Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Вірю! Богом клянуся!

Бад зник у диму підвалу. Китайці так і кайфували, лежачи на брудних матрацах, тато-китаєць ледве дихав.

З поліцейського досьє на Перкінса Бад дізнався ось що.

У Каліфорнії його не заарештовували. Після того як відсидив в Алабамі за зоофілію у 1944—1946 роках, у поле зору поліції не потрапляв. Музикант-гастролер, постійної адреси немає. Підтверджене знайомство із Джонні Стомпанато — можливо, знайомий і з Лі Ваксом та Ейбом Тайтелбаумом — знаними відморозками. Бад поклав слухавку і згадав давню історію про те, як Джек Вінсеннс начистив морду Собачнику на вечірці «Жетона честі» — Джонні, Тайтелбаум і Вакс тоді були з ним.

Треба обережно й делікатно розпитати Джонні — він колись був Бадовим інформатором, хоча водночас боявся і ненавидів Бада Вайта.

Бад з’ясував номер Стомпа, зателефонував йому додому, але ніхто не взяв слухавку. Тоді він зробив ще два дзвінки — у номер у готелі «Білтмор», де жила група «Ковбойські ритми», і до клубу «Ель-Ранчо», але в обох випадках дзвінки залишилися без відповіді. Потім він вирішив заскочити до «Кошерного Ейба» — Тайтелбаум із Джонні були близькими друзями.

Бад помчав до Піко, відчуваючи, як у його голові розсіюється опіумний дурман. План дій у нього був абсолютно простий: залишитися віч-на-віч із Перкінсом і вбити його. А потім — Екслі.

Він припаркувався і зазирнув у вікно. Ліниве пообіддя, і оп-ля — за столом сиділи Тайтелбаум із Джонні Стомпом.

Бад увійшов. Вони, помітивши його, пошепки перекинулися парою слів. Вайт не бачив їх обох уже давно — Ейб помітно погладшав, а Стомп залишався все тим же красунчиком.

Ейб помахав йому. Бад взяв стілець і підсів до них.

— Ну нічого собі, — сказав Стомп, — Венделл Вайт. Як справи, paesano[32]?

— Йдуть собі потихеньку. А як у тебе з Ланою Тернер?

— Дякувати Богу. Хто це тобі розповів?

— Міккі Коен. — А він тобі не казав, — розреготався Тайтелбаум, — що в неї дірка розміром із тунель на Третій? Вона із Джонні сьогодні летить до Акапулько, а мені тільки й лишається, що мої п’ять пальців на правій. Вайте, що тобі тут потрібно? Я тебе не бачив з тих пір, як на мене працював Дік Стенс.

— Я шукаю Собачника Перкінса.

— То спитай у Спейда Кулі, — відповів Джонні, тарабанячи пальцями по столу.

— Спейд не знає, де він.

— То чого ти мене тоді питаєш? Це тобі Мікі наплів, що ми із Собачником дружимо?

Бада насторожило те, що не пролунало класичне питання: «а навіщо він тобі»? До того ж, гладкий Тайтелбаум щось мовчить.

— Спейд сказав, що ти з ним знайомий.

— Ось це правильно підмічено — знайомий. Але мушу розчарувати тебе, paesano, я із Собачником уже багато років не перетинався.

— Я тобі не земляк, сраний ти макаронник, — вирішив підлити бензину в розмову Бад.

Джонні усміхнувся, можливо, згадав старі добрі часи, коли він зливав Бадові інформацію. Вайт поглянув на Ейба. Той, схоже, добряче перелякався.

— Ейбе, а ти ж дружиш із Перкінсом, правда?

— Нє. Собачник для мене занадто довбанутий. Він із тих чуваків, з якими якщо й привітаюся, то лише раз на сто років.

Брехня. У досьє на Перкінса написано зовсім інше.

— Я, мабуть, переплутав щось, так? Я знаю, що ви, хлопці, добрі приятелі Лі Вакса, а він, як я чув, дуже близько дружить із Собачником.

Тайтелбаум розсміявся — вимушено, нещиро.

— Оце ти нас попустив! Джонні, здається, Вендел насправді заплутався.

— З нас такі друзі, як вогонь із водою. Близько дружимо? Оце так ржака.

Баду подумалося, що вони відмовляли його від розмови із Ваксом.

— Ржака в тому, хлопці, що ви палитеся. Я думав, ви хоча би спитаєте, що вже наробив той Собачник.

— А може, нам просто на це начхати? — спитав Тайтелбаум, відставляючи тарілку.

— Ага, звісно, тільки ж ви, хлопці, обожнюєте чутки обговорювати.

— Ну, і що там за чутки?

До речі, про чутки: подейкують, що Тайтелбаум якогось хлопця забив до смерті голими руками за те, що той назвав його жидом.