Пастка для Бродського - Джулія Ромуш

Розвертаюся, натикаюся на крижаний погляд своєї начальниці. Вона червона, як розігрітий самовар і ось-ось кришечка почне підстрибувати від перенапруги. Що? Ну, що я зробила? Адже самі попросили.  

- Дякую, Олеся Ігорівна, — заковтнувши слину говорить Наталія Борисівна, - але я не зовсім впевнена, що це те, що...  

- Ви прийняті, — тут же її перебиває Вадим, — боді шикарне, мені все подобається! Переодягайтесь і я Вас чекаю у своєму кабінеті на п'ятому поверсі, для підписання договору. - Розвертається і йде.  

Секунда мовчання... Я бачу, як начальниця намагається зробити байдуже обличчя, але у неї це явно погано виходить, я не подобаюся цій жінці. Не потрібно бути екстрасенсом, щоб це зрозуміти. Адже мені з нею працювати, точніше під її керівництвом. Чорт, і що мені тепер робити? Вона ж мене розчавить, розплющить...

- Чекаю Вас завтра рівно о дев'ятій, і не запізнюйтесь, тут з цим дуже суворо, - каже вона мені та виходить із зали.  

У перші секунди я повільно танцюю танець переможця, адже з моєю ногою особливо не пострибаєш зараз. І йду переодягатися. 

Вийшовши із зали, прямую до ліфта. І тут до мене доходить - от халепа, я ж зараз залишуся сам на сам з цим чоловіком... Господи, Туманова, де були твої мізки? Цей сірий вовк грав з тобою, а ти взяла і піддалася на цю провокацію. Сама дражнила вовка шматком свіжого м'яса ... І що тепер буде? Адже в останню нашу зустріч я зрозумілим чином дала йому натяк, що готова стрибнути в ліжко та ще й пищати буду від задоволення.  

А зараз ситуація повернулася зовсім іншою стороною. Тобі не можна з ним спати!Такі, як він, люблять грати та добиватися, і як тільки домагаються того, чого хотіли, відразу ж втрачають інтерес до жертви.  А тобі не можна йти на поводу, тобі потрібна робота.  А судячи з того, що я зараз підпишу контракт тільки тому, що він цього захотів ... А моїй начальниці я явно не до душі. То після того, як він зі мною награється, то мене відразу викинуть звідси й навіть не обернуться подивитися, чи не впала я випадково лицем в багнюку...

З цими думками я спускаюся на п'ятий поверх, навіть не подивившись, як виглядаю після того, як переодяглася.  Я підходжу до кабінету Вадима і бачу секретарку, скоріше вона більше схожа на стриптизерку, яка готується до свого виходу на сцену.  Величезні надуті губи качечки, груди четвертого розміру, звичайно ж теж зроблені, і її сорочка, яка явно їй замала, тому що не сходиться на грудях, показує всі ці принади.  Дівчина трохи підіймається, і на ній спідниця олівець, але вона така вузька, що я сумніваюся, що в ній можна нормально ходити. 

Ця інстаграм чікуля обертається в мою сторону, робить невдоволену моську. 

 - Вам щось потрібно?  - Вона запитує це з такою зневагою, як ніби я бомжиха, яка проситься в туалет.  Оглядає мене з ніг до голови, вона залишається чимось явно незадоволена, тому що її очі метають в мене блискавки.  Та й чорт з цією мимрою, на мене Вадим чекає. 

- Так, - відповідаю і відразу різко розвертаюся, і заходжу в кабінет до Вадима. Ця баба щось ще кричить за дверима, але мені плювати.  Нехай зробить чергову світлину в інстаграм, хоч чимось займеться.  Мене всередині щось неприємно кольнуло... Невже Вадиму подобаються такі ляльки?  Повністю надуті силіконом? 

Я оглядаю кабінет, на перший погляд, тут нікого немає.  Але якби Вадима тут не було, ця б розмальована лялька вже б забігла за мною і влаштувала б тут крик та скандал.  А якщо її немає, отже, десь тут  знаходиться чоловік, який заполонив всі мої думки.