Місце під зорями - Анні Кос

В останній момент вона трохи відсторонилася, намагаючись закарбувати в пам'яті його саме таким: сильним, упевненим, щирим, нестримним, нескінченно ніжним. Повільно провела долонею по його грудях, відмічаючи кожен застарілий шрам на шкірі, кожен слід, нанесений безжальною зброєю за нескінченно довгі роки його життя. І ледь не затремтіла від розуміння, скільки подібних шрамів, але невидимих оку, лежить на його серці.

— Я ніколи не залишу тебе! Що б не трапилося, завжди відшукаю тебе, поверну, і ми будемо разом, — прошепотіла вона ледь чутно.

— А я ніколи не відпущу тебе, — відповів він, дивлячись їй в очі.

І стало не до розмов, надто довго вони чекали цього моменту. Пристрасть, випущена на волю, перетворила двох людей на одне ціле. Йорунн тихо зойкнула, відчувши, як її тіло перестає належати тільки їй, але Хальвард накрив її губи своїми, відібрав подих поцілунком, даючи зрозуміти, що все добре, так, як і повинно бути… Й обережно рушив уперед, аби разом із нею поринути у темну безодню справжньої пристрасті й насолоди.

Лише після опівночі, коли вона геть знесилена й стомлена спекою цієї літньої ночі, зажадала милості, вони обидва нерухомо розтяглися на м’якому хутрі покривала. 

— Спи, моя відважна й невтомна воїтелько, — він ніжно поцілував її напівзакриті очі. Вона сонно позіхнула, знайшла в темряві його руку та стиснула пальці. — Дякую, що дозволила дізнатися як це: бути абсолютно й беззаперечно щасливим.