Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга+Нік

Інга

Минуло вже два місяці з тих подій, а мене досі вбиває думка, що причиною смерті батька стали гроші. Я ненавиджу ці мерзенні папірці!
Нік не може мене зрозуміти і тому ми часто сваримося!
Він до всього ще й зайнявся справами фірми батька, кажучи, що не хоче, щоб його праця зникла. Іван Степанович справді наробив багато проблем, які почали вилазити. Полозов вже кілька тижнів пропадає у фірмі, намагаючись повернути її в русло.
А я просто не можу! Не можу навіть наблизитись до неї!
Олівер повернувся до Англії, передавши Ніку всі схеми з постачання. А також дав контакти Алекса, адже я геть-чисто відмовилася зв'язуватися з усім цим.
Тепер його помічницею була Аліса, а я й не проти. Це її стихія і вона однозначно краще впорається. Та й не збиралася я у всьому цьому більше брати участь. Я ненавиділа все це. Злилася на батька, що він гнався за грошима і вліз сюди, а якби займався лише фірмою, то помітив би махінації Левчишина і залишився живим.
Я почувала себе самотньою,хоча Нік був поруч і любив мене. Він щодня доводив мені своє кохання і я вірила йому. І можливо змогла б заспокоїтися , але одна нічна розмова просто добила мене:

«Ми лежали на ліжку. Нік ніжно гладив пальцями мою спину, розганяючи сотні мурашок по тілу. Мені було ліньки навіть ворушиться. Але він заговорив:

- Ще трохи і я виведу фірму твого батька на новий рівень. Замовлення на будівництво братимемо не лише в нашій області, а й по всій країні.

- Мене це не хвилює, - спокійно відповіла я.

- А має хвилювати, це твоя спадщина.

- Мені воно не потрібне, я вже говорила про це.Я ненавиджу усі ці гроші.

- Та що ти залагодила "ненавиджу-ненавиджу", змирися ти вже і живи далі?!

- Нік, навіщо ти все це мені кажеш? - я перекинулася і подивилася на нього. У темряві було погано видно, але я відчувала, що він злиться.

- Тому, що тобі вже час повернутися до нормального життя.

- А яке, по-твоєму, «нормальне»? Працювати на фірмі, через яку я втратила батька? Чи займатись контрабандою? Це тобі нормально?

- Ти перегинаєш, - він мене обійняв і поклав мою голову собі на плече, - у нас все нормально йде. Олівер розробив настільки класну схему, що ми тепер можемо взагалі не паритися щодо термінів. Все прибуває вчасно і навіть раніше. До речі, ми могли б і через фірму, разом із будматеріалами, проводити дещо…

- Ні! - перебила я його.

- Та чому ні? - перепитав він, а я підняла голову і витріщилася на нього.

- Нік, я сказала "ні"! Почуй мене!

- Маленька, Сідий знову зв'язався зі мною і запропонував ще більш фінансовий варіант ...

- Нік, ніякої наркоти! - я вже кричати почала.

- Та заспокойся ти, це не наркота. Зброя…

- Ти взагалі у своєму розумі? Що ти таке кажеш? Тобі грошей мало чи що? У тебе легальний бізнес є, ти там непогано заробляєш! Залиш решту, прошу тебе!

- Не кажи нісенітниці! - він підскочив з ліжка, одягнув штани, що валялися на підлозі, взяв пачку цигарок і відчинив вікно,- Так, непогано я там заробляю, але навіщо відмовлятися, якщо є можливість заробити ще більше, тим більше, якщо все вже є?
Він стояв і курив, дивлячись у вікно. Він не розумів, що саме тут і зараз він убивав мене. Вбивав усе, що відчувала.

- Невже мої слова не важливі для тебе? Я не важлива?

