Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

Старий медвідь здивувався і здається трохи образився, бо хоч він і мовчав але десь всередині зазуділи ті довгі десятиліття, котрі йому знадобились аби досягти свого невеличкого результату.

Ітану стало його жаль, ось вони сиділи напроти один одного. Двоє зламаних, він, котрий не мав бар’єру як нормальні перевертні і цей, що попри усе своє бажання просто не зможе зламати його.

- Шкіра була чимось подібним побічному ефекту, коли я вперше поволі досяг форми гомінем, може і у тебе колись вийде.

- Не звертай уваги, ти хоча б зміг... а я маю друга, котрий міг би стати перехідним, я досі у цьому певний але він здається просто змарнував власний потенціал. Звірина кров у ньому може навіть сильніша від твоєї але що поробити, коли вона тече не у тому тілі.

Тепер вже обидва не знали що сказати. Сиділи мовчки, Вебер потягував пиво, Ітан на нього дивився, чув що його власна зграя не гомонить, певно вслухались у цю розмову. Першою не витримала Марія, підсіла до них двох, а тоді і Франц, за тим столом лишились тільки Стів і Кайла, але магічка скоро пішла в туалет і звідти не повернулась, напевно телепортувалась додому і пірнула у теплу постіль.

- Доброї ночі, - чемно привіталась Марія. - Я випадково почула, що ви «батько» мого «батька» і почула що ви вчений...

- Доброї, я Вебер, будьмо на ти і без цього всього, я бачив як ви вслухались у нашу бесіду.

- Доброї ночі, мене звати Франц Нгану.

- І тобі привіт, нагадуєш мені одного мого близького друга, не знайомий з шаманом Тіром?

- Ні, пане, я тільки своїх знаю серед нелюдей.

- Нелюдей, пф, як грубо. Які ж ми нелюди, коли ми зверхи?

Всі троє подивились на великого бурого медведя ніби перед ними була Кайла, бо його гордість можна було порівняти тільки з її.

- Мм, добре, - обережно почала Марія. - То я хотіла запитати, - вони потягнула власний ворот майже до ложбінки між грудей аби показати свою мітку звіра, лишену Ітаном. - Я була вкушена перевертнем і вбита ним, не потребую ані дихати ані їсти, сонце мене палить, не можу жити без крові...

- То ти вампірка, панянко, - перебив її Вебер.

- У той же час я можу відрощувати кігті і навіть перетворюватись на потвору, як почую поклик на повню, але зберігаю розум і маю праву вибирати чи приймати ту форму чи ні, - вона навіть змусила ведмедя подивитись під стіл, де показувала свої кігті, інакші від тих що мали Ітан і Франц (останній лише під час ломки).

- Ми вважаємо її гібридом, може зустрічав подібні випадки?

Той тільки засміявся і замовив ще чотири келихи пива. Один собі, і кожному по одному та ніхто не став пити окрім нього. Марія могла та не хотіла, Ітан не хотів повертатись до того себе що безцільно марнував вечори, блукаючи містами і барами у спробах заглушити біль після першої гибелі Рени, однаково він не п’янів. А Франц дивився на боса і робив як той.

- Це типово для тих хто не знає. Є два види котрі через схожі повадки часто плутають з гібридами, тут я знов зроблю відступ. Бачте, як каже нам легенда про Каїна, вампірів як вид ніхто не планував, вони вийшли випадково, як побічний ефект від прокляття перевертня. Ніктерантроп - з боку перевертнів, що на повню стає гігантським рукокрилим кажаном, що навіть у формі звіра гомінем їх плутають з вампірами, бо риси стають схожі на кажанячі, але у іншому майже не відрізняється від звичайного людозвіра, хіба що іноді кров п’ють, якщо та припадає їм до смаку, але то не є життєва потреба. З іншого боку є дракуль - вампір, найближче з поміж всіх інших до перевертня, бачить кров, що допомагає легше полювати, відрощує кігті, на повню теж може ставати кажаноподібним монстром але зберігає обидві руки, крила у нього виростають окремо від вже існуючих кінцівок. В іншому ж звичайні вампіри: кров, сонце, немертве і неживе тіло повний пакет, так би мовити.

- То я не гібрид... - повільно, майже розчаровано, проговорила дівчина. - Я просто один з підвидів вампіра, але ж я стала такою від укусу перевертня...

- Найрідкіснішого підвиду, то і що, що від укусу? Прокляття, отрута звіра, називай як заманеться, уже було в твоєму тілі а якщо воно туди потрапляє то так просто не відпустить, хіба що твоє тіло було б настільки пошматоване, що там просто нічому було воскресати. Перші вампіри до речі теж були набагато могутніші від сучасних, вже немає таких що можуть перетворюватись на пар, на дим, на зграю кажанів, маніпулювати погодою... у свій час Влад Цепеш ІІІ, той самий який Дракула, так шаленів що твій підвид назвали у його честь, і став він таким жорстоким вже воскресши вампіром-дракулем, за життя смиренний був чоловік, добрий.

- А мені можна запитати? - несміливо запитав Франц.

- Питай, чом би і ні.

- Я маю проблему - приступи неконтрольованих часткових перетворень, коли хочеться пошмалити або вколотись. Проблема тут в тому що я не можу випускати кігті та ікла поволі, лише плювати павутиння і паралізувати укусом.

- Стривай, а що у тебе за внутрішній звір?

- Павук, він арахнантроп. - відповів за нього його вожак.

- Ти обернув? - запитав Вебер.

- Хіба можливо щоб з ведмедя вийшов павук? - парував питання Ітан.