В погоні за Привидом - Микола Володимирович Томан

Все, звичайно, могло бути і так, але яким же «сюрпризом» Жанбаєв повинен був тепер виправити свою помилку? І чому взагалі ця помилка могла мати якесь значення і потребувала виправлення?

Продираючись крізь кущі глоду третьої ночі після зустрічі з Жанбаєвим, Єршов вирішив, що коли він і цього разу не зв'яжеться з ним по радіо — значить, Жанбаєв йому безумовно не довіряє.

Томливо минав час. До початку сеансу залишалось ще десять хвилин, але Єршов уже ввімкнув рацію. Настроюючись на потрібну йому хвилю, він послухав трошки якусь музичну передачу, уривок з доповіді про міжнародне становище, якийсь закордонний джаз і без трьох хвилин дванадцять поставив візир настройки на прийом Жанбаєва. Годинник у нього був вивірений за радіосигналами і йшов бездоганно точно. Сьогодні він менш ніж коли-небудь розраховував на розмову з Привидом, але раптом у його навушниках чітко застукав радіотелефонний ключ: «Ту… ту-ту… ту» — це були позивні Жанбаєва.

Єршов здригнувся від несподіванки і, затамувавши подих, квапливо почав записувати. Відстукавши весь текст, Жанбаєв повторив його, але Єршов і з першого разу встиг записати все без помилок. Тепер потрібно було терміново розшифрувати радіограму. Майор за цей час так засвоїв код, що навіть при тьмяному світлі на шкалі рації зміг замінити цифри літерами.

«Ви маєте терміново сьогодні ж виїхати в Аксакальськ, — наказував Жанбаєв. — Перший поїзд іде туди о пів на четверту. Зайдіть там у привокзальну камеру для схову ручного багажу і одержите мій чемодан. Квитанцію і посвідчення, на яке вона виписана, знайдете в довіднику з археології на столі у вашій кімнаті. З одержаним чемоданом негайно повертайтеся назад і чекайте дальших вказівок…»

Після невеликої паузи Жанбаєв передавав далі:

«За нами, здається, стежить якийсь хлопчина. Він довідувався про мене на археологічній базі. Будьте обережні».

На цьому радіосеанс закінчився.

«Вистежив хтось Малиновкіна, або Жанбаєв запідозрив його із слів старика — завідуючого археологічною базою? — стурбовано подумав Єршов. — А може, цей Темірбек перебуває на службі у Жанбаєва і стежить за Малиновкіним? Цілком можливо. Не випадково ж пропадає він десь цілими днями. Треба бути ще обережнішим…»

Потім думки майора повернулися до завдання Жанбаєва: «Чи не пастка це? Може, і пастка, але виконати його необхідно…»

Єршов сховав рацію і, все ще думаючи про наказ Жанбаєва, повернувся в дім. Аскар давно вже спав або вдавав, що спить, — з кімнати його лунало гучне хропіння. Темірбек ще зранку поїхав з якимсь поїздом на будівельну ділянку.

Майор пройшов до себе в кімнату і зразу ж сів писати шифрованого листа Малиновкіну. Він повідомив його про завдання Жанбаєва і про те, що Жанбаєв підозрює лейтенанта. Наказав йому негайно перебратися на іншу квартиру і дати знати про себе листом до запитання.

Аскару Єршов теж написав записочку, в якій повідомляв, що йому треба терміново виїхати в справах свого музею. Записку цю він залишив на столі у кімнаті хазяїна.

До відходу місцевого поїзда Перевальськ—Аксакальськ лишалося біля години. Треба було поспішати на станцію. Єршов вийшов на вулицю і, проходячи повз пошту, кинув у поштову скриньку листа для Малиновкіна.

… В Аксакальськ він прибув рано-вранці і без особливих пригод одержав у камері для схову ручного багажу чемодан по квитанції, виписаній на ім'я якогось залізничного кондуктора Рахманова.

Чемодан був середнього розміру, шкіряний, нічим зовні не примітний. Два внутрішні замки його були закриті; ключа до них не було. Єршов подумав — чи не зайти йому в районне відділення МВС і спробувати там відкрити чемодан? Але він зразу ж відмовився від цієї думки. За ним могли стежити, і це погубило б усю справу.

Сівши на поїзд, Єршов весь час думав про таємничий чемодан, оглядаючи його з усіх боків. Обравши момент, коли в купе нікого не було, він пробував навіть відкрити його замки стальним дротиком. Та це не вдалося, незважаючи на всі зусилля Єршова, який мав деякий досвід у слюсарній справі. А втім, майор вирішив, що вдвох з Малиновкіним вони спробують все-таки відкрити його в Перевальську. Але тут же виникла тривожна думка — а що, коли чемодан, відкрившись, злетить в повітря? Адже це і могло бути саме тим сюрпризом, про який ішла мова в перехопленій шифровці. Ну, а коли вся ця історія з чемоданом всього-на-всього перевірка його, Єршова?

В Перевальськ Єршов прибув о третій годині дня. Тільки він вийшов з вагона, зразу ж до нього підійшов Аскар. © http://kompas.co.ua

— От вдало приїхали, — усміхаючись, сказав він, — тут саме записку від товариша Жанбаєва привіз для вас один його знайомий. Наказано негайно вам її передати. Ось, будь ласка.

Єршов похапцем розгорнув учетверо складений аркуш паперу і прочитав:

«Дорогий Таїре Олександровичу!

Вибачте, що так довго змусив вас чекати на мене. Зате привезу вам таку історичну штучку, що ви тільки ахнете! Та ще й документики деякі, що стосуються стародавніх часів, вдалося роздобути. Наберіться терпіння ще деньків на два-три. Перегляньте тимчасом в місцевій бібліотеці дореволюційні архіви, особливо том 3-й, на сторінках І, 6, 11, 20, 30 і 34; зверніть увагу на позначки царського чиновника Аксьонова.

А тепер до вас прохання. Чемоданчик, який я просив вас привезти із Аксакальська, передайте Аскару, а він переправить його до мене. Вибачте, що довелось