Копійчаний роман - Брехт Бертольт

Напевне, цей Кокс ще більше прибрав його до рук. Він не кидає інтригувати проти мене. На саму згадку про нього мене досада бере. Я сподівався, що він кінець кінцем змириться з фактами. Адже я, зрештою, пнусь із шкури тільки для того, щоб забезпечити собі й тобі сякий-такий достаток.
Але невдовзі його так закрутило у вихорі подій, що він вовсім забув про цей свій клопіт.
Концерн Аарона й Д-крамниці надрукували у великих газетах оголошення, що членам родин учасників війни вони продають товари зі знижкою і мають намір, відкриваючи нові крамниці, віддавати перевагу перед іншими орендарями вдовам загиблих у Південній Африці солдатів.
Цей крок здобув загальне схвалення.
Ціни знижувано всілякими можливими способами, Крестон дуже скоро відчув шалену конкуренцію й змушений був також спустити ціни. Національний депозитний банк напружував усі сили. Міллер і Готорн цілі ночі просиджували з Крестоном над рахунками. Конкуренція поглинала страхітливі кошти. Півтора Сторіччя вже не важилися глянути один одному в очі. Вони дуже гостро відчували свою відповідальність.
Щоб іще дужче розпалити їхній азарт, Макхіт через посередників запропонував їм поновити контакти. Це мало наштовхнути їх на висновок, що Комерційний банк, який стоїть за спинами Аарона й Макхіта, помалу видихається і брати Оппери потаємці шукають шляхів до Б. Крестона. Вони й справді зробили такий висновок і що раз спустили ціни на деякі дрібні предмети. А тому Ааро-нові й Макхітові теж довелося знову знижувати ціни. А великі рекламні кампанії обох фірм стояли вже на порозі!
Публіка давно зрозуміла, що між Аароном і Крестоном розгорівся вирішальний бій. Вона зрозуміла також, що це нагода накупити дешевих речей. І вона відважно купувала. Проте деякі господині вичікували ще нижчих цін. V Гнані жадобою, вони бігали по крамницях і прицінювалися.
Аарон уже почав готуватись до переходу на стандартні ціни. Тільки за цією роботою він зміг оцінити по-справжньому свого нового компаньйона. Кидаючи погляд на його плескату лисину, він щоразу мимоволі думав: а чи зумів цей чоловік написати хоча б коротенького листа без жодної орфографічної помилки? Але рахувати в думці Макхіт, безперечно, вмів.
Невдовзі мало виявитися, що він уміє й більше.
ЦЗТ повинне було тепер наготовляти запаси для великої рекламної кампанії, що мала перевершити всі дотеперішні заходи. Крамниці Аарона радо приймали від ЦЗТ все, що їм привозили, навіть не дякуючи. Щоправда, зиск від цієї торгівлі був не надто великий, бо ціни вже й тепер упали так низько, що про якийсь солідний прибуток шкода було й говорити. Але ж поки що компаньйони мали на меті лише остаточний розгром конкурента. У проведенні рекламного тижня Аарон цілком покладався на чудодійне ЦЗТ. Адже можливості Товариства здавались просто необмеженими.
Насправді ж вони зовсім не були такі.
Коли виявилось, що запаси катастрофічно тануть, з Мак-хітом у крамниці Фанні сталася справжня істерика. Крізь сльози він кричав, що його грабують, що він попав до рук розбійникам. Він, мовляв, робить усе, що в його спромозі, але ж із одного вола двох шкур не деруть! Він довше не витримає цього життя на вулкані. Не можна вимагати від нього більше, ніж здатна зробити одна людина.
Безпосередньою причиною цієї істерики була розмова з Жаком Оппером, що зобразив майбутній рекламний тиждень як олімпіаду й виписав Анрі Опперові фантастичну суму на рекламні публікації.
