Обрані - Надія Філіпська
Орсен – невелике містечко, поблизу столиці. Я полюбляю такі місця. Тут немає завантажених людьми вулиць, всі один одного знають, і завжди тихо і спокійно. І ще одна перевага містечка – знаходиться воно лише в тридцяти верстах від Кельцена, отже, потрапити в столицю можна без проблем.
Орсен виник набагато пізніше Кельцена, в ті часи, коли король заборонив пропускати торгові вози в місто на ночівлю. Не маючи змоги розміститися в столиці, торговці зайняли невелику рівнину на північ від столиці.
Поступово табір збільшувався і став притулком не тільки для торговців, а й для всіх бажаючих. Одні приїжджали, інші від'їжджали, але завжди хтось лишався. Так з часом люди і зовсім залишилися жити на рівнині. Під час перепису селище отримало назву Орсен.
З тих часів багато що змінилося. Зараз Орсен став містом і основна частина його мешканців це заможні містяни, які не бажають жити в столиці.
Оселилася я тут разом з Аделіною, викладачем курсу Бойових заклять в Школі обраних. Вона, не зважаючи на тендітність, одна з кращих бойових магів. До того як переїхати в Орсен, вона жила в Школі, разом з багатьма обраними, але одразу ж схопилася за можливість з'їхати звідти разом зі мною. А я рада була, що матиму сусідку.
Додому я дійшла досить пізно. Аделіна вже спала, і я тихенько пройшла до своєї кімнати. Кинула речі на стілець, переодяглася і залізла в ліжко. Як добре опинитися вдома після довгих місяців подорожей. Не встигла я заснути, як на ліжко скочив волохатий клубок – це був мій кіт Блек.
Це чорне створіння насправді не було котом. Блек – дроф. Це магічні тварини, які володіють магією, а дорослі дрофи набувають здатності ставати невидимими. Їх здібності так і не змогли вивчити через рідкість самих дрофів. Розповідають, що живуть вони у Дикому лісі, тому і не знайшлося сміливців, щоб їх вивчати.
Ззовні вони схожі на котів, якщо не звертати увагу на деякі дрібниці. Вуха у цих тварин більші ніж у звичайних котів, а хвіст у півтора рази довший, але головною особливістю дрофів є їхня чистота окрасу. Вони не мають жодної плямки. От Блек має чисто чорне забарвлення. Бувають ще білі і сірі дрофи. Але головною особливістю дрофів є їхня тінь. Вона завжди набагато більша від самої тварини, і має роги, величина яких вказує на магічний потенціал тварини.
Різниця між дрофом і звичайним котом досить несуттєва, але помітна для тих хто знає. А трапилося так, що саме я і не знала цього. Я знайшла його на першому курсі навчання, коли нас перший раз вивезли на практику. Блек був поранений і знесилений. Я його забрала з собою, полікувала і відгодувала. Вся Школа, хто з посмішками а хто з подивом, спостерігали за цим. Блек залишився зі мною, навіть коли набрався сил. А на другому курсі, Річард розповів мені про дрофів.
Ось тоді я і зрозуміла, чому обрані так на мене дивилися.
З тих пір Блек освоївся в новому будинку в Орсені, і не зважаючи на те, що дроф часто зникав, він завжди повертався додому.
Продовження від 02.09
Вранці я встала пізно, поспіхом поївши, доїхала до Кельцена і тепер пробираюся вузькими вуличками столиці до Школи.
Кельцен ще з давніх часів був столицею Тарлеса. Він має багату історію і відрізняється особливою красою. За весь час існування королівства тут правило багато династій, і кожна привносила щось своє.
В усьому Тарлесі нема такого міста, з такою великою концентрацією шкіл, університетів і інститутів. З усього королівства люди приїжджають в місто знань щоб навчатися. Всі школи знаходяться в різних районах столиці: на південному-сході знаходиться Університет магії, на півночі – Школа обраних, на заході – Університет науки, а в східній частині розташувалися Інститути ремесел. Навколо шкіл та університетів утворилися відповідні квартали: магів, обраних, вчених та ремісників. В більшості такий розподіл рятує від постійних конфліктів між різними групами.
Знайшовся в Кельцені і куточок для релігії. В південно-західній частині міста височіє трьохсот літній Собор кліриків.
Уся внутрішня частина міста знаходиться у відомстві короля. Тут височіє королівський палац, та розмістилися будинки знаті Кельцена.
Місто огороджене двома кріпосними стінами. Одна відмежовує внутрішню частину міста, а друга слугує для захисту столиці та всіх мешканців. Потрапити в місто можна через одні з чотирьох воріт. Я завжди вибираю Північні ворота, тут і черги невеликі і Школа поруч.
Вузькі вулички Кельцена як завжди завантажені людьми. Сюди з'їжджаються люди з усього королівства. Пустують вулички лише восени, тоді весь Тарлес з'їжджається на щорічну ярмарку у Ворлені.
Я нарешті повернула на Зіркову вулицю: досить широку з заможними будинками. Шум та гам залишився позаду, а тут панувала атмосфера затишку.
– Божевільна, – зашепотіли переході за моєю спиною, але я не звертала уваги.
Мало хто зі звичайних людей ризикує звертати сюди. Всі намагаються уникати того що їм не зрозуміло, і магія підпадає під цю категорію "незрозумілого". А от магії на Зоряній вулиці вдосталь, адже тут знаходиться єдина в усьому Тарлесі Школа обраних.
Я підійшла ближче і зупинилася біля воріт. Повз пройшов патруль міської охорони. Вони мельком глянули на мене, і спокійно рушили далі.
Патруль вже давно сховався за рогом і навіть встигли затихнути їхні кроки, а я все стояла біля кованих воріт. Нічого не змінилося з тих пір, як я останній раз була тут.
