Зіграй мою наречену - Холод Влада

Вітаю! Хочу запросити вас до моєї новинки, ще однієї безкоштовної книги про акторів!

Анотація до книги "Більше не наречений"

На що можна піти заради досягнення своїх кар’єрних цілей? Скористатися кимось? Дозволити комусь скористатись собою? Нарешті зрозуміти, що світ шоу-бізнесу — жорстокий, і почати грати за його правилами? Ні, я все одно вірю, що секрет успіху навіть у такій професії, як моя — це суміш сумлінної праці й таланту. У мене є і те, і інше, тож я не поступлюсь принципами… Навіть якщо в мене по вуха закохається дуже відома і поважна акторка Ангеліна Смілянська. Тим паче, коли я сам зустріну кохання всього мого життя: вродливу, талановиту і цілеспрямовану Ніколь Зоріну. Я впевнений, що попереду на мене чекає успіх, глядацьке визнання, взаємне кохання... Проте одного дня я дізнаюся, що "закон бумеранга" діє...

Оновлення щодня!

УРИВОК:

Я підійшов до дівчини, торкнувся долонею її щоки і зазирнув в очі. Дивився з усією ніжністю, на яку був спроможний. Так, я кохаю її, вона — моя доля, моя єдина, та, яку я кохав усе життя і зараз вона стоїть переді мною і я можу трохи податись вперед і...

Її зінниці злегка розширились... Губи вже були протулені, вона знала, що буде далі, але в погляді я бачив певне переживання.

Такий її невинний вигляд змусив усміхнутись. Вже за мить я подався вперед і торкнувся губами її губ.

Вона спочатку виглядала злегка здивованою, але вже за секунду прикрила очі, віддаючись поцілунку. Щойно я помітив це, то теж заплющив очі.

— ...And Cut! Ангеліно, все як завжди ідеально, — звернувся він до Ангеліни Смілянської, зірки українського кіно останнього десятирччя, майже легенди, талантом якої захоплювались усі без вийнятку. — Груповка, браво, мені подобається! Особливо ваша пара! — енергійно сказав режисер, звертаючись до нас із партнеркою по сцені. — Підійдіть до мого помічника, я хочу, щоб він записав ваші імена. І ще — імʼя того хлопця, який на вас дивився! Оце погляд! Те, що треба!

— Дякуємо за можливість! — защебетала Танька, та акторка, з якою ми цілувались. Вона була моєю одногрупницею, так само як і «той хлопець, який дивився». 

— Споримо, вона теж в тебе закохається, — Саня, як завжди, кепкував з мене після подібних сцен. 

— Ти ж знаєш, я не збираюсь заводити ніяких стосунків, мені не до цього, — серйозно відповів я, коли ми вже підходили до столів помічника режисера та іншого допоміжного стафа. — І взагалі, я хочу грати в серйозних фільмах, а не мильних операх. 

АРТ:


 

Всі ці книги ви вже можете читати на букнет!