Містер Мерседес - Стівен Кінг
елегантним.
Він посуває тумблер. Блимає зелений вогник. І фари «Тойоти» також.
Успішно!
Брейді іде до машини жирного екс-копа так, ніби він має повне право тут
перебувати. Відкриває задні дверцята, дістає з текстильної торби взуттєву
коробку, вмикає телефон і кладе коробку на підлогу поза водійським
сидінням. Він закриває дверцята й рушає в бік вулиці, силуючи себе йти
повільно й розмірено.
Коли він уже завертає за ріг будівлі, Дебора Енн промовляє знову: «Ти ні
про що не забув, хлопчику мій медовий?»
Він зупиняється. Думає. Потім повертається до рогу будівлі й націлює
цурупалок антени Речі Два на Ходжесову машину.
Вогник спалахує знову — машину замкнуто.
18
Після спогадів і хвилини мовчазних роздумів («на вільний розсуд») священик просить Господа благословити їх, і підтримати їх, і дарувати їм
мир. Шелестить одежа; програмки засовують до сумочок і кишень піджаків.
Холлі на позір у порядку — аж поки не опиняється посередині проходу, а от
там у неї вже підгинаються коліна. Ходжес кидається вперед з подиву
гідною для такого огрядного чоловіка швидкістю і підхоплює її під руки
раніше, ніж вона встигає впасти. Очі в неї закочуються під лоба, і якусь
мить вона перебуває на межі повноцінної непритомності. Потім очі
повертаються на місце та знову фокусуються. Вона бачить Ходжеса й
слабенько усміхається.
— Припини це, Холлі, — суворо промовляє її мати так, немов її дочка щойно
була не ледь не зомліла, а утнула якийсь кумедний, недоречно брутальний
трюк. Ходжес думає, яке ж то було б задоволення — дати навідліг ляпаса по
густо напудрені мармизі тітоньки Ш. «Могло б привести її до тями», —
думає він.
— Я в порядку, мамо, — каже Холлі. А потім до Ходжеса: — Дякую вам.
Він каже:
— Ви бодай щось їли на сніданок, Холлі?
— Вона їла вівсянку, — оголошує тітка Шарлотта. — З маслом і коричневим
цукром. Я її власноруч приготувала. Ти вряди-годи полюбляєш привернути до
себе увагу, правда ж, Холлі? — Тітка обертається до Джейні. — Не
затримуйся, будь ласка, милочко. Від Генрі жодної користі в таких
справах, а я не зможу сама прийняти всіх тих людей.
Джейні бере під руку Ходжеса:
— Я від вас цього й не очікувала зовсім.
Тітка Шарлотта відповідає їй ущипливою посмішкою. Відповідна посмішка
Джейні натомість осяйна, і Ходжес думає, що її рішення віддати половину
отриманої нею по заповіту здобичі є рівноцінно осяйним. Щойно це
трапиться, вона більше ніколи не побачить цієї неприємної жінки. Вона
навіть не буде змушена відповідати на її дзвінки.
Жалібники висипають на сонячне світло. На хіднику перед фасадом чути
балачку типу «ну-хіба-не-чудова-була-служба», а потім люди вирушають
кругом, до парковки позаду будівлі. Дядько Генрі й тітка Шарлотта сунуть
туди з Холлі між ними. Слідом за ними Ходжес із Джейні. Коли вони
приходять на заднє подвір’я, Холлі, раптом вислизнувши з-під опіки своїх
доглядачів, розвертається до Ходжеса з Джейні.
— Дозвольте мені поїхати з вами. Я хочу поїхати з вами.
Позаду дочки маячить тітка Шарлотта, губи стоншені майже до невидимості.
— Міс, мені вже майже цілком достатньо твоїх витівок і примх, як для
одного дня.
Холлі не звертає на неї уваги. Вона хапає Ходжеса за руку крижаними
пальцями.
— Прошу. Прошу.
— Я не проти, — каже Ходжес, — якщо й Джейні не…
Тітка Шарлотта починає рюмсати. Звук некрасивий, хрипке вороняче крякання
серед кукурудзяного поля. Ходжес згадує, як вона нахилилася над місіс
Вортон, цілуючи її холодні губи, і йому навертається раптова ймовірність.
Він був неправий щодо Олівії; можливо, він неправий також і щодо місіс
Джібні. У людях криється більше, ніж видно з їх поверхні, врешті-решт.
— Холлі, ти навіть не знаєш цього чоловіка!
Джейні кладе свою, набагато теплішу, руку на зап’ясток Ходжесу:
— Чому б тобі не поїхати з Шарлоттою й Генрі, Білле? Там повно місця. Ти
можеш сісти з Холлі на задньому сидінні. — Вона обертає свою увагу до
кузини. — Так буде гаразд?
— Так! — Холлі все ще чіпляється за руку Ходжеса. — Так було б добре!
Джейні повертається до свого дядька:
— А ви не проти?
— Авжеж. — Він життєрадісно поплескує Холлі по плечі. — Що більше, то
краще.
— Отак правильно, побільше їй уваги, — каже тітка Шарлотта. — Це якраз
те, що вона любить, хіба не так, Холлі?
Не чекаючи відповіді, вона вирушає в бік парковки, підбори морзянкою
виклацують сигнал обурення.
Ходжес дивиться на Джейні:
— А як з моєю машиною?
— Я її поведу. Давай ключі. — А коли він вручає їх їй. — Є ще одна річ, яка мені потрібна.
— Йо?
Джейні підчеплює в нього з голови федору і, одягнувши капелюх на себе, надає йому правильного, безтурботного нахилу над лівою бровою. Наморщивши
до Ходжеса носа, вона пхекає:
— Йо.
19
Брейді припаркувався далі по вулиці від похоронного салону, серце в нього
б’ється ще дужче, аніж до того. Він тримає в руці мобільний телефон.
Номер того «одноразовика», що під’єднаний до бомби перед заднім сидінням
«Тойоти», записаний авторучкою в нього на зап’ястку.
Він дивиться, як жалібники стоять купкою на хіднику. Жирного екс-копа
неможливо не впізнати; у своєму чорному костюмі він виглядає величезним, як дім. Або як катафалк. На голові в нього якийсь кумедно старомодний
капелюх — того фасону, що носять персонажі в чорно-білих детективних
кінах тисяча дев’ятсот п’ятдесятих років.
Люди вирушають за ріг, на заднє подвір’я, а трішки перегодом і Ходжес з
білявою сукою також ідуть туди. Брейді сподівається, що ця білява сука
буде разом з ним, коли вибухне машина. Таким чином вийде повна зачистка —
мати й обидві дочки. У цьому матиметься елегантність алгебраїчного
рівняння, в якому всі змінні величини розв’язано.
Починають виїжджати машини, всі вони рухаються в його бік, бо саме в
цьому напрямку треба їхати, якщо хочеш дістатися Цукрових Пригірків. На
їхніх лобових шибках виграє сонце, що не є допоміжним, але неможливо
помилитися з «тойотою» жирного екс-копа, коли вона з’являється наприкінці
під’їзної алеї похоронного салону і, на мить пригальмувавши, завертає в
його бік.
Брейді не дарує навіть короткого погляду орендованому «шеві» дядька
Генрі, коли той проїжджає повз нього. Уся його увага сконцентрована на
русі жирного екс-копа. Коли його машина проїжджає повз Брейді, той
відчуває миттєве розчарування. Білява сука, мабуть, поїхала зі своїми
родичами, бо в «тойоті» нема
