Шалений день, або одруження Фігаро - Бомарше П'єр-Огюстен

Що там таке, панно?

Сюзанна. Ви гніваєтеся?

Граф. Вам, певно, чогось треба?

Сюзанна (боязко). Пані моїй нездужається. Я прибігла попрохати, щоб дали нам флакон з ефіром. Я вам його поверну зараз.

Граф (віддає). Ні, ні, залиште його собі. Він незабаром вам стане в пригоді.

Сюзанна. Хіба жінки мого стану мають розладнані нерви? Це панська хвороба, що її дістають тільки в будуарах.

Граф. Дуже закохана наречена, що втрачає свого молодого...

Сюзанна. Заплативши Марселіні тим посагом, що ви мені обіцяли...

Граф. Що я вам обіцяв?

Сюзанна (опустивши очі). Пане, мені здавалося, що я так чула.

Граф. Так, коли ви самі схотіли б мене вислухати.

Сюзанна (опустивши очі). А хіба ж не повинність моя слухати його вельможність?

Граф. Чому ж, недобра дівчино, було не сказати мені того, раніш?

Сюзанна. Хіба коли-небудь пізно сказати правду? Г р а ф. Ти вийдеш смерком у сад? Сюзанна. Чияжтам не гуляю щовечора? Граф. Ти поводилася зі мною сьогодні вранці дуже суворо.

Сюзанна. Сьогодні вранці? А паж за кріслом?

Граф. Правда твоя, я забув. Але чому та уперта відмова, коли Базиль з мого доручення?..

Сюзанна. Чи то ж треба, щоб ще й Базиль?..

Граф. Вона знову має рацію. Але є такий Фігаро, якому, боюся я, ви чи не сказали все!

Сюзанна. Ого! Так, я йому кажу все, крім того, про що треба промовчати.

Граф (сміючись). А! Чарівниця! І ти мені обіцяєш? Якщо ти не дотримаєш своє слово.. То порозуміймося, серце: не буде зустрічі — не буде посагу, не буде весілля.

Сюзанна (реверанс). Але як не буде весілля, то не буде права сеньйора, вельможний пане.

Г р а ф. Де в неї береться тая мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані чекає на флакон...

Сюзанна (сміючись, повертає флакон). Хіба я могла б поговорити з вами без якої зачіпки?

Граф (хоче її обійняти). Чарівне створіння!

Сюзанна (випручавшись). Онде йдуть!

Граф (убік). Вона моя. (Утікає.)

Сюзанна. Піду швидше розказати про це графині.

СЦЕНА X Сюзанна, Фігаро.

Фігаро. Сюзанно! Сюзанно! Куди ти біжиш так прудко після розмови з його вельможністю?

Сюзанна. Тепер позивайся, як хочеш. Ти вже виграв процес (утікає).

Фігаро (йде за нею). Ах, але скажи...

Граф (повертається). "Ти вже виграв процес"! Я вскочив у добру пастку! А, мої милі нахаби! Я вас покараю так добре. Добрий присуд, дуже справедливий... але якщо він заплатить дуеньї... чим? Якщо заплатить... Е-е! Чи не маю я бравого Антоніо, шляхетна гордість якого гребує Фігаро, як невідому людину? Потураючи цій манії... Чому б ні? На широкому полі інтриги треба вміти все обробляти, навіть пишання дурня (кличе). Анто... (бачить, що йдуть Марсе-ліна та інші, виходить).

СЦЕНА XII

Бартоло, Марселіна, Бридуазон.

Марселіна (до Бридуазона). Добродію, вислухайте мою справу.

Бридуазон (з суддівському убранні, трохи заїкається). Ну, поговоримо про неї словесно.

Бартоло. Це обіцянка шлюбу.

Марселіна. З додатком грошової позики.

Бридуазон. Ро-озумію, et cetera.

Марселіна. Ні, добродію, без етцетери.

Бридуазон. Ро-озумію добре: ви одержали гроші?

Марселіна. Ні, добродію, то ж я йому позичила.

Бридуазон. Розумію добре. Ви-и вимагаєте свої гроші?

Марселіна. Ні, добродію, я вимагаю, щоб він одружився зі мною.

Бридуазон. Е, розумію, розумію дуже добре. А він хоче вас узяти?

