Червоний Дракон - Томас Харріс

– Поставимо людей на дахах.

Вони думали про одне й те саме. Кевларовий бронежилет зупинить 9-міліметровий калібр Зубного ельфа та його ніж, якщо він не поцілить Ґрему в обличчя. Захистити його від поранення в голову не було ніякої можливості, якщо ніким не помічений чоловік стрілятиме зі схованки.

– З Лаундзом сам поговориш. Мені це робити не обов’язково.

– Він мусить узяти в тебе інтерв’ю, Вілле, – м’яко промовив Кроуфорд. – Зробити кілька фотографій.

Блум попереджав Кроуфорда, що з цим неодмінно виникнуть проблеми.

18

Як настала година, Ґрем здивував і Кроуфорда, і Блума. Здавалося, він іде на поступки Лаундзу, і обличчя було приязним попри холодні сині очі.

Перебування в штаб-квартирі ФБР справило цілющий вплив на манери Лаундза. Він поводився чемно, коли згадував про чемність, і тихо й швидко вправлявся зі своїм обладнанням.

Ґрем уперся лише раз: наодріз відмовився показати Лаундзу щоденник місіс Лідс чи будь-яку приватну кореспонденцію загиблих родин.

Коли розпочалося інтерв’ю, він ґречно відповідав на всі питання Лаундза. Обидва чоловіки звірялися з нотатками, які зробили під час консультації з доктором Блумом. Часто перефразовували питання й відповіді.

Аланові Блуму було важко укладати такі плани, які комусь зашкодять. Зрештою, він просто поділився своїми теоріями щодо Зубного ельфа. Усі до нього дослухалися, мов юні каратисти на лекції з анатомії.

Доктор Блум сказав, що дії та листи Зубного ельфа свідчать про проективну ілюзорну систему мислення, яка компенсує нестерпне відчуття власної неадекватності. Побиті дзеркала прив’язували ці почуття до зовнішнього вигляду.

Заперечення вбивцею прізвиська «Зубний ельф» засновувалося на гомосексуальному значенні слова «ельф»75. Блум вважав, що маніяку притаманний підсвідомий гомосексуальний конфлікт, неймовірний страх бути геєм. Точку зору доктора Блума посилило одне цікаве спостереження в будинку Лідсів: лінії згину й накриті плями крові вказували на те, що він натяг на Чарльза Лідса шорти вже посмертно. Доктор Блум вирішив, що він так учинив, аби підкреслити свою незацікавленість у Лідсі.

Психіатр розповідав про міцний зв’язок між агресивною і сексуальною мотивацією, що прокидається в садистів у дуже ранньому віці.

Озвірілі атаки передусім на жінок, що відбувалися в присутності їхніх сімей, були явно спрямовані на образ матері. Блум походжав кімнатою й говорив майже до самого себе, називаючи піддослідного «дитям нічних жахіть». Зачувши в його голосі співчуття, Кроуфорд мимоволі стулив повіки.

Протягом інтерв’ю з Лаундзом Ґрем робив такі заяви, на які не пішов би жоден слідчий і які не опублікувала б жодна поважна газета.

Він провадив, що Зубний ельф бридкий і нездатний до сексуальних відносин із протилежною статтю, до того ж звів кривий наклеп, що вбивця чинив сексуальну наругу над жертвами-чоловіками. Ґрем сказав, що Зубний ельф, безперечно, є посміховиськом для своїх знайомих, а також результатом кровозмісних стосунків.

Він наголосив, що Зубний ельф явно не настільки розумний, як Ганнібал Лектер. Пообіцяв, що як до нього приходитимуть нові думки та спостереження щодо вбивці, він неодмінно ділитиметься ними з «Базікалом». Більшість співробітників правоохоронних органів із ним не погоджуються – так заявив Ґрем; але поки він очолює розслідування, «Базікало» може розраховувати на достовірну інформацію з перших рук.

Лаундз наробив багато знімків.

