Обрані - Надія Філіпська

– Обрані перестали шанувати традиції, ми тепер живемо за новими правилами. І Вельф нічого не може з цим вдіяти.

– І чим тобі не подобаються нові правила? – Річарда вже насилу утримували двоє найманців.

– Тим, що стали приймати до обраних всіх кого заманеться, а обрані це честь, це знання. Це має бути обмежене коло!

– І заради цього ти наважишся на вбивство? Ми так сильно заважамо тобі? – з викликом промовив Річард.

– Заважаєте? – в очах обраного майнув вогник. – Ще й як! З того самого дня, як Кірстен прийшла до Школи! Я прагнув потрапити до Ради обраних, але з її приходом усе перевернулося. Вона змінила обраних. Навіть Магістр потрапив під її вплив.

– Про що ти говориш? – я була здивована. – Який вплив?

– Тобі не зрозуміти. Ти не знаєш, якими були обрані до тебе. Але ти Річард, мав це помітити.

Я запитливо подивилася на обраного, і він неохоче почав говорити.

– Він правий. Твій прихід до обраних багато чого змінив. Твої знання та здібності в магії стихій здивували всіх. І не лише здивували, у обраних знову з’явилася мета.

– Мета? – перепитала я. – Але ж у нас і так вона є. Утихомирення джерел сили – ось наша головна мета.

– Так. Все правильно. Але ми почали про неї забувати, все частіше пускаючи все на самоплив. З’являлися все нові й нові джерела, але ніхто не поспішав утихомирювати їх, і сила стихій виплескувалась по всьому Тарлесу. Обрані почали згасати. Хоч як це не сумно говорити, але це так. Ми замкнулися в собі і навколишній світ перестав нас цікавити.

– Я не розумію.

– Ти пам’ятаєш, що сказав Волдер про причини створення охоронців? – нагадав Річард.

– Так, – я кивнула головою, підтверджуючи свої слова.

– Так от, побоювання Генріха справдилися. Щоправда, ми не погналися за владою, ми просто зневірилися.

Роберт і Клеменс помітно пожвавилися після згадки про охоронців. Мабуть, про цю частину історії вони не знали.

– Виходить, що цю ситуацію створили самі обрані, коли вирішили відмовитись від свого призначення. Тоді хранителям довелося б самим утихомирювати джерела.

– Але сил хранителів не вистачить на весь Тарлес. Кіро, все так і було б, якби не з’явилася ти. Схоже, це одвічна карма обраних, періодично забувати про своє призначення, – Річард сумно посміхнувся.

Обраний подивився на магів, але ті мовчали, і він продовжив.

– Так, Клеменс правий. З твоїм приходом змінився навіть Магістр. Він ожив і серйозно взявся за обраних та Школу. Він змінив усе: починаючи від статуту Школи і до системи навчання. Ми всіма силами намагалися надолужити згаяне, але досі не змогли цього зробити. Ти змінила всіх, і саме тому тебе не хотіли відпускати зі Школи. Ось чому на багато твоїх витівок заплющували очі.

– Я думала, це ти залишив мене у Школі.

– Я лише запропонував варіант, який влаштував би тебе, решту зробив Магістр.

– Чому ж ти не вмовляв мене залишитись, коли я робила вибір на кораблі? – звернулася я до Річарда.

– Я дуже хотів, щоб ти залишилася, але вибір ти мала зробити сама.

Я стояла приголомшена таким одкровенням Річарда, і всіма новинами, що звалилися на мене.

– Як це мило, – з сарказмом протягнув Клеменс. – Годі вже цих пояснень. Ми тут не для цього.

– Я не зрозумію одного Клеменс, – продовжив Річард, – ти ж сам помітив ті зміни, які відбулися завдяки Кірі. Якби не вона, ми давно перестали бути тими, хто ми є. Чим вона тобі не догодила?

– Вона позбавила мене законного місця у Раді. Після її приходу Магістр змінив правила і тепер місце Вельфа не перейде до мене. Все чого я прагнув, вона перекреслила лише однією своєю появою.