Фанні обклала Макхіта компресами й натерла до пояса арнікою. Він півночі проплакав і все дорікав їй, що й для неї він тільки боксер-професіонал, який задля її розваги повинен жертвувати своїм здоров'ям.
Як і багатьох великих людей, його жахали власні постанови, коли наставав час здійснювати їх. Так Наполеон зомлів у ту мить, коли почався так довго готований ним державний переворот.
Але і цей настрій володів Макхітом недовго. Часом він бував веселіший, водив Фанні до шикарних ресторанів у Сохо і за келихом вина реготався разом із нею, уявляючи, які пики матимуть Аарон і Оппери, коли його великий план удасться. Фанні сміялася разом з ним, однак вона не знала, що це за великий план. Макхіт уже давно не розкривав своїх намірів ні перед ким, навіть перед нею.
Та переважали все-таки дні похмурого настрою. Люди ОТари, користаючись з ситуації, почали ставити нові вимоги. Одного дня, вже у вересні, ОТара через посланця викликав Макхіта на Нижній Блексмітський майдан.
Це була нечувана річ. Макхіт ніколи не показувавсь у своїх складах. З усієї банди ОТари тільки троє — сам ОТара, Груч і Фазер — знали його ще як містера Бекке-та. І все ж Макхіт поїхав. Очевидно, сталося щось надзвичайне.
Він знайшов ОТару в перукарні. Звідти вони мовчки перейшли в сусідню пивничку. ОТара вибачився, що потурбував його, і сказав, що хоче поговорити з ним потай від Фанні Крайслер. Бо в банді, сказав він, діється щось дивне, й Фанні відіграє в цьому досить непевну роль. Нева система роботи вже не подобається членам банди. Тверді оклади здаються їм надто низькими. Він, ОТара, зразу ж почав підкручувати гайки, але Фанні виступає проти нього, де тільки може, й зриває всі його заходи... Вона, видно, в змові з Гручем — у всякому разі, той ревно допомагає їй бунтувати банду. Адже він недавно знову перебрався до неї в Лембет.
Макхіта ця звістка приголомшила. Досі він не мав сумніву щодо цілковитої вірності Фанні.
ОТара розповів іще, що вона почала компенсувати зниження платні, проведене в банді після початку конкурентного походу проти Крестона, процентною винагородою за рахунок ЦЗТ. Але банду це не вдовольнило. Вже з тиждень, як її робота розладналась. Сталося кілька актів саботажу, а деякі групи взагалі не виходять на роботу. ОТара спитав, чи не скаржаться Д-крамниці на скорочення поставок.
Макхіт нічого не чув ні про які скарги. Навпаки, власники крамниць саме тепер були особливо сповнені надій,
— Значить, вона купує товари десь-інде! — схвильовано вигукнув ОТара.— А вам вона, виходить, нічого не сказала про те, що тут у нас діється?
Розмазуючи пальцем пивну калюжу на столі, Макхіт скоса зиркнув на нього своїми водявими*очицями. Потім гукнув офіціанта, попросив принести ще кілька міцних сигар і відіслав ОТару назад у склади на Райд-стріт, де банда нібито саме зібралась на нараду.
ОТара нічого не знав про легальні закупівлі ЦЗТ. Макхіт вважав, що це зовсім не його діло, звідки ЦЗТ дістав квитанції.
Повернувшись, ОТара доповів, що нічого не можна вдіяти. Вони сказали йому тільки, що Фанні знав всі їхні вимоги.
ОТара вже всоте почав ремствувати на те, що Макхіт, відмовившись видавати поліції непокірних членів банди, зовсім позбавив його влади.
Удвох вони поїхали до мосту Ватерлоо, але крамниця Фанні була вже зачинена. Вони знайшли її вдома, в Лембет! У неї сидів Груч.
так само мовчав. Скоса зиркнувши на Груча, з яким він
суперечка, під час якої Макхіт
привітався дуже холодно, він вийшов у сусідню кімнату і, пошукавши в ампірній шафці, дістав коробку з сигарами. Він зробив це навмисне, аби показати, що він тут своя людина, і Фанні помітно зніяковіла.
