Наказано вижити - Юліан Семенов

тут його застала революція; як переконаний монархіст, у Росію він не повернувся, дістав американське громадянство, став військовим аташе США в Парижі, потім прийняв запрошення корпорації «Армко стіл» і зробився її представником у Франції; після капітуляції Парижа часто мандрував до Німеччини з своїм американським паспортом, але рапорти надсилав не у Вашінгтон, а в Лондон, у МІ-6 — секретну службу імперії. Донован запросив його у ВСС і послав керувати резидентурою в Лісабоні. Звідти ж у лютому 1942 року Солборгу й було доручено, зв'язавшись з Мерфі, розпочати контакти з французьким і арабським підпіллям у Північній Африці, щоб готувати грунт для вторгнення союзників.

Другим агентом Донована був герой першої світової війни полковник Вільям Едді. Вихований у Сірії, він чудово розмовляв по-арабськи, мав величезні зв'язки в Танжері, Тунісі й Алжірі. За кілька місяців Едді зумів підготувати двірцевий переворот у Тунісі, внаслідок якого мав прийти до влади новий прем'єр, ставленик Америки, але Мерфі, який грав разом з Солборгом фашиствуючих кагулярів, торпедував цю ідею, хоч Донован уже виплатив Едді п'ятдесят тисяч доларів, щоб той підкупив родичів туніського лідера, готових розстріляти свого однокровця.

— Кагуляри на чолі з Лемегром не простять нам вторгнення в справи французьких колоній, — сказав Мерфі Дотовану. — Нам зараз важливіше мати французів, ніж грати в двірцеві арабські ігри: нехай розстрілюють кагуляри, вони це вміють, нам поки що треба стояти осторонь…

П'ятдесят тисяч доларів списали, прем'єра залишили до певного часу сидіти в своєму палаці й спати з сімома молодими дружинами, а всю роботу зосередили на тому, щоб озброїти французьку армію в Північній Африці й підняти її на повстання проти німців, проголосити французький уряд у вигнанні й таким чином задушити як де Голля, так і комуністичне підпілля в Парижі.

Донован виділив на цей проект мільйон доларів; допомогли корпорації, особливо зацікавлені в післявоєнних зв'язках з Африканським континентом.

Гроші одержано, ввімкнено лічильник, — потрібен лідер.

Якраз у той час став популярним генерал Анрі Жіро, який щойно втік з німецької тюрми; він жив нелегально у Франції.

Але саме тоді П'єр Лаваль, що в минулому заявляв себе як лівий міністр, переметнувся до гітлерівців, виступив по радіо Віші з погромною промовою, вимагав видати ще жорстокіші антисемітські закони, і люди Шелленберга й Скорцені привели його до влади; Дарлан дістав пост військового міністра, а потім його взагалі витіснили в Північну Африку — замість підстаркуватого Максиміліана Вейгана.

І тоді, забувши ім'я генерала Жіро, Донован вирішив: як і в Китаї, грати «безпомилкову карту», тобто шукати ключі до колабораціоніста й зрадника Дарлана.

Звичайно, Рузвельт не знав і не міг знати про цю гру ВСС: йому подали звіт, з якого з усією очевидністю випливало, що де Голль дуже норовистий і некерований. Підтримуючи його, Штати хочеш не хочеш сприятимуть колоніальним претензіям Лондона й Парижа; Африка, як і досі, залишиться закритою зоною для американського «демократичного експерименту»; Жіро — надто «військовий», з ним не порозумієшся.

А втім, Донован поставив своє діло так, що йому не потрібно було схвалення президента; досить того, що президента проінформовано; питання довір'я — питання питань великої політики.

І все-таки вже після того, як ВСС «поставило» на зрадника Дарлана, Розенборо, агент Донована, який зондував контакт з людьми де Голля, переконався, що єдино серйозною фігурою серед усіх, хто очолював боротьбу французів за кордоном, є де Голль.

Штаб планування ВСС підтримав думку Розенборо, бо цьому підрозділові дозволялося все, крім одного: люди, що конструювали політику, не мали права брехати — нехай дуже гірка правда, але правда, тільки правда, і нічого, крім правди…

Тоді агент ВСС Шепард почав більш предметні переговори з лівим Еммануелем д'Астьє де ля Віжері, який примкнув до голлістів. Той прибув у Лондон з півдня Франції.

— Ми, ті, хто б'ється зі зброєю в руках за свободу Франції, ніколи не дозволимо собі принизитися до того, щоб увійти в контакт з Дарланом. Навіть гідний поваги Жіро не може стати лідером Франції, яка бореться, бо всі ми визнаємо тільки одну людину — Шарля де Голля.

Проте Донован вирішив ні в якому разі не відступати від наміченого плану; але впертість корисна живописцеві, що дотримується правди натури й кольору; політик, який сліпо дотримується обраної лінії, рано чи пізно приречений на програш; уміння вчасно переорієнтуватися властиве талантам; Донован був здібним розвідником, а талановитим політиком — ніколи.

До Розенборо й Шеиарда не прислухалися, людям з відділу планування порадили «не метушитись під клієнтом»: задумане Донованом треба здійснити — та й годі.

Де Голлю було заборонено повідомляти про дату попередньої висадки союзників на півночі Африки.

Офіцерам ВСС запропонували утриматися від подальших контактів з його людьми.

Генерала Жіро таємно везли із Франції на північ Африки, але все-таки його висадили з підводного човна в Гібралтарі тільки на другий день після того, як англо-американиі висадилися в Африці.

Жіро урочисто вітали командуючий експедиційною армією союзників Ейзенхауер і майор ВСС Леон Достер.

Однак Жіро ошелешив Ейзенхауера, вимагаючи, щоб союзники негайно висадилися на півдні Франції й передали верховне командування йому, новому лідеру.

Ось тоді Мерфі й зустрівся в Алжірі з петенівським верховним комісаром Дарланом і запропонував: він, пронацист, зрадник Франції, чорний антисеміт і гітлерівський симпатик, оголошує перемир'я з англо-американськими військами, що висадилися, і, користуючись підтримкою ВСС, проголошує себе диктатором півночі Африки.

Анрі д'Астьє де ля Віжері, брат Еммануеля, підпільника, зв'язаного з лівими в окупованій Франції, був начальником секретної поліції в Дарлана. Кагуляр, але не фашист за переконаннями, а рояліст, він почав готувати змову проти Дарлана.

Молодий монархіст Фернан Боньє де ля Шапель убив Дарлана; через двадцять вісім годин його розстріляли; прохання про помилування скасував генерал Анрі Жіро.

На другий день Жіро призначив одного з найреакційніших петенівських генералів на пост голови надзвичайного трибуналу по розслідуванню обставин убивства Дарлана.

А після цього санкції обрушилися на голлістів з нищівною силою.

Усіх тих, хто підтримував генерала де Голля і його «Вільну Францію», заарештували й відправили в концентраційні табори на південь Алжіру, в пустелю.

…Так, переступивши через трупи багатьох політичних діячів, петенівські офіцери йшли до своєї могутності.

Сходи, по яких ВСС піднімався до могутності, було викладено з трупів політичних діячів.

— Хлопці, — повторював Донован, — усе можна, абсолютно все, якщо тільки це справді на користь Америці…

На «користь Америці», тим її корпораціям, які мріяли про володарювання в післявоєнній Німеччині, був Гіммлер з його апаратом придушення, тому Центр дуже уважно спостерігав за кожним кроком Донована і його головного загону в Берні.

Через