О, мій Бос - Ірен Васильєва

- Майкле, не хвилюйся. Все буде добре.

Той лише махнув головою на знак згоди. Його очі були сповнені жаху. Він дуже хвилювався. Він не переживе якщо з Елізабет чи їхньою дитиною щось трапиться.

Коли він нарешті побачив Елізабет, його серце майже вискакувало з грудей від хвилювань.

В її очах читався страх і біль. По щоках котилися сльози. Вона шукала його поглядом. А коли побачила. Сльози покотилися ще швидше.

Майкл, швидко підбігши до коханої, схопив її за руку.

- Мила, я тут. Все буде добре. Не хвилюйся.

- Майкл, я боюсь. Ще так рано…

- Не бійся, я з тобою. Тут найкращі лікарі. Вони знають, що треба робити. Тобі нема чого хвилюватися.

У розмову втрутився лікар.

- Привіт Елізабет. Я також уже на місці. Мені про все повідомили. Не хвилюйся. Я тобі розповідав як треба поводитися і що робити. Дотримуйся всіх зазначених правил і тобі буде легше.

- Але ще рано. Малюкові ще рано з'являтися на світ. З ним все гаразд?

- Ми зараз оглянемо вас, і все дізнаємось. Не треба завчасно хвилюватися.

Елізабет забрали до оглядової. За досить швидкий час перевели до родової зали. Перейми були вже досить частими. Вона була готова народити дитину.

Майкл, швидко переодягнувшись у спецодяг приєднався до дружини. Лікар намагався його зупинити. Заспокоював, що все буде добре. Жодних відхилень не помічено. Хвилюватися нема чого.

Але Майкл не хотів, щоб його кохана сама через все це проходила. Він буде поряд. Триматиме її за руку.