Марселіна. Ні, добродію, ото ж і весь процес.

Бридуазон. Чи ви думаєте, що я не розумію цього процесу?

Марселіна. Ні, добродію. (До Бартоло.) До чого ми прийшли? (До Бридуазона.) То це ви будете нас судити?

Бридуазон. А хіба ж я ку-упив свій уряд для чого іншого?

Марселіна (зітхнувши). Як погано, що посади у нас продаються.

Бридуазон. Так. Зро-обили б краще, коли б давали їх нам задурно. Проти кого ви су-у-удитесь?

Бартоло, Марселіна, Бридуазон, Фігаро (входить, потираючи руки).

Марселіна (показуєна Фігаро). Добродію, проти цього нечесного чоловіка.

Oirajpo (дуже весело до Марселіни). Я вам/може, заважаю? Його вельможність повернеться зараз, пане раднику.

Бридуазон. Я десь ба-ачив цього хлопця. Ф і г а р о. У вашої дружина, в Севільї, мене викликали до її послуг, пане раднику.

Бридуазон. В я-акий час?

Фігаро. Трохи менше, як за рік перед народженням вашого молодшого сина. Дуже гарна дитина, я пишаюся з того.

Бридуазон. Так, це на-айкращий з усіх. Ка-ажуть, що ти тут баламутиш?

Фігаро. Пан добрий, надто добрий до мене. Це тільки дрібниця.

Бридуазон. Обітниця шлюбу? А, бідний дурнику! Фігаро. Добродію...

Бридуазон. Чи він бачив мого секретаря, цей добрий хлопчина?

Фігаро. Чи не писаря Дубльмена?

Бридуазон. Так, бо він їсть з двох ясел.

Фігаро. їсть! Я поручуся, що він жере. О, так, я бачив його ради при справі, коли приходив до нього за витягом і, зрозуміла річ, ще й за додатком до витягу.

Бридуазон. Тре-еба виконувати форми.

Фігаро. Безперечно, добродію, суть справи належить сторонам, відомо, що позиваються, тоді як форма є власністю суду.

Бридуазон. Цей хлопець не такий дурний, як я вважав спочатку. Ну, друже, оскільки ти так багато знаєш, ми подбаємо про твою справу.

Фігаро. Пане, я покладаюся на вашу справедливість, хоч ви й з нашого судівництва.

Бридуазон. Га?.. Так, я а судівництва. Проте якщо ти винен і не платиш?..

Фігаро. Це, пан бачать добре, так само, ніби я й не був винний.

Бридуазон. А-а вже ж. Га! Що це він каже?

Бартоло, Марселіна, граф, Бридуазон, Фігаро, судовий пристав.

Пристав (іде перед графом, кричить.). Панове! Його вельможносте!

Граф. Ви в суддівськім одязі тут, пане Бридуазоне! Це тільки хатня справа, міська одежа і то була б занадто святковою.

Бридуазон. Це ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без нього; бо-о форма, бачите, форма! Той, хто сміється з судді в короткому вбранні, тремтить, як тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма!

Граф (до пристава). Відчиніть залу засідань.

Пристав (відчиняє, кричить). Засідання!

СЦЕНА XV

Ті, що були раніше. Антоніо, слуги замкові, селяни й селянки в святкових костюмах; граф сідає у велике крісло; Бридуазон на стільці збоку; писар на табуреті за своїм столом; судді, адвокати на лавках, Марселіна біля Бартоло; Фігаро на іншій лавці; селяни й слуги стоять іззаду.

Бридуазон (доДубльмена). Дубльмене, перечитайте опис справ.

Дубльмен (читаєпапір). "Благородний, преблагород-ний, безмірно благородний дон Педро Жорж, гідальго, барон де Лос-Альтос, Монтес Ф'єрос і інших монтес проти Алонзо Кальдерона, молодого драматичного автора. Справа про мертвонароджену комедію, яку жоден не визнав за свою і спихає на другого".

Граф. Вони праві обидва. Здіймається з черги. Якщо вони напишуть удвох нову п'єсу, щоб вона відзначилася трохи в великім світі, наказ, щоб гідальго дав їй своє ім'я, а поет свій талант!

