Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

– Ти блазень! – Кричав йому Соломон.

– Одні лише слова. – Відповів Сатана. – Хіба слово може вбити?

– Гадаю, що ні. А ось мій меч, наприклад, запросто.

– Тобі не потрібні докази моєї відданості. Я вірний нашому народу. А народу потрібний герой – Ханой, а ти не він. Я був на тій битві, і я бачив, як Левіафан вбив Давида. Ви з Ханоєм одночасно схилилися над бездиханним тілом Царя. І що зробив ти? Ні-чо-го. А Ханой кинувся на ворога, і за ним весь народ! Коли я розповідаю про нього, я бачу, як його очі горять. Ними можна освітлювати всю Агарту, ти б бачив.

Найстрашніші люди – це люди самодостатні, що знайшли в собі цілий світ і цим світом захоплені. У них вже немає потреби в якомусь суспільстві. Вони легко відпускають. Ви можете бути дуже важливі таким людям, але вони не стануть терпіти. Вони просто підуть… Тому що люди зі всесвітом в середині нічого не втратять. Не чекайте, що вони без вас страждатимуть. Самодостатність – це подарунок долі і прокляття одночасно.

Всі мовчали. Сатана теж взяв паузу і, дотягнувшись до найближчого келиха, налив собі води і відпив, після чого додав:

– Навіть не смій просити його про допомогу.

Ящери сиділи за столом на іншому кінці залу. Їх повелитель, Сараф, встав і заговорив, звертаючись до Сатани.

– Тебе треба покарати!

– Чому мене? – Грайливо запитав той. – Я всього лише хотів, щоб ти випив отруту і помер. Ти повинен хотіти смерті Ханоя, а не моєй. Він єдиний, хто зможе вас знищити.

– Найлегший ворог – той, хто йде на тебе з кулаками. Найнебезпечніший – той, хто присягається у вірності.

– Ти правий. – Погодився Сатана. – Клятва не означає віра.

– Ти присягнувся мені у вірності! Я тобі віддав дитину, замість Агарти. Ти мені сказав припливти за два тижні, я приплив. І що тут відбувається? Ти надумав мене труїти! З мене досить.– Сараф нервував.

– Не знаю, чого я боюся більше – побачити тебе знову або не побачити взагалі. – Сказав в’язень в обличчя чотириметровому ящерові.

– Я буду останнім, кого ти побачиш перед смертю. – Сказавши це, Сараф попрямував до виходу, і його свита послідувала за ним. Розмова була закінчена.

Титул "Царя Світу", привласнюється вселенському законодавцеві первозданних часів, його ім'я зустрічається у багатьох древніх народів. Цар Світу повинен володіти, передвсім повноваженнями "Контролювати" і "Змінювати", тобто підтримувати рівновагу і гармонію. Основними принципами Царя Світу є "Справедливість" і "Миролюбність". Соломон був гідним сином свого батька, ім'я його означає "Миротворець".

Давид нарік свого сина цим ім'ям, тому що вірив, що він зможе принести мир і процвітання, але після його смерті, Ханой встав на захист миру, а не Соломон.

Ящери покинули зал, залишивши людей, розбиратися зі своїми проблемами самостійно. Сатана на очах у Сарафа образив і принизив Царя Соломона, що сильно вплинуло на його репутацію. Рептилії готувалися напасти на Підземне Царство і сьогодні особисто переконалися, що у Агарти немає захисника. Соломон сидів на своєму троні, підпершись на лікоть, але слова Сатанаеля пробудили його:

– Ти помирати-то збираєшся? – Порушилося мовчання голосом блазня.

– Що? Що ти верзеш взагалі? – Важко зітхнувши, перепитав Цар.

Сатана посміхнувся і махнув рукою.

– Гаразд, охолонь, це просто питання, питання часу.

І тут Соломон зрозумів, що мав на увазі Сатана. Сатана говорив про "жертву". Поки син Давида займає трон, його не може зайняти істинний Цар Світу. Ханой віддав Соломону трон, а зараз треба повернути його назад. Соломон встав і мовчки, підійшов до доньки. Він притиснув її до себе, скував в обіймах, міцно, немов прощався, а потім миттєво підійшов до столу, взяв келих Сарафа і залпом випив вино. Поставивши келих на стіл, він дивився в очі Дарини, він пропустив велику частину її життя.

Він не бачив, як пройшло її дитинство, як вона дорослішала, вчилася і здійснювала помилки. Його не було в ті хвилини, коли вона сумувала або була злякана. Він не зміг захистити навіть власну доньку, що вже говорити про Підземний Світ. В цю мить він втратив все, але шкодував лише про те, що втратив свою дівчинку. Улюблену Дарину. Через кілька секунд він впав в судомах. Тарсіша кинулася до нього в сльозах, але її батько вже покинув цей світ.

– І чого ти плачеш? – Спокійно запитав Сатана. – Ти знала, що все закінчиться.

Тарсіша продовжувала плакати на грудях у батька, не звертаючи уваги на Сатанаеля.

– Ну, я вже точно знав. – Додав він. – Вибач, хоча, можеш і не вибачати.

Ханой підійшов до друга і схилився над його тілом. Він роздумував і розумів, що зараз всі діють за спланованим сценарієм Сатани, і не знав, як його змінити. Потім він встав і сказав:

– Отже, всі запам'ятайте: рептилоїди отруїли Соломона.

В залі висіла мертва тиша. Ні стража, ні ченці не сміли втручатися.

Сатана підійшов до трону Соломона, але не наважився в нього сісти. Хвиля трепету пробігла по його тілу. Він так був близько до своєї мети, але ще не час. Він розвернувся обличчям до інших і гнівно вимовив:

– За чорні свої справи буде покараний нечестивий Сараф… і явиться покарання у вигляді Ханоя Побідоносця! – Сатана глянув на Ханоя, і ввічливо додав. – Іноді від тебе може відвернутися твій кращий друг і подати тобі руку твій заклятий ворог.

Варта зрозуміла, що не можна говорити про те, що Соломон покінчив своє життя самогубством, це і була жертва, яка повинна підняти людей на війну. Війни не уникнути. Армію Агарти поведе Ханой.

Дітар кинувся обіймати і заспокоювати Тарсішу. Дівчина випробувала сильне потрясіння. Чернець допоміг їй встати на ноги і вивів на свіже повітря. Вона задихалася від безперервних ридань.

– Обійми, в нашому випадку, самий кращий спосіб. – Сказав Агіас. – Він зібрався піти слідом за ними, але рука Ханоя його зупинила.

– Їм треба побути вдвох. Вічної любові може і немає, але доки її дарують – вона нескінченна.

– Думаю, вона того варта.

Ханой з посмішкою подивився на хлопця. Чернець йому подобався, і в його словах була мудрість і сила. Ханой дуже пишався тим, на що перетворилася його спадщина. Ченці, які несли на собі вантаж відповідальності за Братство, справлялися з цим краще, ніж можна було уявити.

– Чому ти досі не кантрі чернець? – Запитав Ханой Агіаса.

– Тому, що я ВЖЕ не кантрі чернець.

Ханой здивувався.

– Якби всі трималіся за свої мантії, сюди б