Маятник Фуко - Еко Умберто

Досить, щоб ця карта мала одну прикмету — зорієнтована за сторонами світу, вона повинна вказати на Пуп у той момент, коли на світанку 24 червня на Маятник падає світло. Тепер увага: припустімо, як чиста гіпотеза, що Пуп Землі міститься в Єрусалимі. На наших сучасних картах Єрусалим перебуває в певному місці, яке залежить від картографічної проекції. А тамплієри мали карту невідомого типу. Але яке це мало для них значення? Адже не Маятник залежить від карти, а карта від Маятника. Ви мене розумієте? Це могла бути найбезглуздіша карта у світі, аби тільки розстелити її під Маятником, щоб віщий сонячний промінь на світанку 24 червня вказав на точку, де саме на цій, а не на іншій карті, міститься Єрусалим.

— Але це не розв'язує нашої проблеми, — зауважив Діоталлеві.

— Звісно, ні, як не розв'язує проблеми й тридцяти шести невидимих. Бо якщо не знатимеш, яку карту взяти, нічого не вийде. Спробуймо уявити собі карту, розміщену канонічним способом, себто схід з боку абсиди, а захід — з боку нефу, адже саме так орієнтовані церкви. Тепер висуньмо якусь гіпотезу, дарма яку: що в той доленосний світанок Маятник повинен опинитися у зоні трохи на схід, майже на межі квадранта південного сходу. Якби це був годинник, ми б сказали, що Маятник повинен показати двадцять п'ять по п'ятій. Зрозуміло? Тепер погляньте.

Я пішов по історії картографії.

— Ось, номер один, мала XII століття. Її складено за структурою у вигляді літери Т — нагорі — Азія з Земним Раєм, ліворуч — Європа, праворуч — Африка, а далі за Африкою зображені навіть Антиподи. Номер два, мала в дусі "Somnium Scipionis" Макробія, котра у ряді версій використовувалася аж до шістнадцятого століття. Африка тут трохи вузькувата, та дарма. Тепер дивіться уважно, якщо покласти ці дві мапи за сторонами світу, ви помітите, що на першій п'ята двадцять п'ять відповідає Аравії, а на другій — Новій Зеландії, оскільки в цьому місці тут Антиподи. Маятник може відкрити тобі все, але якщо не знаєш, яку карту взяти, це заведе тебе на манівці. Послання містить суворо зашифровані інструкції, де знайти потрібну карту, можливо, складену саме для цієї мети. Послання говорить, де слід шукати карту, в жому рукописі, в якій бібліотеці, абатстві, замку. А могло бути й таке, що Ді або Бекон чи інші навіть відтворили послання, хто їх знає, і в ньому значилося, що карта там-то й там-то, але тим часом у Європі сталося чимало подій, абатство, де містилася карта, згоріло або карту викрали й заховали хтозна-де. Можливо, хтось має ту карту, але не знає, же її призначення, або знає, що вона має якесь призначення, але не знає достеменно же, й мандрує собі по світі, шукаючи на неї покупця. Подумайте тільки, вся ця круговерть пропозицій, фальшивих слідів, послань, які говорять про щось інше, але їх тлумачать так, нібито вони говорять саме про карту, і послань, які говорять про карту, але їх тлумачать так, нібито вони натякають хтозна на що, на виробництво золота, приміром. А може бути й так, що дехто намагається прямо відтворити карту на основі припущень.

— Припущень якого типу?

— Приміром, мікро-макрокосмічні відповідності. А ось іще одна карта. Знаєте, звідки вона? Вона з другого трактату "Utriusque Cosmi Historia" Роберта Флудда. Флудц — людина розенкройцерів у Лондоні, не слід цього забувати. То що ж робить наш Робертус де Флуктібус, як він полюбляв себе називати? Він подає вже не карту, а дивну проекцію всієї земної кулі, як вона виглядає з полюса, звичайно, з містичного полюса, отже, з погляду ідеального Маятника, підвішеного до замка ідеального склепіння. Ось карта, яку склали, аби розстелити під Маятником! Це абсолютно незаперечні докази, дивно, що цього ніколи нікому не спало на гадку...

— Це тому, що дияволісти дуже й дуже неповороткі, — сказав Бельбо.

— Це тому, що єдиними гідними спадкоємцями тамплієрів є ми! Але дайте мені доказати: ви впізнали цю схему, це рухоме колісце, подібне до коліщат, які використовував Тритемій для шифрування своїх повідомлень. Це не карта. Це проект машини, яка могла б давати варіанти карт, альтернативні карти, аж поки буде знайдено ту, справжню! І Флудд каже у поясненні: це начерк певного instrumentum, над яким ще треба працювати.

— Але хіба не Флудц уперто заперечував обертання Землі? Як тоді він міг думати про Маятник?

— Ми маємо справу з утаємниченими. Утаємничений заперечує те, що знає, він заперечує, що він це знає, дурить, аби приховати таємницю.

— Це могло б пояснити, — зауважив Бельбо, — чому ще Ді таку велику увагу приділяв королівським картографам. Не для того, аби знати "правдиву" форму світу, а щоб відтворити, посеред усіх інших, неправильних карт, ту єдину карту, яка була йому потрібна, отже, єдину правильну карту.

— Незле, незле, — мовив Діоталлеві. — Пошуки істини шляхом точного відтворення брехливого тексту.

84

Основним заняттям цієї Асамблеї, і найпожиточнішим, повинна бути — на мою думку — праця над природничою історією на основі планів Верулама.

