Кролик розбагатів - Апдайк Джон

— А тепер я повинен бігти, інакше паства голодуватиме і не знайде їжі. Відвідувачів тут пускають тільки з години, але я впевнений, що начальство не стане заперечувати, якщо ви заглянете до неї на м інутку. Скажіть їм, що я вас на це благословив. — І його рука машинально піднімається, немов він справді хоче їх благословити. Але не благословляє, а кладе руку на рукав дорогий хутряний шуби матусі Спрингер. — Якщо ви не встигнете до служби, неодмінно приходьте на збори, яке відбудеться потім, — просить він її, — на цих зборах буде вирішуватися питання про новий орган, і безліч дріб'язкових людей приїде зі своєї глибинки. Вони ніколи більше долара в тиждень церкві не жертвують, а право голосу мають таке ж, як ми з вами. — І він швидким кроком віддаляється по коридору, осіняючи повітря знаком світу — двома розчепіреними у вигляді літери "V" пальцями.

Господи, до чого ж ці хлопчаки люблять спостерігати біду, думає Гаррі. Так чи інакше, це грунт, яку нікому не хочеться мати. Лікарня Св. Йосипа розташована на півночі центральної частини Бруер — там, де раніше знаходився будинок Асоціації молодих християн, який потім знесли і побудували ще один банк із заїздом для машин, і де раніше залізницю перетинав дерев'яний міст, який замінили бетонною, а він тут ж став давати тріщини. Подейкували навіть про те, щоб заховати тут залізничне полотно в тунель, але потім поїзда майже перестали ходити, і, таким чином, проблема була вирішена. Тут Дженіс народила Ребекку — тоді все сестри були черниці, може, вони і зараз монашки, тільки тепер вже не розбереш. У всякому разі, чергова сестра на поверсі — в брючному костюмі рожево-оранжевого кольору.Нельсон з батьками і бабусею йдуть слідом за її пишним задом і похилими плечима. Крізь напіввідчинені двері видно змарнілі люди, які лежать під білим простирадлом, втупившись в білу стелю, — вже не люди, а примари. Пру знаходиться в чотиримісній палаті, і дві жінки в легких лікарняних піжамах поспішно пірнають в ліжко, заскочені зненацька ранніми відвідувачами. На четвертій ліжку спить літня негритянка. Та й Пру теж, по суті справи, спить. Під очима в неї ще залишилися сліди туші, але в іншому вона виглядає так, немов тільки що народилася, особливо чистим і світлим виглядає гіпс, що покриває від ліктя до кисті її руку. Нельсон легенько цілує її в губи і, опустившись на єдиний біля ліжка стілець, тоді як старші члени родини продовжують стояти, заривається обличчям в матрац у стегна Пру. "Який же він ще немовля", — думає Гаррі.

— Нельсон поводився вражаюче, — повідомляє їм Пру. — Такий був турботливий.

Голос її звучить мелодичнее і ніжніше, ніж звичайно. Гаррі ні разу не чув, щоб вона так говорила. Цікаво, думає він, може, коли жінка лежить, змінюється кут, під яким у неї з горла вилітає звук.

— Угу, він болісно це пережив, — каже Гаррі. — Ми почули про те, що трапилося тільки вранці.

Нельсон піднімає голову:

— Вони були на стриптизі, уявляєш?

— Господи! — виривається у Гаррі. — Хто все-таки кому повинен давати звіт? — питає він Дженіс. — Він що, хоче, щоб ми весь час сиділи вдома і потихеньку старіли?

— Ось що, — оголошує матуся Спрингер, — через хвилину ми їдемо: я хочу потрапити до церкви. Мені здається, недобре буде, якщо я з'явлюся тільки на зборах, як преподобний Кемпбелл.

— Неодмінно їдьте на збори, матуся, — каже Гаррі, — вони вас там обштопают на цілий статок; органи адже не ростуть на деревах.

— Мила ти моя бідолашна, — звертається Дженіс до Пру. — З рукою дуже зле?

