Кролик розбагатів - Апдайк Джон
Не буду.
— Не будеш?
— Я хочу піти з Кента, залишитися тут і працювати. — Особа перелякане, несамовите — таке біле, що веснянки різкіше виступають на шкірі і рясніють, як мушки на склі.
— Господи, тільки цього мені не вистачало, — зітхає Гаррі.
Нельсон, вражений, дивиться на нього. Він тримає в руці ключі від машини. Очі у нього застеляють сльози, нижня губа тремтить.
— Я хотів, щоб ти прокотився в "Олдс-дельті" — отримав задоволення.
Гаррі каже:
— Задоволення! А ти знаєш, скільки бензину жеруть ці машини на старій тязі? Ти думаєш, сьогодні, коли галон бензину коштує долар, комусь захочеться купити таку восьмициліндровий нікчемну махину, тільки щоб відчути, як вітер свистить у вухах? Хлопець, ти живеш в уявному світі.
— Та наплювати їм, пап. Людям нині наплювати на гроші — це ж лайно. Гроші — це лайно.
— Для тебе, може бути, але не для мене — і зарубай це собі на носі. Давай заспокоїмося. Подумай про запасні частини. До цих штуковина напевно потрібно докласти руки — адже вони вже стільки років бігають. А ти знаєш, скільки нині коштують запчастини шести-семирічної давності, якщо їх взагалі вдається дістати? У нас тут не модна антикварна крамниця, ми продаємо "тойоти". "Тойоти"!
Малюк весь стискається під цими громами і блискавками.
— Пап, обіцяю тобі, я більше жодної не куплю. А ці у нас підуть, обіцяю.
— Нічого мені не обіцяй. Обіцяй краще, що ти не будеш пхати носа в мою торгівлю машинами та відвалів назад в Огайо. Мені неприємно говорити тобі це, Нельсон, але з тобою того й гляди потрапиш в біду. Треба тобі нарешті братися за розум, тільки це буде не тут.
Неприємно говорити таке хлопцю, але що поробиш, якщо так воно і є. І все ж настільки неприємно, що він повертається і хоче піти, але двері, з якої вони вийшли, як і належить, зачинилися. Словом, він не може увійти у власний гараж, а ключі — у Нельсона. Кролик трясе металеві двері за ручку і б'є по ній ребром руки і навіть, немов в лютій сутичці, б'є коліном — від болю очі застилає червона пелена, так що, коли він чує, як далеко заробив мотор, йому невтямки, що відбувається, поки не лунає вереск шин і брязкіт металу, врізається на великій швидкості в метал. Червону пелену прорізають чорні смуги. Кролик обертається і бачить, як Нельсон відкочується назад для другого удару. Маленькі частинки металу ще з дзвоном кружляють в пронизаному сонцем повітрі. Кролику здається,що малий зараз кинеться на нього і розплющить об двері, біля якої він стоїть немов паралізований, але цього не відбувається. "Олдс" знову врізається в бік "Меркурій" — машина встає на два колеса. Світло-зелене крило зім'яте, і з нього вилітає фара — обід котиться по землі.
Передчуваючи зіткнення, Гаррі очікував, що все станеться, як на телебаченні, в сповільненій зйомці, а сталося все до смішного швидко — так дві собаки сплетуться клубком і розбіжаться. Мотор у "Олдса" заглох. Крізь тріснуте вітрове скло видно спотворене обличчя Нельсона, зморщилася від сліз, зморщилася в кулачок. Кролик немов здерев'янів, і в той же час, дивлячись на покручені машини, він відчуває, як назовні рветься сміх. Осколки скла дрібніше гравію блискучою крупою розсипалися по асфальту. На широких площинах металу з'явилися вм'ятини там, де їх не повинно бути. Коротко стрижені волосся хлопчаки схожі на круглу щітку, коли він, заплакавши, уткнувся в кермо особою. А по той бік будови шарудить недільний потік транспорту. Ці дивні безглузді бульбашки радості в грудях Гаррі. О, що за насолоду!
А через тиждень в клубі він уже всім розповідає про це:
— На п'ять тисяч і металу — хрясь . У мене було відчайдушне бажання розреготатися, але хлопець плакав: адже це були його машини, в усякому разі, так він це розумів. Єдине, що мені спало на думку, — встати перед "Олдс" і зробити ось так. — Він широко розкидає руки, стоячи під плавним вигином гори. — наліт на мене хлопець, з мене б кишки геть. Але він, звичайно, вилазить з машини весь в соплях, і я розкриваю перед ним обійми. Так близький Нельсон мені не був з тих пір, як йому минуло два роки. Але відчуваю я себе премерзко, тому що він мав рацію. Його оголошення щодо спортивних машин надрукували в той же неділю, і нам дзвонили, напевно, чоловік двадцять. До середи "тріумф" був проданий за п'ять п'ятсот. Люди більше не вважають грошики, кидають їх направо і наліво.
— Зовсім як араби, — говорить Уебб Меркетт.
— Ох вже ці араби, — вторить йому Бадді Інглфінгер. — Як було б добре торохнути по всім ним атомною бомбою!
— А ви бачили, що на минулому тижні відбулося з золотом? — з посмішкою говорить Уебб. — Араби скидають свої долари в Європу. Почули, що запахло смаженим.
Бадді запитує:
— А ви бачили в сьогоднішній газеті, що у Вашингтоні провели якесь розслідування, і воно показало, що це уряд влаштував нам бензинова криза в червні?
— Ми це і самі знали, вірно? — питанням на питання відповідає йому Уебб; руді волоски, що стирчать з його брів, виблискують на сонці.
