Республіка ШКІД - Пантелєєв Леонід

— Особова справа Михайла Корольова. — Корисливий характер. — Колоніальний спекулянт. — Таємничий вузлик і балалайка. — Талон № 234. — Дзе і Кальмот. — Жуйний адмірал. — Голий пан. — Гладун.

Четвірка прийшла з Сергіївської. Сергіївська була інтернатом з недоброю славою. Попасти на Сергіївську вважали за нещастя.

Там в інтернаті панувала залізна казармена дисципліна… Вихованці сиділи в задушливих кімнатах і гуляли рідко, і то тільки разом з наглядачами. Вигадані завом покарання за погані вчинки по можна й описати. Одно з них було таке.

Вихованця, зовсім голого, садовили в темний карцер, який за наказом винахідливого садиста перетворили на вбиральню. Покараний сидів у карцері без хліба й води по три, по чотири дні, валявся в нечистотах, задихався в гидких випарах.

Сергіївка так уславилася, що на неї звернули увагу судові власті.

Після гучного й скандального процесу інтернат розформували. Підлітків, які там перебували, порозпихали по різних приютах.

Четверо попали в Шкіду.

Найстарший, Джапарідзе, — сип грузинського князя, морського офіцера.

У Джапарідзе типове грузинське обличчя: великий орлиний ніс, відстобурчені вуха й білосніжні нерівні зуби.

Своє, дитинство Джапарідзе, за сімейною традицією, мав провести в корпусі. Там він майже два роки навчався мистецтва командувати й добрих манер. Корпус прищепив йому любов до військової виправки, чистоти костюма, спартанства. Але корпус же зламав його душу, зробив його брехливим, скритним і обманщиком.

Корпус у сімнадцятому році закрили, кадетів попросили вийти геть. Джапарідзе пожив удома, прокрався і пішов блукати по інтернатах і дитбудинках. Виганяли з одного інтернату — він ішов у інший. Так докотився до Сергіївської. На Сергіївській жив два роки і, засмиканий, стомлений у п'ятнадцять років, знайшов тиху пристань у республіці Шкід.

У Корольова голова зовсім кругла, щоки одутлі й рум'яні. Повна невисока постать, римський ніс і трохи кучерява голова надають йому схожості з патрицієм часів Юлія Цезаря.

Корольов — незаконнонароджений. В анкеті "Особової справи Михайла Корольова" у графі "Заняття батьків" сказано: "Народжений поза шлюбом".

За старих миколаївських часів для "народжених поза шлюбом" був один шлях — виховний будинок, приют і реміснича школа.

Корольов змалечку поневірявся по притулках. За цей час його "особова справа" розбухла: кожен інтернат давав йому свою характеристику…

Одна з них, написана казенною мовою старого педагога-чиновника, характеризує Корольова як "хлопця з досить глибоко укоріненою звичкою ледарювати". На шістьох аркушах пожовклого канцелярського паперу описано наслідки цієї "звички":

"Внаслідок цього знання хлопця тепер такі слабкі, що його не можна перевести в клас "Д" і йому майже в п'ятнадцятилітньому віці доводиться вдруге слухати дитячий елементарний курс, тобто в той час коли в ньому вже в достатній мірі пробудилися фізичні потреби дорослої людини й укріпилася звичка весело марнувати час, на задоволення чого, звичайно, спрямовані всі помисли та бажання цього хлопчика вже тепер".

Далі описано способи "задоволення потреб дорослої людини":

"Сильно розвинуті в ньому звичка курити, любов до ласощів тощо новели його по шляху легкого роздобування засобів і предметів споживання для задоволення цих потреб, з огляду на що, звісно, його постійно помічають у проступках корисливого характеру: зрізування проводів та інших частий арматури електричного освітлення, відгвинчування дверних ручок, присвоювання дрібних інструментів у шевській майстерні і т. д. Усі ці речі він односив на базар для обміну на цигарки та ласощі".

Дитбудинок переїжджає на дачу, в колонію, де

"нагляд і робота над Корольовим, природно, утруднювались і ускладнювались у зв'язку з місцевими умовами. Порочні нахили цього хлопця виявилися надзвичайно гостро: близькість села, процвітання там товарообміну, важкість щохвилинного обліку наявності вихованців створювали сприятливий для того грунт. Тут Корольов, всупереч висловленій йому особисто забороні, став постійно тікати в село і повертатися в школу тільки пізно вночі; в селі він почав обмінювати на продукти казенні речі, що були у нього на руках, або ті, що вкрав у товаришів, особливо рушники: жертвами його спекуляції стали навіть няні, до яких він зумів підстроїтися, начебто бажаючи прислужитися їм: у одної він узяв гроші на оселедці і приніс їй за це склянку молока, запевняючи, що оселедці були червиві; від другої взяв гроші на тютюн та цигарки і нічого їй за них не приніс, обіцяючи винагородити її в майбутньому, — виявилося, що цигарки викурив сам…"

За такі діяння Корольова з колонії відіслали до матері в Пітер.

"Але він, користуючись слабкістю матері і підробивши відпускний квиток, повертається з якоюсь невідомо де добутою ним балалайкою і клунком ганчір'я назад, на місце розташування колонії; обминувши інтернат, пробирається в село, вимінює речі, що привіз із собою, і тоді повертається в Петроград…"

Вихователь, що писав характеристику, не знав, де тинявся вигнаний за крадіжки Мишко Корольов… Не знав, де Мишко добув балалайку й "клунок ганчір'я"… Корольов ціле літо "гопничав", їздив по залізниці з солдатськими ешелонами, що вирушали на фронт. Там він і свиснув балалайку.