— О, я якось не звертала уваги на те, що говорив доктор. — Голос у Пру завмирає: мабуть, її накачали транквілізаторами. — Є там кісточка з зовнішньої сторони з таким смішним назвою ...

— Фемур, — підказує Гаррі. Чимось ця історія накрутила його, і він тримається зухвало. Та ще ці дівиці вчора ввечері — серед них були зовсім молоденькі, майже як його дочка. Заклад називався "Золота вишенька".

Нельсон знову піднімає голову з ліжка:

— Фемур — це в стегні, пап. А Пру хотіла сказати — гумерус.

— Ха-ха, — вимовляє Гаррі.

У Пру виривається щось на зразок стогону.

— Доктор сказав — просто перелом.

— І скільки ж це протягнеться? — запитує Гаррі.

— Він сказав — шість тижнів, якщо я буду його слухатися.

— Значить, до Різдва ти одужаєш, — каже Гаррі. Різдво в цьому році займає в його думках чимало місця, так як після нього і після зустрічі Нового року вони відправляються в свою подорож — у них вже зарезервовані місця в готелі, квитки на літаки, вони знову все обговорили вчора ввечері, порушені стриптизом.

— Мила ти моя бідолашна, — повторює Дженіс.

Пру немов заспівала, але без мелодії. Однак звучить це все одно як пісня:

— Ах, Боже мій, я ж не скаржуся, я навіть рада — це мені в покарання. Право, я впевнена, — при цьому вона не відриваючись дивиться на Дженіс з такою твердістю, який раніше за нею не помічалося, — це Господь послав мені випробування — таку ціну я повинна заплатити, щоб не втратити дитину. І я готова її заплатити, шлях навіть кісточки в моєму тілі будуть переламані, мені все одно. Бог ти мій, коли я відчула, що ноги мене більше не тримають, і зрозуміла, що полечу з цією страшною сходи, які тільки думки не пронеслися у мене в голові! Ви-то мене розумієте.

Вона має на увазі, що Дженіс розуміє, яке це — втратити дитину. Дженіс скрикує і всім тілом валиться на лежачу молоду жінку, так що Гаррі, внутрішньо здригнувшись, вистачає її ззаду за плаття і тягне. Відчувши під грудьми жорсткий валик гіпсу, Дженіс вигинає спину — шкіра у неї під матерією натягується як на барабані, така гаряча. Але Пру явно не боляче — вона лежить спокійно, смежив повіки зі слідами вчорашніх синіх тіней, і посміхається своєю скупою кривої посмішкою, не намагаючись скинути з себе навалилися Дженіс. Рукою, вільної від гіпсу, Пру обіймає свекруха і поплескує по спині — пальці її майже стикаються з пальцями Гаррі. Шльоп, роблять вони, шльоп, шльоп. Він думає про закруглених пальчиках Сінді Меркетт, — цікаво наскільки більш дитячими вони виглядають, ніж ці кістляві, хоча і молоді, почервонілі на суглобах:у його матері були такі ж загрубілі руки. Дженіс все схлипує, а Пру все поплескує її, і дві інші хворі в палаті всі дивляться на них. Такі складні моменти діють Гаррі на нерви. Він відчуває себе відірваним, оскільки офіційно в родині вважають, що це він винен у смерті дитини, яка померла з вини Дженіс. Однак зараз, схоже, всі вважають, що він просто усунувся. Нельсон, відсунутий матір'ю в сторону, — а її захлиснули сумні спогади, — сидить втупившись в простір, блідий, змучений. Ці чортові жінки так люблять сумувати разом, що ми завжди залишаємося за бортом. Нарешті Дженіс випрямляється, сильно хлюпнув носом, так що вся верхня губа у неї покривається слизом.Такі складні моменти діють Гаррі на нерви. Він відчуває себе відірваним, оскільки офіційно в родині вважають, що це він винен у смерті дитини, яка померла з вини Дженіс. Однак зараз, схоже, всі вважають, що він просто усунувся. Нельсон, відсунутий матір'ю в сторону, — а її захлиснули сумні спогади, — сидить втупившись в простір, блідий, змучений. Ці чортові жінки так люблять сумувати разом, що ми завжди залишаємося за бортом. Нарешті Дженіс випрямляється, сильно хлюпнув носом, так що вся верхня губа у неї покривається слизом.Такі складні моменти діють Гаррі на нерви. Він відчуває себе відірваним, оскільки офіційно в родині вважають, що це він винен у смерті дитини, яка померла з вини Дженіс. Однак зараз, схоже, всі вважають, що він просто усунувся. Нельсон, відсунутий матір'ю в сторону, — а її захлиснули сумні спогади, — сидить втупившись в простір, блідий, змучений. Ці чортові жінки так люблять сумувати разом, що ми завжди залишаємося за бортом. Нарешті Дженіс випрямляється, сильно хлюпнув носом, так що вся верхня губа у неї покривається слизом.— а її захлиснули сумні спогади, — сидить втупившись в простір, блідий, змучений. Ці чортові жінки так люблять сумувати разом, що ми завжди залишаємося за бортом. Нарешті Дженіс випрямляється, сильно хлюпнув носом, так що вся верхня губа у неї покривається слизом.— а її захлиснули сумні спогади, — сидить втупившись в простір, блідий, змучений. Ці чортові жінки так люблять сумувати разом, що ми завжди залишаємося за бортом. Нарешті Дженіс випрямляється, сильно хлюпнув носом, так що вся верхня губа у неї покривається слизом.

