Безсоння - Стівен Кінг
— Справді? Тоді чому на дверях табличка з вашим іменем?
— Ім’я моє, але кабінет належить вам і вашим колегам — платникам податків, Ральфе. А також будь-якому репортерові, що придибає сюди з камерою, і якщо плакат потрапить у програму теленовин, мені будуть непереливки. Я забув його зняти ще в п’ятницю ввечері, а був відсутній я майже весь вікенд — дуже рідкісний випадок у моїй практиці, мушу зазначити.
— Я зрозумів, що не ви повісили його. — Ральф прибрав якісь папери зі стільця й присів.
— Звичайно, не я. Невідомі доброзичливці влаштували для мене щось на кшталт вечірки в п’ятницю. Повний набір з пирогом, морозивом і сюрпризом.
Лейдекер, порившись у столі, знайшов гумку, надів її на скручений плакат і, весело підморгнувши Ральфові, кинув трубочку в кошик.
— Мені презентували набір трусиків з вирізаною промежиною, балончик для вагінальних спринцювань із ароматом полуниці, добірку антиабортної літератури, яку випускають «Друзі життя» — до неї входить і книжка коміксів під назвою «Небажана вагітність Денізи», — і цей плакат.
— Сподіваюся, вечірку влаштували не на честь вашого дня народження?
— Ні. — Лейдекер, зітхнувши, хруснув кісточками пальців. — Так хлопці відзначили доручення мені особливої справи.
Ральф бачив слабкі спалахи блакитної аури навколо голови й плечей Лейдекера, але зараз він не намагався розшифровувати їхнє значення.
— Справи, пов’язаної із приїздом Сьюзен Дей? Ви повинні охороняти її під час перебування в місті?
— Пряме влучення. Звичайно, поліція штату теж буде поруч, але в подібних ситуаціях вони занадто багато уваги змушені приділяти контролю за вуличним рухом. Приїдуть і представники ФБР, але вони в основному займаються тим, що валандаються всюди, фотографують і пред’являють одне одному секретні значки.
— Але ж у цієї пані мусять бути й свої охоронці, хіба не так?
— Так, але мені невідома ні їх кількість, ні якість. Сьогодні я розмовляв з їхнім представником, він справив на мене приємне враження, але до п’ятниці ми повинні організувати й власну охорону. Згідно з наказом, нас мусить бути п’ятеро. Я плюс четверо добровольців. Нашою метою є… Секундочку… Вам це сподобається… — Лейдекер, порившись у паперах на столі, знайшов потрібний листок і прочитав: «…зберігати посилену присутність і високий ступінь видимості».
Він поклав папір на стіл і посміхнувся Ральфу. Однак посмішка вийшла далеко не веселою.
— Інакше кажучи, — пояснив Лейдекер, — якщо хтось зважиться застрелити цю заразу або влаштувати їй кислотний душ, нам буде потрібна Лізетт Бенсон або інший репортер, щоби принаймні зафіксувати факт того, що ми були поблизу.
— Як ви можете так недолюблювати людину, якої ніколи не бачили?
— Я не просто недолюблюю її, Ральфе, я ненавиджу її. Послухайте, я — католик, моя люба матінка була католичкою, мої діти — якщо вони в мене будуть — стануть служками в соборі Святого Йосипа. Чудово. Бути католиком просто чудово. Зараз дозволяється їсти м’ясо навіть у Страсну п’ятницю. Але якщо ви вважаєте, що бути католиком автоматично означає бути противником абортів, то глибоко помиляєтеся. Бачите, я католик, якому доводиться допитувати людей, які б’ють своїх дітей або спускають їх зі сходів після веселенької нічки, утопленої в ірландському віскі.
Лейдекер, розстебнувши комір сорочки, дістав золотий медальйон і показав його Ральфові.
— Марія, мати Ісуса. Я ношу його з тринадцяти років. П’ять років тому я заарештував чоловіка з точнісінько таким же медальйоном. Він щойно перед тим зварив заживо свого дворічного пасинка. Я розповідаю вам чисту правду. Той тип поставив величезну каструлю з водою на газ, а коли та закипіла, схопив хлопча за щиколотки й опустив у каструлю, немов рака. Чому? Тому що малий мочився в ліжечко. Так він нам пояснив. Я бачив тіло, і я скажу вам, що у порівнянні з цим фотографії, які так люблять показувати засланці з «Друзів життя», не більш аніж дитячий лепет.
Голос Лейдекера ледь затремтів, видаючи внутрішнє напруження.
— Але найбільше мене вразило те, як цей тип плакав і як він, тримаючись за медальйон із зображенням святої Діви Марії, говорив, що йому необхідно висповідатися… Мене захоплюють католики, Ральфе… Але я твердо переконаний, що не може священик стати справжнім батьком для своєї пастви, якщо він позбавлений права бути батьком власної дитини.
— Добре, — кивнув Ральф. — Але що ви маєте проти Сьюзен Дей?
— Вона розворушила це чортове осине гніздо! — закричав Лейдекер. — Вона приїжджає в моє місто, і я зобов’язаний захищати її. Чудово! У мене є надійні хлопці, і якщо нам пощастить, ми випровадимо її з міста з головою, яка й далі сидітиме на плечах, і грудьми, що стирчать у потрібний бік, але як же щодо попередніх подій? І того, що відбудеться після її від’їзду? Гадаєте, її це цікавить? Невже ви думаєте, що людей, які курирують Центр допомоги жінкам, хвилюють побічні ефекти!
— Не знаю.
— Захисники Центру не менш схильні до насильства, ніж «Друзі життя». Чи знаєте ви, з чого все почалося?
Ральф порився в пам’яті, пригадуючи свою першу розмову про Сьюзен Дей із Гемом Дейвенпортом. Йому майже вдалося вловити суть, але вона одразу вислизнула. Безсоння знову перемогло. Він заперечно похитав головою.
— Поділ території, — пояснив Лейдекер і обурено розреготався. — Усе той же простий, старий, як світ, припис про поділ території. Чудово звучить. На початку цього літа двоє найбільш консервативно налаштованих членів міської ради — Джордж Тенді й Емма Вітон — подали прохання до Комітету із захисту прав територій з вимогою переглянути межі ділянки, на якій розташований Центр. Ідея така — з уведенням нових меж одержати можливість стерти це місце з лиця землі. Сумніваюся, що я формулюю правильно, але суть ви вловили.
— Звичайно.
— Отож. Тому — назвемо їх «друзі вибору» — запросили Сьюзен Дей приїхати в Деррі й виступити з промовою, яка залучила б їм ще більше людей, готових стати до боротьби з «Друзями життя». Єдина проблема полягає в тому, що супротивники абортів не мали жодного відношення до перерозподілу території № 7, і людям із Центру допомоги жінкам відомо про це! Чорт забирай, одна з їхніх директрис, Джун Голлідей, — член міської ради. Вона й ця сука Вітон мало не плюють одна одній в обличчя, стикаючись у коридорі муніципалітету. Перерозподіл території № 7 від самого початку був замком на піску, тому що Центр допомоги жінкам технічно є лікарнею, як і міська лікарня Деррі, розташована по сусідству. Якщо змінити територіальні закони з тим, щоб оголосити діяльність Центру нелегальною, виходить, що те саме