Найважливішу фотографію було знято у «вашингтонському прихистку» Ґрема, у квартирі, яку він «винаймав, допоки не розчавить Ельфа». Це було єдине місце, де він міг «віднайти самоту» серед «карнавальної атмосфери» розслідування.

На тому знімку Ґрем сидів за столом у халаті для лазні, мов працював до пізньої ночі. Міркував над гротескним «художнім змалюванням Ельфа».

Позаду нього у вікні виднівся шматочок бані Капітолія, освітленого нічними прожекторами. Що важливіше – у нижній лівий куток вікна потрапила розмита, проте цілком упізнавана вивіска популярного мотелю, що стояв через дорогу.

За бажання Зубний ельф міг легко знайти цю квартиру.

У штаб-квартирі ФБР Ґрема сфотографували на фоні мас-спектрометра. До справи цей апарат ніяк не стосувався, але Лаундз вирішив, що вигляд у нього показний.

Ґрем навіть зглянувся до того, що погодився на спільну фотографію з Лаундзом. Вони стали перед нескінченними рядами зброї у відділі дослідження вогнепальної зброї й ручних інструментів. Лаундз тримав 9-міліметровий автоматичний пістолет того ж типу, що й у Зубного ельфа. Ґрем показував пальцем на саморобний глушник, склепаний зі щогли телевізійної антени.

Доктор Блум здивувався, коли Ґрем по-товариському поклав руку на плече Лаундза за мить до того, як Кроуфорд клацнув фотоапаратом.

Інтерв’ю та фотографії мали з’явитися в «Базікалі» наступного ж дня, у понеділок 11-го серпня. Щойно отримавши весь матеріал, Лаундз подався до Чикаго. Сказав, що хоче сам керувати розміщенням і компонуванням статті. Вони з Кроуфордом домовилися зустрітися у вівторок ввечері, за п’ять кварталів від пастки.

Починаючи з вівторка, коли новий наклад «Базікала» розійдеться країною, для чудовиська розкладуть приманки у двох пастках.

Щовечора Ґрем повертатиметься до свого «тимчасового прихистку», показаного на знімку в «Базікалі».

Зашифроване приватне оголошення в тому ж випуску запрошувало Зубного ельфа до поштових комірок в Аннаполісі, за якими встановили цілодобове стеження. Якщо він вчує щось нечисте від комірок, то може вирішити, що всі сили кинули саме в Аннаполіс. І Ґрем, як вирішило ФБР, стане більш привабливою мішенню.

Поліція Флориди забезпечила варту біля будинку Ґрема на Шуґарлоуфі.

Поміж «мисливців» ширилося невдоволення – на дві великі засідки витрачалося багато особового складу, що можна було використати деінде, а те, що Ґрем щоночі мав вертатися до своєї засідки, обмежувало його пересування до самого округу Вашингтон.

Хоча здоровий глузд підказував Кроуфорду, що кращого плану дій не придумаєш, уся ця операція виявилася надто пасивною як на його смак.

Він почувався так, наче вони самі з собою граються в піжмурки в тіні місяця-молодика, коли до повні лишаються якихось два тижні.

Неділя й понеділок минули дивним скоком. Хвилини тягнулися, а години летіли.

У понеділок по обіді Спьорджен, головний інструктор SWAT у Куантіко, об’їжджав багатоквартирний будинок із «прихистком» Ґрема. Вілл сидів поруч на пасажирському місці. Кроуфорд їхав на задньому.

– Потік пішоходів спадає десь о сьомій п’ятнадцять. Усі розходяться по домівках на вечерю, – сказав Спьорджен.

Жилаве, компактне тіло, бейсболка на потилиці – інструктор скидався на інфілдера76.

– Свиснеш нам на вільній частоті завтра ввечері, коли перетнеш залізничну колію «Б—О»77. Спробуй зробити це о восьмій тридцять, восьмій сорок, десь так, – сказав Спьорджен, завертаючи на паркінг при будинку. – Засідка тут не ідеальна, але