Обрані - Надія Філіпська

Усі розбрелися хто куди, а ми пішли до своїх кімнат святкувати перемогу. Завтра не потрібно йти на іспит і можна продовжити святкування хоч на всю ніч, що ми і зробили.

Продовження від 29.12.2023

Ранок наступного дня виявився не таким прекрасним, як очікувалося. Прогулявши всю ніч, ми мали намір поспати до обіду, але наші плани були порушені. З ранку нас з Еріком викликав до себе Магістр.

– Як думаєш, що трапилося? – запитала я у Еріка, намагаючись не позіхати.

– Гадки не маю, – Ерік виглядав не краще за мене.

Ми ввійшли до кабінету. Його обстановка за весь рік що я провела в Школі, а може і за всі попередні роки, не сильно змінилася. З часом збільшилася лише кількість книг, та артефактів на полицях. Магістр сидів за масивним столом і був м’яко кажучи не в кращому настрої.

– Доброго ранку, – привітала я Магістра.

Він лише обдарував мене скептичним поглядом, і зробив жест, щоб ми сідали.

– Ну що ж, – почав він, коли ми сіли в крісла, – ви все добре влаштували. І за це отримаєте покарання.

Ми здивовано переглянулись.

– Магістре, за що покарання? – запитав Ерік.

– Ми наче нічого не зробили, – сказала я.

– Наче нічого не зробили!? Та невже! – обурено вигукнув Магістр. – Ви вважаєте дотепним сховати кро́лла серед продуктів?

– О-о-о! – голосно простяг Ерік.

Я незрозуміло подивилася на нього, і тут до мене прийшло розуміння всієї ситуації. Мабуть, це якось позначилося на моєму обличчі, так що Магістр вигукнув.

– Ага! Я бачу, ви таки розумієте, про що йдеться! Подумати тільки! Сховати кро́лла у льодовику серед продуктів! Та я... Я... Я можу скасувати ваше заохочення!

Магістр підвівся з-за столу і почав міряти кабінет кроками. Пауза затягнулася, і я вже вирішила, що на цьому все, але помилилася. На хвилину Магістр зупинився і пильно подивився на мене, а потім продовжив ходити по кабінету.

– У святкуванні ПІН я покладався на ваш здоровий глузд! І ось виявляється, що студенти все ж таки його не мають. Сховати кро́лла на кухні! У льодовику, де зберігаються продукти! І хто таке вигадав. Тільки студенти першого курсу могли до такого здогадатися. В наказання вам двом, залишаю на наступний рік повторне вивчення курсу магічних тварин!

Чудово. Я сиджу і слухаю гнівну тираду слів від Магістра. А все тому, що Річард запропонував сховати кро́лла на кухні. Ох, знав би Магістр, що ця ідея спала на думку одному з учителів! І ось Річард вкотре втягнув мене в неприємності, а мені тепер виплутуватись. І чому мені здається, що гнівна промова Магістра звернена тільки до мене, ніби Еріка тут і близько немає? Ну що ж я думаю, що хвилин за п’ять все закінчиться.

Я помилилася. Промова Магістра тривала не п’ять і десять хвилин. Ми просиділи у його кабінеті неповну годину.

– Не розумію, – звернулася я до Еріка, – чого він так злиться. Подумаєш, поверещав трохи кро́лл, його в льодовику серед ночі ніхто навіть не чув! – продовжувала я журитися.

– Так воно так. Але ж ви не все знаєте! – Річард непомітно підійшов до нас.

– Може, нам поясниш? – поцікавився Ерік. – А то таке почуття, що нас відчитали нізащо.

– Поясню, але не тут. Магістр може вийти будь-якої хвилини.

Я згорала від нетерпіння, але поки ми не дійшли до моєї кімнати, Річард нічого не сказав.

Тільки обраний зібрався розпочати розповідь, як у кімнату зайшла Аделіна.

– Я встигла?

– Ти вчасно, – сказала я.

– Що цікавого розповів Магістр? – поцікавилася дівчина.

– Він майже цілу годину вичитував нас за те, що ми залишили кро́лла у льодовику з продуктами. Згоден, треба було повернути його до розплідника. Але щоб через це виголошувати таку промову. Я не розумію, – сказав Ерік.

– Річард давай розповідай, – з нетерпінням промовила я. – Хочу швидше дізнатися, з якої причини я наступного року повторно вивчатиму курс з магічних тварин.

– Ого, Магістр явно сердився, – прокоментувала Аделіна.

– Ерік правий. Ви винні тільки в тому, що не віднесли кро́лла в розплідник. Решта сталася вже після. Дощ зіпсував свято і його завершили достроково. Всю їжу, що залишилася, віднесли в комору-льодовик.

– Ну, це й так зрозуміло. Ми прорахувалися. Хоча хтось таке міг припустити. Адже за погодою завжди стежили.

– Так. Через дострокове припинення свята їжі залишилося багато. І наш кро́лл непогано поласував у коморі.

– Такої різноманітності в їжі у нього, напевно, ніколи й не було, – висловив припущення Ерік.

– І хто його там знайшов? – це вже запитувала Аделіна.

– Ось у цьому і криється поганий настрій Магістра. Він уночі вирішив підкріпитися і поліз за продуктами до комори. І в цей момент ситий кро́лл заверещав сиреною на всю Школу. Магістр, як якийсь злодій, був застуканий серед ночі в своїй же Школі в коморі-лоьдовику з курячою гомілкою в руці. Багато обраних особисто бачили цю картину, – Річард усміхнувся.