Зіграй мою наречену - Холод Влада

В понеділок у Сергія з’явилася якась нова секретарка. Елегантна і акуратна, вона мала справити позитивне враження на всіх співробітників. Однак, як тільки до мене дійшли чутки, що у брата раптово з’явився новий секретар і він навіть вже оформив її, я одразу вирішив перевірити все на власні очі... До речі, її призвище чомусь звучало до болі знайомо.

Тож прямо зараз я стояв посеред кабінету Сергія і дивився прямо на нього.

Сергій же лиш усміхався.

Мене бісив цей його вираз обличчя, але я нічого не сказав. Просто тупо дивився на нього. Я не знав, що він замислив. Щоб я сам не говорив — Сергій дуже талановитий і креативний менеджер. Мені треба завжди все продумувати наперед, щоб не відставати від нього.

— Щось сталося? Якась термінова справа? — таки вирішив спитати він.

— Ти правда няйняв нову секретарку? — відповів я питанням на питання.

Мені треба було почути деталі. Я маю спробувати підібратися до неї. Я не можу постійно програвати йому, я працюю в декілька разів більше і наполегливіше.

— Так, — він кивнув. — І що? Чого ти тут?

— Кадрові питання мають узгоджуватись....

— З ким? — він перебив мене. — Та й взагалі, це моя власна секретарша, тож нічого узгоджувати я не мав. Мені була потрібна надійна людина і я її знайшов. А раз ви так спрацюватися з Машею, візьми її собі. Хоча я б не радив. Той, хто зрадив один раз, зрадить і вдруге. Вона просто буде чекати іншої можливості от і все.

— Чого ти такий злий? — я нахмурився. — Я ж просто прийшов поцікавитись, ось і все.

— Ти сам влетів до кабінету з якимись претензіями, — він зітхнув і знизав плечима. — Загалом, якщо це все, що ти хотів сказати, то можеш йти.

Як завжди, дивиться на мене зверху вниз. Ненавиджу це. Я розумію, що зараз мною керує заздрість, але не можу нічого з цим зробити. Мене злить, що світ такий несправедливий. Я заслуговую на успіх більше за нього.... Він майже весь час гуляє з дівками і п’є. Він не вартий цієї компанії.

Але все одно, він все ще мій брат. Для батьків я маю виглядати спокійним, впевненим і розсудливим і тому зараз мені треба дещо зробити...

— Ні, це не все, — впевнено сказав я. — Я хотів запросити тебе на вечерю у нас з Катею вдома. У мене скоро день народження. Я запросив батьків.

— І авжеж, якщо запросив їх, то і мене треба, все правильно, — я кивнув. — Я буду.

Він дуже легко погодився на це.

— Будеш сам? — перепитав я.

— Так, — я кивнув.

От і добре. Батьки побачать, що він знов сам і мені буде набагато легше. Коли вже вони зрозуміють, що більшість його успіху пов’язана просто з везінням.

— Чого так? Хіба у вас з Надею не все добре? — я зобразив на своєму обличчі легке здивування.

— У тебе дійсно пам’ять як у золотої рибки, чи ти прикидаєшся? — перепитав він.

— Та ну тебе... Загалом, приходь. Вечеря на сьому у мене вдома, в понеділок, — я усміхнувся, розвернувся до нього спиною і пішов на вихід.

Усмішка зійшла з мого обличчя, коли я зайшов до свого кабінета. Я сів за стіл і сперся головою на свої долоні.

Останнім часом все йшло не за моїм планом.

Я психував, відчував себе якось зовсім неправильно. Навіть з Катею все стало якось не так. Постійно думав про брата. Ця заздрість роз’їдала мене зсередини.

Чому, ну чому успіх не прирівнюється кількості вкладених зусиль? Я працюю з ранку до ночі, не маю часу ні на відпочинок, ні на якісь афери чи щось таке... Просто працюю. Отак зранку і до ночі.

Фінт з Машею — не афера. Вона сама прийшла до мене і розказала те, що розказала.... Я ж навіть не дзвонив Масловському. Авжеж, в мене є підозри, що все це провернула ця дівка. І я в жодному разі не підпущу її надто близько, тут Сергій правий на сто відсотків, цього робити не можна.

А от Сергій точно обманює всіх. Найняв акторку, та ще й реально закохану в нього. Дуже зручно. Тепер покаже батькам, що навіть в цьому він мене обскакав. Бо ж Надя завжди була їх улюбленицею. Не здивуюся, якщо він спеціально шукав конкретно її просто знаючи, що ця дівка його любила і що наша мати її все ще обожнює. Він надто корисливий. Мені навіть шкода цю Надю. Хоча, не факт що вона просто не робить це за гроші. Якою б наївною простачкою вона не здавалася, ця дівчина все ще акторка.

Але я не здамся. Я доведу їм всім, що моя наполеглива праця не гірша за його талант. Я точно стабільшіший і надійніший за нього. Я доведу це батькам і в них не буде іншого вибору, окрім як обрати мене.

Добре, що хоч Катя завжди на моєму боці. Є хоча б одна людина в цьому світі, котра вірить, що я можу впоратися з усім краще за Сергія, улюбленця нашої родини...

Її віра в мене надихає боротися і ставати краще. Мені, людині, яка постійно була на другому плані, без неї було б просто неможливо триматися.

Хоча, насправді, в усьому винен навіть не Сергій. Це все батьки. Вони постійно спонукали нас до якихось змагань. Це вони винні в тому, що все сталося саме так.

Але тепер я не відступлюся. Я покажу їм, що гідний очолити нашу фірму. Я точно зроблю це.