Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Томаш Седлачек

Любити закон

Євреї мусили не лише дотримуватися завіту (влучніше було б вжити слово договір), а й любити його, тому що він хороший. Відносини зі завітом мали бути відносинами не обов’язку[219], а вдячності, любові. Євреї повинні були робити добро (outgoing), тому що з ними добро (incoming) вже сталося.

І сказав був до мене Господь: Устань, іди в похід перед народом. І ввійдуть вони, і посядуть той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре. Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній.

Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої. Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі![220]

Це повна протилежність сучасної правової системи, у якій природно не фігурує навіть натяк на любов чи вдячність. Проте Господь очікує повної інтерналізації заповідей та їхнього виконання саме з любові, а не обов’язку. У жодному разі це не могло відбуватися на основі настільки поширеного в сучасній економіці cost-benefit аналізу, аналізу зисків і витрат, який визначає, де окупиться порушення закону, а де ні (розраховується на основі вірогідності бути впійманим та розмірі штрафу vis-à-vis[221] потенційного прибутку). Наведімо кілька прикладів:

І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима[222].

І псалміст більше говорить про любов до закону, ніж про його рабське виконання: «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!.. Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота»[223]. Чи в іншому місці: «Блажен муж, що... в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!»[224]. Цей мотив багато разів повторюється в Старому Завіті, а принцип робити добро (outgoing) на основі апріорі отриманого добра (incoming) перейняв і Новий Завіт. Спокутування загалом ґрунтується на апріорному принципі, усі наші вчинки виходять із попереднього добра. Зомбарт теж звертає увагу на любов і повагу у ставленні євреїв до Закону:

Найвлучніше це описав Йосип [Флавій]: «Запитайте першого єврея, якого зустрінете, про його закони, і він вам їх перерахує, мовби з рукава сипав, краще, ніж власне ім’я. Пояснення цьому криється в науці, яку проходить кожна єврейська дитина, а також те, що важливу частину їхнього богослужіння становлять читання та тлумачення уривків зі Святого Письма. За рік Тора прочитується від початку до кінця. До того ж основний обов’язок кожного єврея — вчити Тору. “І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.” (Повторення Закону 6:5)... Талмуд для єврея становив найбільше багатство, це було дихання його життя; сама його душа»[225].

Наведена вище цитата гарно ілюструє, що закони й правила відіграють центральну роль у єврейській релігії. Проте їх абсолютне сприйняття є типовим лиш для правил і законів, що вказуються в Торі — законі, визначеному Богом[226].

Наступна відмінність теж дуже показова: єгиптяни повинні були любити своїх правителів[227], тоді як євреї — Господа і його завіт. Закони, дані Богом, — обов’язкові для єврея, а Бог — абсолютне джерело всіх цінностей, тому має існувати шлях, як подолати закони людські. У сусідніх культурах домінував божественний (і майже всесильний) статус правителя, тоді як у євреїв приму грав закон[228]. Людські закони, якщо вони конфліктують з обов’язками, які встановив Бог, підпадають під особисту відповідальність, і єврей не може просто так доєднатися до більшості, навіть якщо це дозволено законом. Етика, концепт добра, у цій культурі має вищість над усіма іншими місцевими законами, правилами й звичками. «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду»[229].

Свобода номадів та зв’язаність міст

У контексті звільнення з єврейського рабства ключовою цінністю в єврейському світогляді стає свобода та відповідальність. Євреї, первісно номадське кочове плем’я, перш за все цінували розкутість та виростали в постійній свободі руху. Вони віддавали перевагу саме такому стилю життя перед осілим сільськогосподарським життям міським, який, їм здавалося, зв’язує їх[230]. Євреї були пастухами — а сільськогосподарське життя вимагає осісти на одному місці.

Єврейський ідеал — це райський сад Едем, а не місто[231]. Гребування міською цивілізацією чи тенденція бачити в ній огріхи та спосіб життя, який зв’язує їх, виражається в Старому Завіті різними натяками та недомовками в багатьох місцях. Будівництву славнозвісної вавилонської вежі передує преамбула: «І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі»[232].