Шалений день, або одруження Фігаро - Бомарше П'єр-Огюстен

В оцей-о?

Граф (хутко). В оцей.

Фігаро (холодно). То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю.

Базиль (здивований). Ха! ха!

Граф (хутко). Чуєте, що він каже, панове?

Бартоло (здивований). Ми чуємо.

Граф (до Фігаро). А ця молода особа чи має інше, відоме вам, зобов'язання?

Фігаро (холодно). Я знаю, що великий пан переймався нею якийсь час; чи тому, що він її занедбав, або тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу.

Граф (жваво). Перев... (Здержуючись.) Принаймні, він відвертий! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці.

Бридуазон (остовпілий). Йо-ого спільниці!

Граф (злютістю). Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. (Входить у павільйон.)

СЦЕНА XIII Ті, що були, крім графа. Антоніо. Це справедливо.

Бридуазон (до Фігаро). Хто-о ж узяв дружину другого?

Фігаро (сміючись). Ніхто не мав цієї приємності.

. СЦЕНА XIV Попередні актори, граф, Керубіно.

Граф (говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно). Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. (Виходить не дивлячись.) Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження...

Фігаро (скрикує). Керубіно!

Граф. Мій паж? Базиль. Ха! Ха!

Граф (несамовито, вбік). І завжди цей чортової душі паж! (До Керубіно.) Що ви робили в тій залі?

Керубіно (боязко). Я ховався, як ви звеліли.

Педрильйо. Варто було гнати так коня!

Граф. Піди ти, Антоніо. Приведи негідницю, що мене збезчестила, до її судці.

Бридуазон. То-о це ви шукаєте пані?

Антоніо. Отже, є добрий Бог: ви стільки накрутили, ваша вельможносте, що тепер слід було б і вас...

Граф (люто). Іди ж! (Антоніо виходить.)

СЦЕНА XV Ті самі, без Антоніо.

Граф. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. Керубіно (боязко). Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту.

СЦЕНА XVI Ті самі, Антон і о, Фаншетта.

Антоніо (тягнути за руку когось, кого ще не видно). Ходімо, пані, не треба упрошувати вас вийти, бо вже ж знають, що ви сюди ввійшли.

Фігаро (скрикує). Мала кузина!

Базиль. Ха! ха!

Граф. Фаншетта!

Антоніо (обертається і скрикує). А, трясця! Вельможний пане, це дуже весело — вибрати мене, щоб показати компанії, що це моя дочка вчинила всю цю бучу.

Граф (ображено). Хто ж знав, що вона там? (Хоче туди йти.)

Бартоло (поперед нього). Дозвольте, пане графе, щось тут не так. Я спокійніший. (Входить.)

Бридуазон. Ця справа надто заплутана.

Ті жі Марселіна.

Бартоло (говорячи в павільйоні і виходячи). Не бійтеся нічого, пані, вам не буде жодного лиха, я відповідаю. (Обертається і скрикує.) Марселіна!..

Базиль. Ха! ха!

Фігаро (сміється). От чудасія! І моя мати там? Антоніо. Стільки їх, що й не протовпляться. Граф (вражено). Що мені заділо! Графиня...

СЦЕНА XVIII Ті ж і Сюзанна (прикриває лице віялом).

Г р а ф... А, от вона виходить! (Сильно бере її за руку.) Як ви гадаєте, панове, чого заслугує огидна... (Сюзанна падає на коліна, схиливши голову.)

Граф. Ні, ні! (Фігаро падає на коліна з другого боку).

Граф (сильніше). Ні, ні! (Марселіна падає на коліна перед ним.)

Граф (дужче). Ні, ні! (Всіпадають на коліна, крім Бри-дуазона.)

Граф (несамовито). Хоч би вас була тут сотня!

СЦЕНА XIX Й ОСТАННЯ

Усі попередні; графиня (виходить з другого павільйону).

Графиня (падає на коліна). Принаймні й я ще на додачу лічбу.

Граф (дивлячись на графиню і Сюзанну). Ах! Що я бачу!

Бридуазон (сміється). Е, бігме! Це пані.

Граф (хоче підняти графиню). Як? Це були ви, графиня? (Благальним тоном.) Тільки пробачення ласкавого...

Графиня (сміючись). На моєму місці ви казали б: ні-ні; а я сьогодні уже втретє даю вам пробачення безумовно. (Підводиться.)

Сюзанна (встаючи). Я теж.

Марселіна (встає). Я теж.

Фігаро (встає). Я теж. Тут сильна луна! (Усі встають.)

Граф. Відлуння! Я хотів з ними перехитрити, а вони провчили мене, як дитину!

Графиня (сміючись). Не жалкуйте про те, пане графе.

Фігаро (обтираючи шапкою коліна). Такий день, як оцей, з кого завгодно зробить дипломата!