Christian Huygens. Лист до Кольбера,

Oeuvres Complutes, La Haye, 1888 — 1950, VI, pp. 95 — 96

Поневіряння шести груп не звелися до пошуків карти. Може бути, що у двох перших частинах послання, які потрапили до рук португальців та англійців, тамплієри натякали на Маятник, але уявлення про маятники були ще досить невиразні. Одна річ — вимахувати туди-сюди виском, а зовсім інша — побудувати механізм такої точності, щоб сонце освітило його у точно визначену часточку секунди. Тож тамплієри розтягли План на шість століть. Беконівське крило береться до роботи в цьому напрямку і намагається перетягти на свій бік усіх втаємничених, яких воно гарячково розшукує.

То не випадковий збіг, що Саломон де Ко, людина розенкройцерів, пише для Рішельє трактат про сонячні годинники. Відтак від Галілея і далі відбувається навіжене дослідження маятників. Позірна причина — їхнє застосування для визначення довготи, але коли 1681 року Гюйгенс виявив, що маятник, точний у Парижі, запізнюється у Каєнні, він одразу збагнув, що це залежить від зміни відцентрової сили, викликаної обертанням Землі. А хто запрошує Гюйгенса до Парижа після публікації його "Horologium", де він розвиває Галілеєві думки про маятник? Кольбер, той самий Кольбер, що запросив до Парижа Саломона де Ко з метою дослідження підземель!

Потому як 1661 року Академія дель Чіменто доходить висновків, які згодом зробить Фуко, не минуло й п'яти років, як Леопольд Тосканський розпускає її, і відразу після цього отримує з Рима, як таємну винагороду, кардинальський титул.

Але цього не досить. Полювання на маятник триває і в наступні століття. 1742 року (за рік до першої задокументованої появи графа Сен-Жермена!) людина на ймення Де Меран подає Королівській Академії наук меморандум про маятники; 1756 року (коли в Німеччині виникає Суворий Тамплієрський Звичай!) якийсь Бугер пише "sur la direction au'affectent tous les fils a plomb" .

Я натрапляв на фантасмагоричні назви, такі, приміром, як назва книги Жана Баптиста Біо, виданої 1821 року: Recueil d'observations géodesiques, astronomiques et physiques, exécutées par ordre du Bureau des Longitudes de France, en Espagne, en France, en Angleterre et en Ecosse, pour déterminer la variation de la pésanteur et des degrés terrestres sur le prolongement du meridien de Paris . У Франції, Іспанії, Англії та Шотландії! На продовженні меридіана, на якому міститься Сен-Мартен! А 1823 року сер Едвард Себін публікує An Account of Experiments to Determine the Figure of the Earth by Means of the Pendulum Vibrating Seconds in Different Latitudes ! A таємничий граф Федір Петрович Літке, який 1836 року публікує результати своїх досліджень поведінки маятника під час навколосвітньої подорожі? Він це робить для Імператорської Академії наук у Петербурзі. Як, і росіяни теж?

* * *

А якщо тим часом одна з груп, безперечно, спадкоємці Бекона, вирішила відкрити секрет потоків без карти й без маятника, вивчаючи подих змія заново, з самого початку? Ось де знадобилися натяки Салона: саме за часів Фуко промисловий світ, творіння беконівського крила, розпочав будівництво мереж метрополітену в серці європейських метрополій.

— Справді, — мовив Бельбо, — у дев'ятнадцятому столітті панує манія підземель, Жан Вальжан, Фантомас та Жавер, Рокамболь, уся ця метушня у підземних коридорах та стічних каналах. Господи, якщо добре подумати, то всі твори Жуля Верна — це одкровення таємниць підземелля! Подорож до центра Землі, двадцять тисяч льє під водою, печери таємничого острова, величезне підземне царство Чорних Індій! Треба відтворити маршрут його незвичайних подорожей, ми, безперечно, знайдемо малюнок звивин Змієвого тіла, або ж мапу ley lines, складену для кожного континенту. Берн досліджує мережу телуричних течій згори і знизу.

Я підтримав його.

— Як звали головного героя Чорних Індій? Джон Ґарраль, майже анаграма Ґрааля.

— Не вигадуймо химер, тримаймося реальних фактів. Берн подає набагато зрозуміліші сигнали. "Робур Завойовник" — Roburle Conquérant, R. С., Роза і Хрест. А якщо прочитати ім'я Робур навпаки, вийде Рубор, червона барва троянди.

85

Філеас Фогг. Це ім'я містить натяк: Еас грецькою має значення глобальності (а отже є еквівалентом пан— і полі-), а Філеас — це те ж саме, що й Поліфіл. Щодо прізвища "Фогг", то англійською воно означає туман... Верн, безперечно, належав до Товариства Le Brouillard. Він навіть був такий ласкавий пояснити нам зв'язки між цим товариством та Розою+Хрестом, адже хто ж такий цей шляхетний мандрівник на ймення Філеас Фогг, якщо не член Рози+Хреста!... Крім того, хіба він не належав до Реформ-клубу, ініціали якого R. С. означають реформаторську Розу+Хрест?А цей Реформ-клуб виникає на Пел-Мел, що нагадує нам ще раз про Сон Поліфіла.

Michel Lamy. Jules Verne, initié et initiateur,

Paris, Payot, 1984, pp. 237 — 238

Відтворення Плану забрало y нас довгі дні, ми припиняли роботу, аби поділитися один з одним новознайденою логічною ланкою, ми читали все, що потрапляло до рук, — енциклопедії, газети, комікси, каталоги видавництв — по діагоналі, у пошуках можливих місточків, ми зупинялися і порпались по всіх книжкових прилавках, винюхували в газетних кіосках, безцеремонно грабували наших дияволістів, живлячись їхніми машинописами, відтак із тріумфом вдиралися в офіс і кидали на стіл останню знахідку.