Про любов для дітей - Ангеліна Кріхелі

Поступово історія майже зовсім забулася. Горинич посміхався, пустував, балувався, підбурюючи до цього ж Надію.

Кощій глибоко поринув у роздуми, з яких його вирвав раптовий окрик Яги.

— Стійте! — різко скомандувала чаклунка, скидаючи руку.

Друзі завмерли посеред алеї.

— Я відчуваю щось... — злякано і водночас захоплено промовила вона, ніби не вірячи самій собі.

— Що відчуваєш, Яга? — уточнив Кощій.

Її безпомилковому чуттю він звик довіряти — доведено неодноразово, що воно не помилялося.

— Чари. Ми, здається, чарівника справжнього знайшли!