Зрада. Втекти чи залишитися - Ірина Романовська

— Знайдеш собі молодшого чоловіка, — весело бухтить Назар, пробираючись рукою під мій халат.

— Язика вкуси.

Плещу легенько чоловіка по долоні, аби той припинив лоскотати мені шкіру. Але Назар лише посилює тиск. Лоскоче під коліном, заповзає на внутрішній бік стегна. Аби помститися, я намагаюся залоскотати його під пахвою.

Розслаблюючий масаж переростає у взаємну лоскітливу метушню з веселими вигуками та сміхом, в результаті якої я опиняюся притиснута чоловіком до матраца. Мої ноги стиснуті між його стегон, а руки міцно зафіксовані над головою. Він ковзає носом вздовж моєї щоки, обпалюючи оголену шию гарячим диханням.

Смикатися марно.

— Ніколи не хотіла собі молодшого чоловіка?

— Може коли тобі буде за п'ятдесят, то й захочу. — Гострі зуби стуляються на моїй шиї. Вигукую від несподіванки та одразу даю задню: — Не захочу, не захочу. Я жадатиму завжди лише тебе, Назаре.