Гаррі простягає їй носовичок.

— Я так рада, — каже вона, голосно сморкаясь, — за Пру.

— Та ну ж, візьми себе в руки, — Буркан Гаррі, відбираючи у неї хустку.

Матуся Спрингер підливає масло у розбушувалися води: не пошкодити. У цих старих бруерскіх будинках верхніми сходами користувалися тільки служниці.

— Я пролетіла не всю драбину, — каже Пру. — Я тому і руку зламала, що зуміла затриматися. І болю в той момент не відчула.

— Угу, — вставляє Гаррі. — Ось і Нельсон сказав, що ти не відчувала болю.

— Так Так. — Після обіймів Дженіс волосся у Пру розметались по подушці, і здається, ніби вона падає навзнак в білизну, виводячи співуче: — Я майже нічого не відчувала, і лікарі говорять, що не повинна була відчувати, а все сталося через ці страшні височенних танкеток, які ми всі носимо. Ну не ідіотська мода? Неодмінно спалю їх, як тільки повернуся додому.

— А коли ж це буде? — запитує матуся, перекладаючи чорну сумочку з руки в руку. Вона одяглася для церкви ще до того, як прокинувся Нельсон і почалася вся катавасія. Справжня раба церкви, одному Богу відомо, що це їй дає.

— Мені доведеться провести тут ще з тиждень, так він сказав, — говорить Пру. — Щоб я лежала спокійно, ну, словом, щоб нічого не сталося. З дитиною. Я сьогодні вранці прокинулася, і мені здалося, що у мене почалися перейми, я так злякалася, що покликала Манну Кашу. Він такий чудовий.

— О, так, — каже мати.

Гаррі не подобається, що вони вживають слово "дитина". Йому видається, що на цій стадії зародок все ще виглядає як свинка або велика жаба. А що, якби у неї стався викидень — він би вижив? Тепер вміють зберігати життя п'ятимісячним, а скоро і взагалі будуть вирощувати в пробірці.

— Нам все-таки треба доставити маму до церкви, — оголошує Гаррі. — Нельсон, ти збираєшся прокинутися і поїхати з нами або залишишся тут спати? (Голова у хлопчаки знову лежить на лікарняному матраці :)

— Гаррі, — говорить Дженіс — не хами ти всім.

— Він вважає, вже дуже все ми носимося з цим майбутнім дитиною, — сонним голосом виголошує Пру, злегка піддражнюючи Гаррі.

— Та ні.