- Звичайно важливі, ти багато значиш для мене, я тебе люблю! Але я не хочу більше обговорювати з тобою цю тему. Зрештою я сам вирішуватиму як краще. Я зароблятиму бабло як вмію, а ти радіти повинна, що не живемо бідно. Інго, ти просто ще не відійшла від смерті батька. Ось побачиш, коли ти заспокоїшся, то зрозумієш, що це все не важливо і ти себе накручуєш. Може, тобі варто поїхати відпочити? Розвієшся і заспокоїшся, а я поки що тут справи вирішу! - БАМ! Контрольний у голову…

- Можливо ти правий…"

Нік

Ця історія із вбивством баті на Інгу сильно подіяла. Коли вона вважала вбивцею мене і хотіла помститися, мала мету і вона трималася.
Але коли вона все дізналася, її це зламало. Я чудово розумів її почуття і намагався як міг не травмувати ще сильніше.
Взявся відновлювати безглузду фірму, яка мені нахуй не впала, але там працювало багато людей, а вона могла швидко стати банкрутом і персонал втратив би роботу. Багато сімей залишилося б без доходу. Вона цього не розуміла, а я розумів і тому намагався все розрулити.
Схема Олівера була ідеальною. Навіть коли я все продумував, не дійшов до такого рівня, на який підняв він. Алекс теж виявився пацан башковитий, Інга ще давно передала повноваження зв'язуватися з постачальником йому і це йому вдавалося чудово. Кір з Алісою знайшли нових покупців і все закрутилося ще крутіше.
Сідий довго діставав мене, але потім зв'язав із одним чоловічком серйозним і той запропонував перевозити і зброю. Я спочатку відмовлявся, але потім суму запропонували космічну і я вирішив ризикнути. Поки що одноразово.
Все в принципі налаштувалося та стало навіть краще.
Ось лише Інга.
Її стан мене просто вбивав. Депресія безпосередньо затягнулася. У ті моменти, коли вона віддавалася мені, весь світ припиняв мати значення. Вона плавилася в моїх руках, горіла від поцілунків і забувала про все на світі. Але потім все починалося спочатку.
Я вже не знав, що мені з нею робити. Вона істерила і вимагала відмовитися від грошей. Але як можна відмовитись, коли великі бабки самі йдуть до тебе в руки?
Я вже розмовляв з Алісою, пропонував знайти психолога. Я люблю Інгу дуже сильно, але її стан просто виводить мене з себе.
Запропонував полетіти розвіятися. Може на відпочинку купити собі ганчір'я, поп'є коктейлі та її попустить? Нехай летять разом з Алісою, сподіваюся коли вона повернеться, все буде навіть крутіше, ніж було раніше.

Інга

І ось я сиджу зараз у своїй квартирі в Англії. Ніхто, навіть Олівер, не знає, що я тут.
Сиджу на підлозі в спальні і дивлюся на єдине, що в мене залишилося, фото Ніка. Сльози течуть, а я навіть не помічаю.
Я зараз прощаюсь із ним.
Ті його слова просто вбили мене. Я не зможу бути поряд із ним. Я псуватиму йому життя. А я бажаю йому щастя. Сподіваюся великі гроші все-таки зроблять його щасливим, якщо я не змогла.
З Алісою ми розмовляли ще вчора. Я розповіла їй все як є і вона мене зрозуміла. Не дарма я полюбила цю дівчину. Вона відпустила мене, натомість узявши з мене слово повідомити їй коли осяду. Я знала, що від неї ніхто нічого не дізнається і тому пообіцяла.
Оліверу не казала нічого. Не тому, що не довіряла, а тому, що й так досить завдала неприємностей.
Я встала з підлоги і витерла сльози.
Залишила на комоді фото та свій кулон. ( Хлопці розповіли мені як тоді знайшли мене і я не хочу, щоб зараз у них була така можливість)
Я хочу почати життя з чистого аркуша, а для цього мені треба попрощатися з минулим.
Я стояла в аеропорту. У руках у мене паспорт, за яким я відлітала з Англії, щоб помститися Ніку. Олівер сказав тоді знищити його, що він одноразка. А я була така схвильована, що забула це зробити.
І ось він знову в мене в руках і якщо мені доля це зробити, то я зараз зможу купити квиток у нове життя.
Доля.
Тривалих тридцять п'ять годин польоту. Декілька пересадок. Оренда житла. І ось я сиджу на березі океану і дивлюся на захід сонця.