Граф (до Сюзанни). То ця записка, запечатана шпилькою?..

Сюзанна. її продиктувала пані. Граф. Відповідь їй безперечно належиться. (Цілуєруку графині.)

Графиня. Кожний матиме, те що йому належить. (Вона віддає гаманець Фігаро, а діамант Сюзанні.)

Сюзанна (до Фігаро). Ще один посаг.

Фігаро (вдаривширукою гаманець). Це третій. Його важко було здобути.

С ю з а н н а. Як і наш шлюб.

Гріп-Солейль. А чи матимемо ми підв'язку нареченої?

Графиня (витягаючи стрічку, що так ховала на грудях, кидає на землю). Підв'язка? Вона була разом з її платтям. Ось вона. (Хлопці хочуть її підняти).

Керубіно (меткіший, біжить її взяти). Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере.

Граф (сміючись до пажа). Такий образливий добродій! Що ви знайшли веселого в недавньому ляпасі?

Керубіно (відступає й витягає наполовину шпагу). Я, пане полковнику? В ляпасі?

Фігаро (з комічним гнівом). Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість.

Граф (сміється). То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине?

Графиня (замислена, приходить до тями і говорить з почуттям). Ах так, дорогий графе, і на все життя, не відхиляючись, присягаюся.

Граф (б'є по плечу Бридуазона). А ви, доне Бридуазо-не, що ви тепер гадаєте?

Бридуазон. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати: от мій спосіб думання.

В с і (разом). Добре розсудив!

Фігаро. Я був злидарем, мене зневажали. Я показав деякий розум, наспіла ненависть. Дістав гарненьку дружину й гроші...

Бартоло (сміючись). І серця повернуться до тебе юрбою.

Ф і г а р о. Чи можливо? Б а р т о л о. Я їх знаю.

Фігаро (вклоняючись глядачам). Поминувши дружину й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. (Грають ритурнель водевілю.)

Водевіль Базиль ( 1-й куплет).

Трійний посаг, добра жінка — Більш ніх міг би хтось жадать; Тут же й пан і паж-хлопчинка, Дурень став би ревнувать. Тільки ж приказку латинську Мудрий справджує в житті:

Фігаро.

Я знаю... (співає) Gaudeant bene nati

Базиль

Ні... (співає) Gaudeat bene nanti

Сюзанна (2-й куплет).

Чоловікові не вадить,

Якщо кине жінку він;

Жінка ж тільки трішки зрадить,

То й прийшов її загин.

Звідки ж то така неправда

Тих законів навісних?

Бо сильніші склали їх. (Двічі)

Фігаро (3-й куплет).

Жан, чудний над міру всяку,

Жінку й спокій мать хотів,

Він купив страшну собаку

І в свій двір її пустив.

Всіх за ніч вона порвала,

Тільки лиха й не зазнав

Той джиґун, що пса продав. (Двічі)

Графиня (4-й куплет).

Часом жінка вже не любить Мужа, та не зна й гріха; Інша ж зрадниця всім трубить, Що весь вік його коха. А найменш дурная буде Та, що без крикливих труб Зберігає чистим шлюб. (Двічі)

Граф (5-й куплет).

Жіночка-провінціялка,

Вірна присязі своїй,

Не жде, щоб за нею палко

Увивавсь коханців рій;

А в родинному куточку

Чоловіка звеселя

І всім радість наділя. (Двічі)

Марселіна (6-й куплет).

Матір зна людина кожна, Добре віда, хто вона; Інше все — сказати можна, — Є Амура таїна.

Фігаро (підхоплюючи мотив).

З того й видко, що нерідко Сан, неначе, харпака Вартий золота мішка. (Двічі)

(7-й куплет)

Через рід, оту дрібницю, Цей король, а той пастух. Випадкову ту ріхвицю Відміняє людський дух. І колишніх тронів пишних Не один десяток зник, А Вольтер живе повік. (Двічі)

Керубіно (8-й куплет).

Любі жіночки й дівчата

Мучать серце молоде;

їм прокльонів шлють багато,

Та до них всяк знову йде. І з партером цим те ж саме: Хто його не хоче знать, Прагне оплесків дістать. (Двічі)

Сюзанна (9-й куплет).

Якщо в п'єсі цій дивачній

Є наука хоч дрібна,

То за жарти будьте вдячні,

Не дошукуйтесь до дна.

І природа нас уміє

До бажаної мети

Втіхи стежкою вести. (Двічі)

Бридуазон (10-й куплет).

В цій комедії, па-нове,

Що вам подана на суд,

Змалювання є го-тове, —

Як живе наш добрий люд.

Його тиснуть, що й не писнуть;

Він кричить, ґвалтує страх,

Все ж кінчиться на піснях. (Двічі)

(Загальний балет.)