1 Виявилося, що Фанні справді вважає вимоги банди справедливими. Люди домагалися нової зміни умов оплати. Вони хотіли знову працювати на власний ризик і одержувати гроші відрядно, за зданий товар.
— Платню занадто врізано,— закінчила Фанні.— Вони більш не згодні на такі умови.
— Так це ж ненадовгої — нарешті зволив озватися Макхіт.— Тепер товари мають бути особливо дешеві. От Коли ми розчавимо Крестона, тоді можна буде підняти Ціни, а значить — і платню.
ОТара грюкнув кулаком по столу:
—— Вони просто користаються з кон'юнктури. От і все!
— Не можу ж я роз'яснювати їм у всіх подробицях нашу кампанію проти Крестона,— затялася Фанні.'--— Та вона їх і не обходить. Вони не знають, яка її мета, і не взнають, коли вона скінчиться. Вони просто хочуть одержувати те, що їм належить.
— Так нечесно...— сказав Макхіт неначебто зовсім байдуже.— То вони хотіли твердої платні, як службовці, то давай їм знов акордну оплату. Який же це кревний зв'язок між вождем і масами! Вони самі не знають, чого їмГ треба. То їм подавай те, то се! Учора — тверда платня, сьогодні — участь у прибутках. Таке до добра не доведе. Що ж це за вірність у щасті й біді!
— Годі вже тобі торочити про ту вірність у щасті й біді, Маку! — огризнулась Фанні.— Чи не вийде з цього щастя для тебе, а біда для них!
— Але ж можуть настати скрутні часи! — не здавався Макхіт.— Хто тоді візьме на себе всю відповідальність?
— Не бійся, вони самі візьмуть її на себе. Не будь такий тонкошкірий.
— Гаразд,— несподівано коротко промовив Макхіт.— Вони матимуть те, чого хочуть. Скажи їм, хай подякують тобі, Фанні.
І підвівся.
Фанні пильно подивилась на нього:
— Отже, вони знову здаватимуть товар акордно?
— Так, але на моє замовлення.
Він узяв з вішалки в передпокої капелюхи ОТарії й Груча і з замисленим виглядом подав їм. Груч помітно здивувався.
— Мені ще треба обговорити з тобою дещо,— недбало мовив Макхіт до Фанні, і Груч з ОТарою, насупившись, пішли.
Фанні провела їх униз, до дверей. Коли вона повернулась, Макхіт із якимось непевним виразом на обличчі стояв біля вікна. Відхиливши завіску, він дивився вниз, на вулицю.
— Може, Груч надумає вернутись — глянути, чи ще горить світло,— спокійно сказав він.— Ходімо-но краще в спальню.
І зразу рушив до дверей. Спальня була поруч із вітальнею, і вікна її так само виходили на вулицю. Пропустивши Фанні в двері, Макхіт погасив світло у вітальні.
— Досить із нас світла в спальні,— сказав він.— Тобі тепер треба економити. Адже процентна винагорода банді піде за твій рахунок.
Сівши на ліжко, він показав їй на оббите квітчастою тканиною крісло. Фанні сіла, стривожена і ображена. Звичайно він не підкреслював так своїх хазяйських прав.
— Ти що, ревнуєш? — зненацька спитав він.
Фанні безтямно витріщилась на нього. Потім засміялася:
— Саме це я хотіла спитати в тебе, Маку. Ти смішний.
— Тоді кажи все, що ти знаєш про мій план,— сердито пробурчав він.— Тільки все!
Фанні неабияк здивувалась: вона не знала про той план нічогісінько. Вона просто була за те, щоб ставитися до людей по-людському. Вона не хотіла скандалів і дотримувалась відомого принципу: живи сам і давай жити іншим.