Це характеристика не Сергіївського інтернату. Це характеристика звичайного дитячого будинку. Закінчувалась вона проханням перевести Корольова в "одну з шкіл для важких у виховному відношенні дітей у віці від дванадцяти до шістнадцяти років".

Прохання задовольнили.

Корольова переслали в "сиву" Сергіївську, мов неживий предмет, по "супровідному талону" № 234.

"При цьому припроваджується Михайло Корольов, чотирнадцяти років".

І той, хто привіз його на місце, одержав квитанцію "в тому, що Корольова Михайла, 14 років, прийнято".

Сергіївська дала не менш блискучу характеристику:

"Хлопець безумовно здібний, але лінивий і іноді просто сонний, здатний дрімати під час уроків. Дисципліні підкоряється не завжди, дуже впертий, іноді задирливо зухвалий і грубий. У школі пробув рік і за цей час кілька разів попадався на великих і дрібних крадіжках, зломі замків і в самовільних відлучках із школи. У класі неуважний, під час уроків займається сторонніми книгами, часто базікає і цим заважає заняттям інших. До товаришів ставиться добре й має у них авторитет. Із старшими розв'язно-уважний або похмуро-замкнутий, вважає себе дуже самостійним. Курить, не раз було помічено, що грає в карти. До матері ставиться уважно".

Останній атестат Корольову дав "Дитячий обслідувальний інститут психоневрологічної академії". У відзиві, підписаному професором психіатрії Грибоєдовим, сказано:

"Корольов Михайло хворіє на гостру неврастенію на грунті, очевидно, розумової перевтоми. Влітку хворіє на безсоння, зовсім не спить по дві ночі підряд. Корольов потребує відпочинку, водо-, світло— й повітролікування, яке може бути проведено у Виховавчо-клінічному інституті для нервових хворих".

Але "водо-, світло-, повітролікування" Корольов не пройшов. Сергіївська розсипалась, і він попав у Шкіду.

У Шкіді дві перші характеристики не підтвердилися. Корольов не крав, поводився пристойно й бешкетував помірно. Непомітно було в ньому і слідів "розумової перевтоми".

Тільки в одному відзив професора Грибоєдова був правильний. Мишко Корольов хворів на неврастенію та безсоння.

У ці безсонні ночі він шаленів, був сам не свій. Лаяв останніми словами вихователів, теревенив усяку всячину, плакав… А виспавшись, "опохмелившись", каявся і знову ставав "нормально-дефективним".

Такий Корольов Михайло.

Третій тип — Старолипський.

Він — низенький на зріст. Обличчя в нього зовсім дитяче, а манера одягатись і постать роблять його схожим на старорежимного гімназистика. У Володьки Старолинського батька не було, були тільки мати і вітчим, биндюжник. Старолипський теж неврастенік. Хворіє на клептоманію; коли находять припадки, краде що попало; крім того, він невиправний картяр…

На Сергіївську Старолипський попав, як і його товариші, за крадіжку і до Шкіди прийшов, маючи погану репутацію.

Четвертий — Тихіков.

Сергіївська характеризує його так:

"Тихіков Євген — хлопець з інтелігентної сім'ї, круглий сирота, має дядька. Тихіков — дуже здібний хлопець, усе засвоює легко й добре вчиться, але не позбавлений лінощів. До товаришів ставиться добре, але тримається дещо осібно. Не терпить спільних прогулянок і завжди під якимсь приводом намагається залишитися вдома. З старшими стриманий, заперечує завжди лагідно й майже не грубіянить. У класі сидить як належить. Курить, часом захоплюється грою в карти, іноді спекулює, але взагалі хлопець допитливий, чуйний, серйозний і трохи замкнутий".

У Тихікова трикутна голова, високий лоб, коротенька, нескладна постать. У Шкіді до кінця днів своїх Тихіков залишався відлюдним, бешкетував рідко.

Ці четверо прийшли до Шкіди міцно спаяні у неподільний союз. Думали спільно відстоювати свої інтереси. Навчені досвідом Сергіївської, не сподівалися на добру зустріч.

Але помилилися. Зустріли їх дуже добре, як, зрештою, зустрічали й усіх інших.

З першого ж дня Джапарідзе, як найрозвиненіший, пристав до "верхів". Дізнавшись, що у Шкіді видаються журнали, він заявив про своє бажання видавати журнал "Шахіст". Очевидно, побачивши в цьому якусь для себе вигоду, Янкель уклав з ним сламу.

Корольов увійшов у сламу з Купцем, а Старолинського взяв під свій захист Пантелєєв.

Тільки Тихіков лишився без нерозлучних друзів. Завжди він сидів за партою, читав Майна Ріда або Жюля Верна і весь час щось жував… Жував, пережовував, відригував і гикав. За це згодом він дістав прізвисько Жуйний.

Четвірка принесла з собою давні прізвиська: Корольов — Флакончик, Старолипський — Хлопчик, Тихіков — Адмірал, а Джапарідзе — прізвисько непристойне.

У Шкіді лише Тихікову вдалося зберегти прізвисько Адмірал, решту перейменували у перший же день їхнього приходу.

— Джапарідзе — надто довге, — заявив Японець. — А паскудних прізвиськ ми не даємо. Тому назвемо тебе просто Дзе.

— Ваше діло, — погодився грузин, — Дзе так Дзе.

Старолинського той же Японець назвав чомусь Голим паном. Згодом його звали Голий пан, Пан, Голий і просто Голенький.

Корольова прозвали Кальмотом за те, що він замість "кусок" казав "кальмот":

— Дай мені кальмот хлібця.

Або:

— Позич кальмотик сахарину.

Одночасно з сергіївською четвіркою прийшов у Шкіду і Гладун, тихий чоловічок з пухлим обличчям і туманним минулим.

САША ПИЛЬНИКОВ

Костолмед діє.