Обіцяю бути твоєю - Адалін Черно
Богдан
Я все ж доручаю своїй службі безпеки з'ясувати все про стан справ Лєри. Не можу сидіти, склавши руки. Я маю переконатися в тому, що з її бізнесом усе гаразд і її колишній чоловік не вставляє палиці в колеса. Хоча ніби як сумнівів залишатися не повинно. Не може він спати з нею й одночасно топити її бізнес.
Однак коли приходять звіти, я дивуюся й дуже. Кілька тижнів тому всі салони Лєри були закриті. Це сталося саме тоді, коли вона зустрічалася з Аркадієм Петровичем. Можна, звісно, припустити, що це збіг і салони її закрив не Ігор, але я не вірю в такі збіги. Вони неможливі. Та і звернулася вона б до нього, а не до юриста. Ось уже той, хто має вплив і владу в місті, розв'язав би проблему з закриттям салонів за п’ять хвилин. Якщо він не доклав до цього руку.
Стає недобре, коли я читаю звіти. І закрадається сумнів, що або в їхніх стосунках не все так гладко, або жодних стосунків насправді немає. Я доручаю своєму безпечнику з'ясувати все, але за певний час він приходить ні з чим. Салони закривали за плановою перевіркою, відкрили, щойно не виявили жодних порушень.
— Простеж за нею, Олеже.
Начебто причин для тривоги немає, але мені якось неспокійно. Ігор почав метушитися, коли дізнався, що я мічу туди ж, куди й він. Передвиборчу кампанію став змінювати, ворушитися. Зрозумів, що все не так гладко.
Мені насправді усе це нахрін не потрібно, але ж він моєму бізнесу спокій дати не може. Усе смикав за ниточки, вставляв палиці в колеса, робив усе, щоб зробити роботу максимально неможливою, а прибуток мінімальним. Йому вдавалося. Прибутки в нас впали, а останній місяць пішов у мінус через конфіскацію багатьох товарів на митниці.
Я прийняв рішення переписати компанію на Геру й піти розбиратися з Ігорем зрозумілою йому мовою. Видно, що Орловському не подобається, та мені глибоко насрати. Я теж збираюся обрости впливом і намагатимуся виграти ці вибори, щоб в Ігоря більше не було можливості коїти те, що він хоче.
За два тижні Шевцов повідомляє мені, що не може вийти на роботу за сімейних обставин. Я його, звісно ж, відпускаю. Дзвоню Даші й скасовую сьогоднішню зустріч. Мені потрібно бути біля будинку Лєри. Я відчуваю, що щось не так. Попросити когось зробити це замість Олега не можу і їду сам. Паркую автомобіль біля її під’їзду й чекаю, хоча поняття не маю, чого саме.
Приблизно за пів години Лєра повертається додому, оглядається на всі боки й заходить у під’їзд. Нічого підозрілого я не спостерігаю, Ігоря немає. Напевно, сьогодні він і не приїде. Втім, яка різниця? Я збираюся їхати додому, але коли чую постріли, напружуюся. А потім біжу до неї. Не знаю, яке почуття мене жене, але розумію, що маю переконатися, що з нею все добре. Дістаю з кобури свій ствол і лечу до її дверей, які виявляються незамкненими.
Я влітаю у квартиру за якісь хвилини й навіть встигаю зробити постріл в чорну фігуру, яка миттю біжить до мене, відштовхує й вилітає з квартири через двері. Я кидаюся до неї. Навряд чи він повернеться. Якби хотів убити мене, зробив би це.
Лєра лежить у калюжі крові на підлозі. Ледве дихає й при тямі, щоправда, помітно, що вона ослаблена. Швидка сюди не доїде, тому я підхоплюю її на руки й спускаюся вниз, а потім везу її в поліклініку. Мої руки в крові, у голові цілковита порожнеча. Я не розумію, хто й навіщо зробив це з нею, а головне, чи виживе вона. Дорогою дзвоню старому товаришеві, який приїхав зі Штатів, і прошу його приїхати до поліклініки. Чомусь згадую про нещасний випадок із його сестрою, яка потрапила в аварію, повернувшись у місто. Що, якщо це був не нещасний випадок? Наскільки я знаю, вона багато спілкується з Лєрою.
У лікарні, куди я її привожу, нас приймають відразу. Я змальовую ситуацію у двох словах, і її забирають, а я, начепивши каптур на голову, біжу з лікарні. Мені точно не потрібні проблеми у вигляді звинувачень. Однак я хочу знати, у якому вона стані.
Стас чекає мене на вулиці біля свого автомобіля. Я швидко сідаю до нього в авто, вітаюся, щоправда, без рукостискання, тому що руки всі в крові. Колишній партнер дивиться на мене здивовано, а я починаю говорити. Розповідати, висувати припущення. І пояснювати у двох словах, що сталося.
Його сестра нещодавно ледь не потрапила на той світ. В аварії загинули їхні батьки, хоча, гадаю, розрахунок був саме на неї. Не дарма ж тепер намагалися позбутися Лєри. Не дарма.
— У твоїх словах щось є, — погоджується Стас. — Занадто мало часу минуло після аварії, й ось тепер цей випадок із Лєрою. Ти не бачив, хто стріляв?
— Якби я бачив, не сидів би тут із тобою.
— Є якісь припущення?
— Колишній чоловік Лєри.
— У нього є мотив?
— Ні. Вони ніби як разом.
— Може, моя сестра в щось влізла? Вона любитель пхати ніс, куди не треба. Могла й Лєру втягнути. Тоді її колишній ні до чого.
Я теж про це думав, але припускати, що в усьому винен Ігор — значно приємніше. Щоправда, якщо вони разом, жодного мотиву в нього немає. Але з’ясувати все-таки потрібно. Я дзвоню Шевцову. Вимагаю його завтра на роботі й прошу залучити хлопців, які по-тихому з'ясують, хто виконував цю справу. Наше місто не настільки велике, щоб це неможливо було з’ясувати. Інша справа, що його навряд чи залишать живим після такої роботи.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
