтах дешевої преси. Рахунок сягнув вісімнадцяти днів, коли спливло тіло дівчини.

– Отож, Кетрін Бейкер Мартін чекає на нас у Білловій тепличці, Старлінг, і в нас є приблизно тиждень – це найдовше, бо Блум вважає, що його цикли скорочуються.

Забагато балачок як на Кроуфорда. Від театрального посилання на «тепличку» несло пустими теревенями. Старлінг чекала, доки він дійде до суті, і він таки дійшов:

– Цього разу, Старлінг, цього разу нам трохи пощастило.

Вона поглянула на нього спідлоба, з надією, але обачно.

– Ми знайшли ще одну комаху. Ваші знайомі, Пілчер і той… другий.

– Роуден.

– Вони з нею працюють.

– Де знайшли комаху, в Цинциннаті? У тій дівчині в морозилці?

– Ні. Ходімо, я вам покажу. Подивимося, що ви про це скажете.

– Ентомологія в іншому напрямку, містере Кроуфорд.

– Знаю, – відказав він.

Вони завернули за ріг та підійшли до дверей в антропологічне відділення. Крізь матоване скло проступало світло, звучали голоси. Старлінг пройшла всередину.

Біля стола, що стояв посередині кімнати під яскравим світильником, працювали троє чоловіків у лабораторних халатах. Старлінг не бачила, що вони роблять. Джеррі Берроуз із поведінкової психології зазирав їм через плечі та щось занотовував у папку. У кімнаті стояв знайомий запах.

Один із чоловіків у білому пішов покласти щось у раковину, і тоді вона роздивилася.

На столику біля раковини, на таці з іржостійкої сталі лежав «Клаус» – голова, яку вона знайшла в міні-складах «Спліт-сіті».

– Комаха була в горлі Клауса, – сказав Кроуфорд. – Зачекайте хвилинку, Старлінг. Джеррі, ти розмовляєш із телеграфним пунктом?

Берроуз щось зачитував із папки в слухавку. Він прикрив рукою мікрофон:

– Так, Джеку, їм щойно надійшли всі Клаусові світлини.

Кроуфорд забрав у нього слухавку:

– Боббі, не чекай, поки підключиться Інтерпол. Вмикай передачу зображення та негайно пересилай фотографії разом із медичними даними. Скандинавські країни, Західна Німеччина, Нідерланди. Обов’язково скажи, що Клаус міг бути моряком на торговому судні, який несподівано зник із робочого місця. Не забудь нагадати, щоб перевірили в себе по лікарнях випадки зі зламаними вилицями. Як там це називається, щелепна дуга. Неодмінно перешли обидві стоматологічні карти – універсальну та з Федерації дантистів. Там вказано вік, але ти наголоси, що це дуже приблизна цифра, бо в такій справі не варто покладатися на кісткові шви в черепі, – закінчив Кроуфорд і віддав слухавку Берроузу. – Де ваше знаряддя, Старлінг?

– Унизу, в кімнаті охорони.

– Комаху знайшли в Гопкінсі[102], – повідомив Кроуфорд, поки вони чекали ліфт. – Там досліджували голову на прохання поліції округу Балтимор. Вона була в горлі, так само як у тієї дівчини з Західної Вірджинії.

– Так само, як у Західній Вірджинії.

– А ви дійсно цим переймаєтесь. У Гопкінсі повідомили про знахідку о сьомій вечора. Окружний прокурор із Балтимора подзвонив до мене в літак.