Місце під зорями - Анні Кос
Лід хмикнув:
— Звісно, про чоловіка, через якого Хала увійшов до роду Хольда. Ти їдеш не тільки через демонів, імператора чи магію. З такими щасливими очима, як у тебе зараз, не їдуть на війну. То який він?
— Суворий і розважливий, — спалахнула Йорунн. — Іноді жорсткий й небезпечний, але частіше — терплячий та уважний. А ще здатний остаточно вивести з рівноваги лише парою фраз. Він беззаперечно відданий своїм людям і чесний із тими, хто на це заслуговує.
— Звучить досить обнадійливо. Але він на чверть демон. Мені точно не варто хвилюватися за тебе?
Йорунн відповіла не одразу, старанно добираючи формулювання:
— Хальвард зовсім не ідеальний, як і будь-хто з нас. Колись він наробив багато помилок і не завжди чинив справедливо. Та він пройшов своє випробування й залишився людиною. Він ніколи не завдасть мені шкоди.
Лід стиснув її долоню:
— Пообіцяй, що будеш щаслива з ним.
— Я цього не знаю. Але знаю напевно, що не зможу бути щасливою без нього.
Конунг трохи помовчав, роздивляючись сестру упритул, потім додав:
— Тато якось сказав, що з острахом чекає того дня, коли йому доведеться вкласти твою руку в руку чужого чоловіка. Коли батьків не стало, я успадкував багато їхніх страхів. Але не цей. Я не боюся цієї миті, лише шкодую, що не розділю її з тобою. Ти заслуговуєш на те, щоб кохати й бути коханою. Та я не можу кинути королівство зараз, коли мир ще настільки хиткий. Мені потрібен час, аби переконатися, що в наших землях не залишилося союзників імператора.
— Знаю, повір, і пишаюся тим, як ти ставишся до своїх обов’язків. Ти мусиш зберігати пильність. Якщо демони все ж відкриють портал у степу, ти будеш єдиною людиною, що знатиме, як з ними боротися.
— Не думай про це. Тепер це не твій клопіт, сестро.
— Пообіцяй, що коли все закінчиться, ти навідаєшся в гори.
— О, ще і як! — легко посміхнувся конунг. — І ми відсвяткуємо усі перемоги за одним столом. Разом.
Вона обернулася, вдивилася в такі рідні сіро-зелені очі та твердо відповіла:
— Так і буде, брате. Інакше просто не може бути.
