Обрані - Надія Філіпська

– Еммо, приглянеш за Блеком на час нашої відсутності? – звернулася я з проханням до Емми. – Він не завдасть тобі клопоту. Його так замучила Рада своїми дослідженнями, – я докірливо подивилася на Річарда, – що Блек став практично непомітний. У буквальному значенні слова.

– Звичайно, придивлюся, –  охоче погодилася дівчина. – Сподіваюся, він не піде за вами до Сінару?

– Я подбаю, щоб такої необхідності не виникло, – сказав Річард і з докором у відповідь подивився на мене.

Я вдала, що нічого не помітила.

– Річард нам, час збиратися, – відволікла я обраного.

– Ви хоч повернетесь до початку навчального року? – запитала Емма.

– Це як вийде, – я посміхнулася і, подивившись на Річарда, прошепотіла йому, – сподіваюся, ти більше не виконуватимеш ризиковані завдання мисливців?

– Не знаю, – прошепотів він у відповідь. – Ти ж памʼятаєш: мисливець це на все життя!

Я тільки зібралася обуритися такій поведінці обраного, як він продовжив.

– Але я думаю, що після всіх наших пригод можна трохи пожити нудним та одноманітним життям. І наша подорож до Сінару буде саме такою.

Я із сумнівом подивилася на обраного. Ох не вірю я в це. Нудною та одноманітною. Знаючи його любов до таємниць та пригод, думаю, у Сінарі нудьгувати нам не доведеться.

Любі мої. Книга підійшла до кінця. Дякую всім, хто читав історію в процесі написання, лишав оцінки за глави і зірочки. Підписуйтеся на мою сторіночку, адже там вже чекає на Вас моя новиночка.

Остання із роду Віндор.

Я лише хотіла врятувати своїх батьків, а втрапила в серйозну халепу. Рік проспала, а тепер маю два місяці, щоб все виправити. Справ не так вже й багато, але які. Знайти жениха та вийти за нього заміж до свого двадцятип’ятиріччя, а ще встигнути зварити зілля, головного інгредієнта для якого в мене так і нема.

От ніби цих проблем мені мало було, а тут на голову звалився ще й дракон, і байдуже що я його сама позвала, я ж майже була не в собі.