Обрані - Надія Філіпська
– Вставай сонько, скільки можна спати? – долинув крізь сон доволі знайомий голос.
Я ще до ладу не прокинулася і поняття не мала що відбувається. Але довелося прокидатися, бо мене постійно трусили за плечі. Я розплющила очі і побачила Річарда, Еріка та Аделіну.
– Ви чого? Ніч надворі, а вони спати не дають, – почала обурюватись я.
– Ти не можеш це проспати! – вигукнув Річард. – Це ж традиція!
У світлі магічного вогника було видно, як сяють його очі. Дуже не схоже на Річарда так сильно захопитися чимось.
– Ти про що? – не зрозуміла я.
– Завтра свято ПІН – перший іспит новачків. Свято закінчення семестру і початку іспитів, - почав пояснювати Ерік.
– Теж мені свято знайшли, – буркотіла я. – Екзамени на носі. А вони святкують!
– Кіро, це традиція. Усі першокурсники за день до іспиту ховають на території Школи кро́ллів. Студенти, чиїх кронів не знайдуть протягом дня, отримують зарахування на першому іспиті.
– А хто шукатиме кро́ллів?
– Викладачі, – як само собою зрозуміле відповів Ерік.
– Ці? – я вказала на Річарда та Аделіну.
– Ну не зовсім, – зніяковіло відповіла Аделіна. – Кро́ллів шукає певна група викладачів, ми до їхнього складу не входимо.
– А хіба викладачам можна допомагати студентам?
– А хіба студентам можна вночі нишпорити в кабінеті Магістра? – Річард глянув на мене, і на його обличчі заграла легка усмішка.
– Хм, було лише один раз!
– Двічі!
– Гаразд, гаразд, я все зрозуміла! Отже, ви нам допоможете сховати кро́лла. І які є ідеї?
– О, є одна безпрограшна ідея. Ректору сподобається, – лукаво посміхнувся Річард.
Я зібралася, і ми попрямували до розплідника кро́ллів.
Кро́лл – маленький звір, зовні схожий на пухнасту кулю з величезними очима та довгим щурячим хвостом. У Школі їх тримають виключно через їхню здатність убирати магію: якщо в учнів щось виходить з-під контролю кроли в цій справі є найкращими помічниками. Єдиний їх недолік, це писклявий високий голос, що змагається з сиреною. Винести його неможливо, і щоб уникнути такого концерту кро́ллів завжди тримають надголодь.
– Ділися своїми міркуваннями, – звернулася я до Річарда, забираючи звірятко.
– Я пропоную заховати кро́лла на кухні. Завтра свято і для бенкету вже готове. Наші кухарі не розводитимуть бурхливу діяльність на кухні, так що можна спокійнісінько залишити його там. Всі льодові кімнати звільнили і там тепер багато вільного місця, я думаю, це найкращий варіант.
– Кро́лли та кухня не сумісні. Якщо вони наїдяться, то підійметься таке виття, що всім мало не здасться, – прокоментував Ерік.
– У цьому й суть! Хтось додумається шукати кро́лла на кухні серед їжі.
– Так, – вступила Аделіна, – ніхто не зв'яже кро́ллів із кухнею, як і ніхто не зв'яже свято з відсутністю їжі на кухні. А кро́лли на кухні, на якій немає їжі, не становлять небезпеки.
– Все, звичайно, цікаво, але після свята залишки їжі повернуть на кухню, і що робити тоді? – почала я сумніватися в успіху.
– Кіро, після такого свята їжі не лишається!
Заперечити мені не було чого, тому ми вирушили на кухню.
Проходячи повз садову галявину, я побачила, що там щосили йдуть приготування до свята. Стоять накриті столи з усією різноманітністю страв, укриті мерехтливими магічними ковпаками. Вони зберігають свіжі страви і дозволяють підтримувати необхідну температуру, як того вимагає рецептура. Наразі йшла підготовка сцени. Я пройшла мимо, в глибині душі радіючи, що наш план таки спрацює.
Кухня розміщувалася в головному будинку на першому поверсі. Розміри її були величезними. Всю основну частину займали столи для приготування та печі. Тут, крім магії, користувалися і традиційними методами.
У самій глибині кухні розміщувалися комори-льодовики. Маги застосували тут свої закляття щоб зберігати продукти при низьких температурах. Ось тут серед порожніх полиць комори ми з Еріком і залишили свого кро́лла, і задоволені своєю ідеєю вирушили спати.
Свято почалося з самого ранку. Столи ломилися від страв, артисти виступали, всі раділи та веселилися. Викладачі, задіяні у пошуках, вишуковували захованих кролів. І таблиця, що стояла поряд зі сценою, висвітлювала результати пошуку. Ми вирішили не думати про кро́ллів і повністю віддалися веселощам.
Святкування мало тривати до ночі, але погода мала свої плани. У розпал усіх гулянь почалася сильна злива, що розігнала обраних та запрошених гостей. Усі мокрі та веселі перемістилися до великої зали.
Поки обрані висушували речі, Магістр ходив залом і давав вказівки.
– Насамперед знайдіть мені того обраного-недоучку який мав стежити за погодою. Друге. На цьому пошуки кро́ллів закінчено. І тепер можна підбити підсумки. Що тут у нас з результатами? – Магістр звернувся із запитанням до Каріни.
– За результатами перемогли Ерік та Кірстен, – оголосила вона.
– Вітаємо цьогорічних переможців з чудовою сдачею першого іспиту, – привітав нас Магістр. – На решту першокурсників чекаю завтра на іспиті. На жаль, офіційну частину святкування закінчено у зв’язку з несприятливими погодними умовами.
