Мій найкращий ворог - Ірен Карк
Інга
Ще через три роки.
Я сиділа в кріслі на ганку нашого мисливського будинку. Навколо співали птахи і теплі сонячні промені пестили шкіру.
На руках тримала дівчинку. Нашу малечу. Сьогодні їй виповнився місяць.
Я шалено люблю її. Вона морщить носик, спокійно сопучи у мене на руках.
- Спить лялька? - мені на плечі лягли гарячі долоні чоловіка, а потім він нахилився і поцілував спочатку мене, а потім її.
Від цього малеча знову зморщила носик і завозилася у мене на руках.
- Обережно, ти її розбудиш, - сказала я йому і поцілувала в щоку.
- Нічого страшного, няньок у нас вистачає. Зараз ще під'їдуть.
У цей момент біля воріт зупинився позашляховик, з якого вийшли Кір, Аліса та їхній трирічний син Максим. Малюк одразу кинувся в наш бік. Нашу Машку він любив. Так, дівчинку ми назвали Машею, хоч Нік і не любив це ім'я, але сказав що в нашій долі воно зіграло свою роль.
Максим обережно погладив її по пухкенькій щічці і покотив коляску, в яку я переклала дочку, по доріжці. Він завжди так робив коли вона спала.
- Всі вже зібралися? - запитала Аліса цілуючи мене і обіймаючи Ніка.
- Майже, - сказав Нік, привітавшись за руку з Кіром, - ось на тебе ми чекали, пішли дядь Паша вже розпалив багаття, чекаємо твоїх знаменитих шашликів.
Він поплескав друга по плечу і поцілувавши мене, підштовхнув у бік мангалу. Там уже керував наш сусід.
З хати вийшли тітка Марина з Марією Петрівною, з тарілками в руках. Вони попрямували у бік альтанки, обговорюючи між собою рецепти.
Коли ми повернулися до рідного міста, то жити вирішили у нашому домі. Нік був не проти, а я дуже сумувала за рідними стінами за довгий час відсутності.Марія Петрівна так і залишилася допомагати мені по дому. Куди ж ми без неї?
Раніше мисливський будинок був нашим із татом таємним місцем, а зараз перетворився на улюблене місце відпочинку. Ми дуже часто проводили тут час із сім'єю та друзями.
Нік все-таки зав'язав із криміналом, залишив лише свій легальний бізнес. Я не наполягала, просто він вирішив, що так буде краще для нас. Передав усе Оліверу та Алексу, адже різко кидати було не можна. Але вони поступово також відійшли від справ.
Через рік після повернення, я все-таки набралася сміливості та приїхала до фірми тата. Стараннями Ніка вона навіть виросла, зараз справи йшли чудово. І хоча тепер нею керувала я, Нік завжди допомагав мені, коли я зверталася за допомогою.
Ми з Алісою теж пройшли до альтанки і зайнялися нарізкою овочів. Я зрідка спостерігала як Макс гойдає в колясці Машу, вмостившись на лавці по дереву. Однією рукою він гортав книжку,а другою неквапливо і обережно похитував люльку. Упевнена, наша дитина вже має захисника. Хоча з таким татом і майбутнім хрещеним, їй боятися нема чого.
Біля воріт я почула скрип гальм. Посмішка засяяла на моєму обличчі. Олівер. Я не бачила його чотири місяці і страшенно сумувала.
Відклавши ніж, пішла у бік входу.
Олі стояв біля відчинених дверей у машині і дивився всередину з подивом на обличчі. Я підійшла ближче і теж зазирнула всередину тонованого «Мерседеса».
Побачене там змусило мене насупитися.
- Олі, а що відбувається? Це хто? - звернулася я до нього англійською, хоч він і вчив українську, але йому все ще було важко.
- Сам не знаю, - розгублено глянув на мене.
У салоні сиділа неймовірної краси дівчина. У білій весільній сукні.
- Пиздець, - це я вже на нашому, - хто мені пояснить що тут відбувається?
Я переводила погляд із неї на друга. Дівчина важко зітхнула і вибралася із салону.
- Напевно все ж таки краще пояснити мені ...
Пізніше ввечері ми сиділи дружньою компанією у альтанці. Сміялися і балакали про все на світі. Навіть Олі брав участь у розмові, дуже карявою українською. Звичайно хлопці часто переходили англійською, щоб йому було легше, але за ці роки ми вже звикли.
Дівчина також була тут. Я дала їй свій одяг переодягнутися. Вона якось легко і швидко влилася до колективу. Тільки коли я відправила її змінити одяг, Нік здивовано шепнув мені на вухо:
- А це хто? І чому вона у такому вигляді?
- Потім поясню, - шикнула на нього я.
Він знизав плечима і попрямував до чоловіків.
Все було чудово. Поруч зі мною мої сім'я, друзі, близькі люди і звичайно ж найулюбленіший чоловік. Мій чоловік. Моя опора та підтримка. Мій найкращий ворог.