Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

Міллер... Мюллер.... певно тепер назветься Маллером аби не плутатись, сидів і слухав, цікаво було дізнатись щось нове тим більш що потім, після смерті Вебера, вже не почує цих історій.

- А якщо витримаєш до повні то все одно ще не можна казати гоп, ще не перестрибнув. Бува таке явище, зветься «манантропія», це коли на першу ж повню перевертень ніби застрягає у своїй формі звіра, байдуже чи то бестія, гібрид чи гомінем, він вже ніколи не прийме свою людську форму і не поверне свого розуму. На манантропів оголошують полювання усі нелюди а перевертні і особливо власна зграя у першу чергу, триває воно допоки не знищать звіра.

- Який жах... я гнив до самої першої повні, твій укус ніяк не хотів загоюватись, ще у мене були галюцинації, навіть у психушку потрапив до лікаря-садиста. Кололи мені якусь бритоду що я лежав у гамуючій сорочці обдристаний, обісцяний, оббльований і весь час бачив якісь жахливі видіння. Підозрюю, саме через це я на свою першу повню навіть не перетворився, зате наступного ранку після неї мітка чудодійно виявилась шрамом на тілі і вже жоден препарат не брав.

- То ти із слабокровних? - розчаровано запитав старий ведмідь.

- Кого?

- Це хвороба що серед перевертнів виникла за останні п’ядесят років. Щоб ти краще зрозумів її природу я зроблю відступ на декілька тисяч років. Коли маги створили першого перевертня із звичайної людини на ім’я Кайн, то він мав безмежну силу, володів усіма можливими видами магії перевертнів, не залежав від місяця, міг перетворюватись будь-коли і у будь-що, навіть на нереальних істот і тих що щойно вигадав. Друге покоління, котрому він дав ставлення все ще було могутнім, але їх сила була обмеженою. Третє покоління вже мало всього три постаті - гуманоїд, себто людська, гібрид і анімаліс, себто тварина і вони все ще не залежали від фази місяця. Після них процес деградації різко сповільнився але не зупинився і триває донині. Сучасні перевертні звісно сильніші від людей, мають таку регенерацію що загоїть майже будь-яку рану окрім тих що нанесені сріблом, вогнем і магією. Але вони не можуть контролювати себе у повню і залежать від місяця, рідкісні представники нашого виду зараз навіть освоюють часткове перетворення - ікла і пазурі.

- Добре, і що з того?

- Зараз зʼявляються слабокровні перевертні, котрих ти і від людини не відрізниш, вони майже не хворіють, вони трохи сильніші, спритніші і витриваліші, зовсім трошки краще чують, нюхають і бачать але їх кров настільки слабка що вони навіть не перетворюються на повню. Бува таке що слабокровний ледь-ледь випускає кігтики і у нього прорізаються маленькі ікла на повню, а бува що він просто страждає на сонбулізм і йому інколи сниться ніби він тварина на полюванні. То ти з таких?

- Ні, моє перше перетворення сталось через декілька днів потому, коли я вже був вільний і намагався провести день народження у компанії гарної дівчини. Тоді я втратив розум а тепер контролюю себе у будь-якому стані, навіть перетворюватись на звіра (форма гібрид) навчився поволі... та тільки що з того, коханих я так і не зміг врятувати.

Обличчя Вебера посвітлішало, він зрадів і уважно дивився в обличчя своєму «сину».

- То я помилився в тобі, ти не слабокровний, ти сильнокровний або як ми науковці називаємо таких - перевертень перехідної стадії.

- То як?

- Бач, інколи навіть зараз трапляються аномалії у світі перевертнів, інколи з’являються такі, що можуть мати в собі розумного звіра, вважай власне альтер его і другу особистість. Бува, що навіть нині народжуються перевертні більш-менш рівні з третім поколінням, що мають здібність за власної волі перетворюватись і на звіра і на тварину і на людину, ми їх називаємо вищими перевертнями. А тепер я зустрів і найрідкіснішого з усіх, перехідна стадія, вас так мало що оця назва - перевертень перехідної стадії то чисто умовна назва.

Ітан не міг зрозуміти чого він так радіє та і вся ця нова інформація трохи плуталась у нього в голові.

- І що ж відрізняє мене від «вищого», я ж поволі можу приймати форму гібрид? Чому я не можу приймати форму повного ведмедя?

- Ну, - басом протягнув Сопортар. - Те і відрізняє що не можеш, а ось чому то вже не мене питай, цього навіть я не знаю. Хоча, може тут справа у тому що ти не народився перевертнем, той вищий що я його знаю народився від союзу звичайного перевертня і перевертиша.

- Що ще за перевертиш?

- Підвид перевертня і я чесно досі не певний що ми з ними маємо спільне коріння. Перевертиші не залежать від місяця, мають всього дві форми, гуманоїд і анімаліс, які вільно міняють, вони не здатні ні до часткового перетворення ні до магії, у всьому іншому ідентичні нам, мають такі ж самі переваги над людьми і слабкості як наші.

- Навіть Рена такого не знала, а може то просто не було підходящого моменту щоб розповісти...

- Рена то? - запитав він.

- Моя дружина...

Вебер понурив очі, та наш однорукий ведмідь не хотів того бачити тому спитав.

- Ти теж з перехідних?

- О ні, я звичайний собі ведмедьлак і маю внутрішній бар’єр, як і всі звичайні теріантропи, досягти повного перетворення то моя заповітна мрія... але наразі, окрім пазурів і ікол я можу лише змушувати власну шкіру твердіти

- Ось так? - запитав Ітан примудрившись трансформувати лише шкіру, без будь-яких інших перетворень.