Дубльмен (читає другий папір). Андре Петдуччіо, хлібороб, проти провінціального збирача податків. Йдеться про самовільний примус.

Граф. Справа не моєї компетенції. Я краще служитиму моїм васалам, захищаючи їх перед королем. Минайте цю.

Дубльмен (бере третій; Бартоло і Фігаро встають). Барб-Аар-Рааб-Мадлен-Ніколь-Марселіна де Верт-Аллюр, дівчина повнолітня (Марселіна встає й уклоняється) проти Фігаро"... Ім'я хрещене не зазначено. Фігаро. Анонім.

Бридуазон. A-анонім? Що-о це за святий? Ф і г а р о. То мій патрон.

Дубльмен (пише). "Проти аноніма Фігаро". Стан?

Фігаро. Шляхтич.

Граф. Ви шляхтич? (Писар пише.)

Фігаро. Якби небо схотіло, я був би сином князя.

Граф (до писаря). Далі.

Пристав (пищить тоненьким голосом). Тихо, панове!

Дубльмен (читає). "Справа спротивлення шлюбові згаданого Фігаро з боку згаданої де-Верт-Аллюр. Лікар Бартоло виступає за позивальницю, а вищезгаданий Фігаро сам за себе, якщо суд дозволить проти звичаю і судів-ничого права".

Фігаро. Звичай, пане Дубльмен, часто є злом. Трохи вчений клієнт завжди краще знає свою справу, ніж певні адвокати, що пріють на холоді, кричать на всі заставки, і, знаючи все, крім справи, так само мало заклопотані тим, що зруйнують клієнта, як і набриднуть аудиторії й присплять панів, а потім пиндючаться, наче вони скомпонували oratio pro Murena. Я розповім справу в кількох словах. Панове...

Дубльмен. От уже наговорили багато зайвого, бо ви не позивач і маєте тільки захищатися. Підійдіть, лікарю, і прочитайте обіцянку.

Фігаро. Еге ж, обіцянку!

Бартоло (натягнувши окуляри). Вона виразна.

Фігаро. Треба побачити.

Дубльмен. Тихо ж панове,

Пристав (пищить). Тихо!

Бартоло (читає). "Я, що нижче підписався, посвідчую, що одержав від панни і т. д... Марселіни де Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів готівкою, які я їй поверну за вимогою в тому ж замку, та й оженюся з нею на знак вдячності і т. д! Підписано коротко "Фігаро". Мій висновок: виплатити описану суму і виконати обіцянки, з виплатою коштів на судові витрати. (Промовляє.) Панове... Ніколи ще цікавішої справи не піддавано під розгляд суду: і від Александра Великого, який пообіцяв шлюб прекрасній Фалестриді...

Граф (перебиває). Перш ніж іти далі, адвокате, слід встановити істинність документа?

Бридуазон (до Фігаро). Що ви за... що ви заперечите на прочитане?

Фігаро. Що є, панове, лукавство, помилка чи неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в тексті не сказано: "яку суму я їй поверну та й оженюся з нею", але: "яку суму я їй поверну або оженюся з нею"; це велика різниця^

Граф. Як стоїть в акті: чи та й, чи або?

Бартоло. Там та й.

Фігаро. Там або.

Бридуазон. Дубльмене, прочитайте самі.

Дубльмене (бере папір). І це буде певніше, бо сторони часто перекручують читаючи. (Читає). "Е-ее-панна е-е-е-де Верт-Аллюр"... ага! "яку суму я їй поверну за вимогою в тому ж замку та й... або... та й.. або"... Тут нечітке слово... посаджено ляпку.

Бридуазон. Ляпку? А, знаю я ці ляпки.

Бартольдо (промовляючи). Я наполягаю, що тут сполучник з'єднувальний та й, який зв'язує відповідні члени речення: "я заплачу панні та й одружуся з нею".

Фігаро (промовляє). Я наполягаю, що це сполучник роздільний або ж, який розділяє ці члени речення: "я заплачу панні, або ж я з нею одружуся". Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.

Г р а ф. Як судити в такій ситуації?

Бартоло. Щоб покінчити з тим і не мудрувати зі словом, припустимо, що там "або ж".

Фігаро. Прошу це внести до протоколу.

Б а р т о л о.