Сьогодні останню неділю перед Днем праці [23]— в цей день грають тільки члени клубу. Їх четвірці відведено пізній час, і вони сидять в очікуванні біля басейну разом з дружинами і випивають. Жінки, правда, всього дві: у Бадді Інглфінгера взагалі немає дружини — тільки ця прищава дуріща Джоанна, яку він тягає за собою все літо, а Дженіс сьогодні вранці сказала, що піде з матір'ю до церкви і з'явиться в клуб до аперитиву перед банкетом, після гри. Це дивно. Дженіс любить бувати в "Летючий орле" ще більше, ніж він. Але з тих пір як Мелані поїхала в середу, щось там у них відбувається. Чарлі на два тижні взяв відпустку, після того як Гаррі повернувся з поїздки в покон, а оскільки Нельсон тепер в магазин не допускається, у головного торгового представника справ по горло. В кінці літа завжди адже буває деяке пожвавлення в справах — рекламуються осінні новинки, ходять чутки, що ціни піднімуться,і виставлені на продаж моделі починають представлятися вдалим придбанням при тому, що інфляція все росте і росте. У вересні в повітрі зазвичай з'являється така собі суха свіжість — для Кролика вона пахне одночасно яблуками і пилом від класної дошки, що він пов'язує з відновленням шкільних занять і додатком роботи, а з іншого боку, нагадує, що він просунувся на сходинку вище вгору по сходах, провідною в темряву.
Сінді Меркетт вилазить з басейну. Палаюче сонце відбивається в кожній крапельці на її засмаглих плечах, таких смаглявих, що шкіра навіть як би злегка переливається. Її підстрижені під хлопчика волосся прилипли розрізненими пір'їнками до верхівки. Стоячи на плитах, вона нахиляє голову, щоб струсити воду з волосся. А волосся, що росте високо на нозі, зливаються з чорним трикутником її бікіні. Потім Сінді направляється до їх компанії, залишаючи короткі мокрі сліди — п'ята, підошва і маленькі круглі пальчики. Маленькі темні кружечки від пальчиків.
— Ти вважаєш, золото все ще варто купувати? — запитує Гаррі Уебба, але той відвернув від нього вузьке, порізане зморшками обличчя і дивиться вгору на молоду дружину. М'які півкруги опускаються на його коліна, на його картаті штани для гольфу, і на їх зелені з'являються темні плями від води. Довгі волоски на бровах Уебба, завиваючись, звисають вниз — дивно, як вони не колють йому очі. Він охоплює рукою її стегна — таке враження, точно Меркетти знялися для реклами на тлі зеленого вигину гори Пемаквід. За ними хтось легко стрибає в хлоровану воду басейну. У Гаррі відразу защипало очі.
Тельма Гаррісон уважно слухала його розповідь з таким сумним підтекстом.
— Нельсон, напевно, в розпачі від того, що він накоїв, — каже вона.
Йому подобається слово "відчай" — таке старомодне в устах цієї тихонькой, як мишка, болючою жінки, яка якимось дивом тримає в руках цього Йолоп Гаррісона.
— У всякому разі, це непомітно, — каже він. — Був такий момент — відразу після того, як це сталося, — але потім він швидко оговтався: вкрай огидно поводився по відношенню до мене, особливо після того, як я дав маху і сказав, що його оголошення спрацювало. Він хоче ходити в магазин, але я сказав йому, щоб він, чорт забирай, тримався подалі. Ти ж розумієш, то, що він накоїв, межує з безумством.
— Можливо, його щось гнітить, чого він не може тобі сказати? — припускає Тельма. Судячи з того, як вона, дивлячись на нього, прикриває долонею очі, хоча на ній сонячні окуляри з великими круглими коричневими стеклами, темнішими до верху, як на вітровому склі, сонце, мабуть, варто прямо за його головою. Окуляри закривають верхню половину її обличчя, так що здається, ніби губи її існують самі по собі; хоч вони і тонкі, але на них десяток складочок, так що вони напевно солодко обвиваються навколо товстого члена Гаррісона, якщо спробувати уявити собі, як це не важко, ніж вона його тримає. Вона виглядає типовою учителка в цьому купальному костюмі з плісировані спідничкою і до того ж так прямо тримається і старанно вимовляє слова. Скільки вона ні втирає лосьйон в обличчя, ніс у неї червоний, і почервоніння розповзається по щоках під очима,ховаються за темними скельцями окулярів.
Лежачи без дружини з майже порожньою склянкою біля басейну в очікуванні, коли настане його черга грати, Гаррі весь час відчуває на собі пильний зачаровує погляд різних очей Тельми.
— М-да, — вимовляє він. — Дженіс мені весь час на це натякає. Але в чому справа, не говорить.
— Можливо, вона не може сказати, — говорить Тельма, зрушуючи ноги і обсмикуючи спідничку, щоб хоч трохи прикрити стегна. Всі ноги у неї в крихітних багряних венах, як це буває у жінок її віку, але Гаррі незрозуміло, чому вона повинна соромитися такого давнього приятеля, як він, та ще з животиком.
— Схоже, він не хоче повертатися в коледж, — повідомляє він їй, — так що, може, його звідти вже виставили, а він не говорить нам. Але в такому разі хіба ми не отримали б листи від декана або чогось в цьому роді? Ти б бачила, скільки листів йде до нас з Колорадо — цілий потік.
— Знаєш, Гаррі, — каже йому Тельма, — багато батьків, яких я і Ронні знаємо, скаржаться на те, що їх хлопчики не хочуть займатися сімейним бізнесом. У батьків на руках справа, а передати його буде нікому. Ось це справжня трагедія. Ти мав би радіти, що Нельсон цікавиться машинами.
— Його цікавить тільки їх розбивати, — каже Гаррі.
