Пасажир - Жан-Крістоф Гранже

Певне, вона зберігала десь детальну інформацію про заплутані стосунки поміж членами її клубу. Біля стіни на комп’ютерному столику стояв переносний «Макінтош». Шаплен увімкнув його. Пароля на нім не було. Саша була вдома, у своїй хаті. Кого їй було боятися?

Шаплен клацнув теку «Саша.ком». Вискочили значки директорій. Він відкрив теку, присвячену учасникам. Там були два списки за абеткою: псевдоніми та прізвища. Шаплен обрав псевдоніми. З’явилися ще два списки, чоловіків і жінок. Він почав переглядати список жінок, прокручуючи пронумеровані світлини. До кожної додавалася довідка: походження, сімейне становище, фах, прибутки, музичні вподобання, очікування тощо. На тих вечірках Саша намагалася знайомити людей зі схожими смаками.

Декотрі обличчя виділялися на загальному тлі. Правильні риси, глибокий погляд — видно було, що ті дівчата належать до іншого світу. Справжнісінькі секс-бомби. Шаплен замислився, чи вони існували насправді… На сторінках для знайомств люди прикрашають свої світлини, щоб заманити якомога більше шанувальників…

Якщо тільки це не дівчата-ескортниці, про яких згадувала Софі Барак. Таким нічого робити в клубі. І, звісно ж, Саша не стала б їм платити. Хто ж їх тоді наймав? І навіщо? Дівчата намагалися мати природний вигляд: ніякої косметики, нічого зухвалого. Та їх зраджувала переможна, трепетна врода.

Шаплен записав їхні псевдоніми. Хлоя, Джудіта. Аква-84… Потім знайшов Медіну. Вона зібрала коси на потилиці. Стерла з обличчя чуттєву гримасу. Вдавала low profile[63], та не могла приховати своєї привабливості. Така дівчина на Сашиних вечірках не могла лишитися непоміченою.

Знайшов він і Лейлу. Молода марокканка з хвилястими косами, темними вустами і чорними очима. Вона теж удавала скромне дівча. Ні косметики, ні прикрас. Простенька бежева блузка. Та від тіней, які лежали попід очима, наче знак темряви, зіниці її очей сяяли немов самоцвіти. Видно було, що ці разючі красуні намагалися розчинитись у натовпі. Що ж їм треба було тут?

Раптом щось привернуло його увагу. Шаплен повернувся назад і ще раз помалу прокрутив світлини. Він упізнав ще одне обличчя. Довгообразе, дуже бліде, облямоване темними косами, такими гладенькими, що вони скидалися на чорний шовк. Світлі очі сяяли немов свічки, нагадуючи про церковну відправу і дух ладану. Янгольське личко, ніжне, як молитва, і разюче, немов об’явлення.

Шаплен прочитав псевдонім того янгола, й усе попливло в нього увіччю.

Feliz.

Те слово чув він уві сні про тінь і білий мур. Він не забув, що по-іспанському те слово означає «щасливий». Феліс. Шаплен знав її обличчя. Він знову чув голос зі сну, чув той шепіт, жагучий, переповнений благодатною надією. Тепер він знав, що то був її голос.

Феліс.

Клацнувши на світлині, він відкрив теку з її особистими даними. Коли на екрані з’явилося її справжнє ім’я, Шаплен не повірив своїм очам — ні, це безглуздя якесь, таке просто неможливе! — і насилу стримався, щоб не зойкнути. Правда спливла на поверхню, і назад вороття не було.

Справжнє ім’я Феліс було Анна-Марія Штрауб.

Тепер він її впізнав. У його спогадах риси обличчя були перехняблені, спотворені зашморгом, який переламав їй в’язи. Та це була таки вона. Мертва. Вішальниця. Примара з його снів. Анна-Марія Штрауб. Єдина жінка, що він, як йому здавалося, кохав, не була пацієнткою психіатричної клініки. Була вона дівчиною-ескортницею, з якою він запізнався на Сашиних вечірках. Вона присмокталася до нього неначе п’явка, якій платили за участь у таких зустрічах. Його спогади — жагучі ночі в палаті Анни-Марії, божевілля його коханки, її тіло, що теліпається на його ж таки паску, — цілковита облуда й галюцинації. До сьогодні в нього мало що було. Але й та мализна тепер вивітрилася, неначе дим.

Шаплен заплющив очі, намагаючись зібратися на силі. Відчувши згодом, що трохи вже заспокоївся, він розплющив очі й дочитав довідку. До клубу вона вступила в березні 2008 року. Мешкала в Десятому окрузі Парижа, на вулиці Ланкрі. Двадцять сім років. На інші запитання анкети вона не відповіла. Ні про фах, ні про прибутки, хобі чи дозвілля… Саша не наполягала. З такою кандидаткою сваритися нема чого.

Він зауважив, що наступного року Анна-Марія Штрауб не поновила членства в клубі. Шаплен простежив хронологію. Дещо не узгоджувалося. Вона регулярно відвідувала клуб від березня 2008 до лютого 2009 року. Але ж тоді Ноно ще не існував. Юсеф казав, що він прийшов на світ тільки в березні 2009 року. То коли ж зустрів він Анну-Марію Штрауб? У якому житті?

А що, як припустити: він познайомився з нею 2008 року, коли був якоюсь іншою особистістю, але теж членом Сашиного клубу, тільки під іншим іменем. Ще раз клацнув мишею і відкрив історію зустрічей Феліс. Вечірки, де вона побувала, прізвища учасників, що їхні телефони вона захотіла взяти. Якщо він правильно мислить, то його прізвище має бути в цім переліку.

До грудня 2008 року вона взяла участь у майже сорока вечірках. І при цім зацікавилася лише дванадцятьма номерами. Ще раз клацнув і прокрутив список псевдонімів. Жоден ні про що не говорив йому. Він відкрив кожну теку в пошуках своєї світлини. Та її там не було.

Він усе ж таки оглянув обранців Феліс. 21 березня 2008 року вона взяла телефон Родріго. Справжнє ім’я — Філіпп Депре, сорок три роки, розлучений, дітей нема. П’ятнадцятого квітня зацікавилася Сандоканом, у житті — Сільвен Дюр’є, п’ятдесят один рік, удівець. 23 травня 2008 року вона вподобала Жанті Мішеля, він же Крістіан Мйоссан, тридцять дев’ять років, одинак. 5 червня 2008-го — Алекса-244, справжнє ім’я Патрік Серена, сорок один рік, одинак…

Далі було те саме. Що ж привабило Феліс у тих чоловіках? Вона була професіоналка. Надзвичайно вродлива жінка, що заробляла своєю привабливістю. Реалістка, для якої її зовнішність стала безвідмовною зброєю. Що їй треба було від тих простаків?

За чверть одинадцята. Саша ось-ось прийде додому. Він занотував до записника, якого носив у кишені, координати жертв Феліс, потім вставив флешку, яку придбав удень. Скопіював теки і зітер сліди своєї присутності.

Виходячи з хати, Шаплен подумав, що ще не до кінця розібрався з тими анкетами. Адже свою анкету він так і не проглянув — Арно Шаплен, він же Ноно, за 2009 рік. І нічого не знайшов про Медіну. Як він познайомився з нею, може, в Саші? Невже та сама історія сталася в нього двічі, з двома різними дівчатами? Голос Медіни: «Ситуація загострюється. Я боюся». То Медіна мертва? А Феліс? Вона справді загинула в петлі?

Перший номер, Філіпп Депре, він же Родріго, помер.