Пастка для Бродського - Джулія Ромуш
Ми під'їжджаємо до ресторану у самому центрі міста. Він великий, я б навіть сказала величезний, виглядає прямо як палац короля. Всередині нас зустрічає шикарно одягнена дівчина і цікавиться чи бронювали ми столик. Потім підіймає очі, зауважує Вадима і починає вибачатися. Оглядає мене оцінювальним поглядом. Мене це вже починає трохи дратувати, кожна кому не лінь мене оцінює. Чи підходжу я цьому чоловікові?
Нас саджають майже в кінці залу. Тут така романтична, я б навіть сказала еротична обстанова - приглушений звук, повільна музика, свічки.Ну прямо блакитна мрія всіх дівчат, їй-богу. Нам приносять меню, ми робимо замовлення. Я замовила собі кролика та овочі на грилі, Вадим стейк, вибрав вино з карти вин. Офіціант швидко приносить пляшку, наливає трохи Вадиму на пробу, він говорить, що пити буду тільки я. Я пробую вино, воно просто божественне! Фруктовий аромат відразу обволікає, і такий ніжний та легкий смак. Чорт, та воно суперове!!!
- Хочеш споїти дівчину, засранець? - Запитую у Вадима.
- Засранець? - Він підіймає одну брову і сміється, - я хочу тебе споїти та подивитися, як ти поводишся, коли ти погана дівчинка. - Каже він мені й підморгує.
- Ах, Вадим Олександрович, Вам захотілося поганої дівчинки? А не боїтеся наслідків? - Я хитро дивлюся йому в очі.
- Чи не боюся я? - Він хижо на мене дивиться. - Та я просто смакую, малятко. - Я вже мокра від цієї гри слів, а, здається, ми тільки почали.
- Ммм, це добре, тому що я в грайливому настрої сьогодні. - І начебто ненароком проводжу рукою за вушком і опускаю її собі на груди, трохи провівши по сосках, щоб вони встали. Я знаю, що це буде помітно в цій сукні. Вадим сидить навпроти, він жадібно стежить за моїми рухами та починає важко дихати.
- Олеся, ти усвідомлюєш, що ти намагаєшся зробити?
- А що я намагаюся зробити, Вадим Олександрович? - Я невинно кліпаю очима, і роблю ковток вина, після чого ніжно облизую вуста.
- Олеся Ігорівна, Ви зараз ризикуєте, дуже ризикуєте! - Його очі вже потемніли.
- Ох, Вадим Олександрович, я взагалі люблю грати в небезпечні ігри. - Я закушую нижню губу і трохи стогну. Впевнена, цей стогін відіб'ється на його члені.
Нам вже принесли їжу, але їсти зовсім не хочеться, я трішки з'їла кролика.
- Цікаво, молодший Вадим Олександрович до нас сьогодні приєднається? - І я дивлюся на те, як Вадим стискає кулаки й в його очах можна потонути.
Не давши йому відповісти, я скидаю одну туфлю і ніжно починаю проводити ніжкою по його нозі. Вадим мало не впустив свою виделку, я вже добралася до внутрішньої частини стегна, і ось досягаю своєї мети - у нього стояк.
- Олеся, ти просто зводиш мене з розуму! - Хрипким голосом видає він.
- Я хочу знати, що ти завжди й всюди мене хочеш, засранець. - І починаю ніжкою грати з його членом. Він стискає скатертину в кулаці та нервово дихає.
- Блять, крихітко, я ж так і кінчити можу. - Цілком серйозно говорить він мені.
- Вадим Олександрович, ну Ви ж дорослий хлопчик, тримайте себе в руках. - З посмішкою на лиці кажу я.
Я відчуваю, що його член починає тверднути ще більше, що говорить мені про те, що він скоро кінчить... Тож я різко прибираю ногу. Вадим дивиться на мене очима повними злості та похоті.
- Ти готова грати по дорослому, малятко? - Жорстко запитує він.
- Завжди готова, бос. - Кокетливо відповідаю я.
- Тоді дай мені зараз свої трусики. - Я трохи заглитнулася вином. Що? - Так, так, Олеся, ти все правильно почула! Зніми прямо зараз трусики та віддай їх мені. - В його очах танцюють бісики.
- Вадим, але тут ... люди ..., - Я намагаюся дати задній хід, але вже пізно... Я розбудила демона.
- Адже масажувати мій член на людях ти можеш, а зняти трусики боїшся, боягузко? - Насмішкувато питає він. - Куди ж поділася моя погана дівчинка? - От козел!
- Вона тут! - Я трохи підіймаюся, озираючись на всі боки. Мене наразі радують дві речі. Перша — це те, що я в панчохах. А друга - те, що поруч нема людей. Я підхоплюю пальчиками трусики та повільно спускаю їх. Сівши назад в крісло, спускаю їх униз і знімаю остаточно та передаю Вадиму, він їх нюхає і складає собі в кишеню.
- А тепер малятко, я хочу, щоб ти пограла з собою! Хочу бачити твоє обличчя! - Ах, ти гаденя!
- Як мені з собою пограти, милий? - В його очах з'являється азарт.
- Оближи палець! - І я повільно кладу палець в рот і облизую його. - Потім опусти руку між ніжок, — ага, зроблено, — розсунь свої складочки та пограй з клітором.
Ах, Господи, мене аж трохи підкинуло від збудження... Я не відчуваю себе ніяково - ми в ресторані, навколо люди, а я граю під столом зі своїм клітором, а Вадим спостерігає за моїм обличчям.
- Пришвидши темп, малятко! - Якимось хрипким голосом говорить він мені.
- Ааа, Вадим, так добре! Господи ..., - я пошепки говорю йому, ще пару секунд, і все ...
- Зупинися! - Він дивиться на мене злими очима. Що? Чому? - Зупинись! Ти закінчиш тільки коли я тобі дозволю! - Ах, ти ж гівнюк! Значить мене і моєю ж зброєю? Ну так, бачу цю переможну посмішку, і як ні в чому не бувало починає поглинати свою їжу.
Через двадцять хвилин ми розплачуємося за вечерю, і йдучи на вихід я помічаю малюнок туалету. Ну все, засранець, тобі торба!!!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно