Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Сергій подзвонив мені ввечері і наказав негайно їхати до нього додому. Я зрозумів – він про все довідався. Пістолет лежав у мене в сейфі. Його вже давно програв мені у карти один хлопець. Ми грали тоді в мене вдома і я кинув його в сейф через непотрібністю і забув, до того дня.
Я думав налякати Серьогу. Скажу, що знаю, чим він займається. А навіщо пістолет взяв, я не знаю. Воно само якось вийшло.
Сергій кричав, погрожував бандитів нацькувати на мене. Звелів повернути все до копійки і сказав, що звільнить за статтею. А потім потягнув мене в машину і привіз на околицю міста, де район проживання бомжів. Сказав, я теж житиму тут, коли він закінчить зі мною. Що його «братки» знищать мене і я гнитиму в канаві там же.
Він багато чого говорив, ось у мене й зірвало дах. Я теж почав кричати про те, що робив за нього всю роботу, поки він забив на фірму хер і гріб бабки лопатою просто так.А він у відповідь заявив, що такій нікчемності як я ніколи не досягти його висот і мені завжди доведеться прислужувати таким як він.
Це була остання крапля. Вже й не пам'ятаю, як дістав зброю і вистрілив.
Я втік звідти, пішки та прохідними дворами дістався якогось бару. Там було багато людей і я міг загубитися. Потім купив на барі найдорожчий коньяк, ще великі чайові залишив і час у бармена запитав, щоб запам'ятав мене. Яке-неяке,а алібі. Адже ніхто не міг точно сказати о котрій я прийшов.
Мені було дуже страшно, адже нас могли бачити чи хтось міг знати, що я тягнув гроші. На мене могла впасти підозра. Але нічого такого. Поліція не дуже і прагнула знайти вбивцю. Вони просто поговорили з усіма знайомими та оглянули його кабінет. До документів фірми навіть не торкалися. Їхньою версією була «невдала спроба викрасти машину».

Тут ти приїхала і почала запитувати, але швидко охолола і звалила за бугор. Ще й до мого великого везіння залишила на мене довіреність.
Ніщо не заважало мені тягнути гроші, адже грати я вже не міг перестати. Думав ще згодом вмовлю продати компанію мені. Реальної ціни ти не знала і вона взагалі не цікавила тебе. Але поки що й так було нормально. Все складалося якнайкраще.
Але одного дня, мені знайомий повідомив, що люди Полозова цікавляться вбивством Авдєєва. Це мене налякало, адже я знав хто такий Полозів і що вони працювали разом із твоїм батьком. Я розумів, якщо він почне копати, то може вийти на мене. Адже грав я в тих же колах, де крутиться і він. А тут ще на додаток до всього я побачив тебе в його компанії. Випадково заїхав у торговий центр, а там ви разом крокуєте, мило посміхаючись. Я спочатку тебе не впізнав, адже ти повинна була бути в Англії, я перевіряв і колір волосся змінився. Але потім стежив кілька днів, ви весь час були разом.
Я зрозумів, що ви з коханцем щось задумали. Але не можна було щоб у нього виник доступ до справ фірми.
Отоді я і придумав зробити інший заповіт. У разі твоєї відмови від спадщини або твоєї смерті, Сергій за документами, мов би, залишив умову передати фірму мені.
Але треба було умовити тебе відмовитись. А я не міг з тобою зв'язатися. Телефон не в мережі. Тоді я вирішив, що буде набагато краще, якщо ти теж загинеш. Тебе мали знайти вбиту на сміттєзвалищі. А я б підклав Авдєєву докази, що вказують на його зв'язок із криміналом. Все виглядало б так, ніби його вбили за його справи і тебе теж. Я підказав би, що ти ставила питання і намагалася дізнатися хто вбивця. План був ідеальним. Вас «убили в кримінальній розборці», фірма відійшла б мені і все закінчилося.Але ти якось примудрилася втекти з гаража! Ще й Полозов підставився під полю, коли я стріляв у тебе. Справи йшли все гірше.
Тут як на зло, я в черговий раз програв, хотів потягнути гроші з рахунків фірми, а мені юрист повідомляє: нотаріус зв'язався з ним. Виявляється, Авдєєв уже давно переписав усі права на майно на тебе, а ти, у свою чергу, передала керування всім Полозову, - на цих словах я подивилася на Олівера. Але він продовжував незворушно дивитися у вікно. «А він схоже продумав все набагато більше, ніж я! Ну, Олівер! »- Це був кінець всьому. Я вже просто не знав, що робити. Кредитори перейшли від погроз до дії. Єдине, що мені залишалося, вимагати у нього викуп за тебе, але твій коханець приїхати повинен був один. А тут би хлопці його і замочили разом з тобою і кінці у воду.

- Ти серйозно на це розраховував? - реготів Нік,- Ти реально такий дурень,що думав що я приїду один?

- Точно ідіот, - похитав головою Кирило, дивуючись чужою тупістю.

- У мене просто вибору не було! - заволав Левчишин, - Ви не уявляєте, що зі мною відбувалося весь цей час!

- Звичайно не уявляю, я ж у карти не програвав і не обкрадав роботодавця, ще я не намагався вбити його дочку і не вбивав його. - Нік зіскочив зі столу і попрямував у бік Івана Степановича, а той заверещав і спробував притулитися руками,-Ти, сволота, позбавив людини життя просто так! Просто через те, що ти, шматок лайна, програвся! Ти міг продати все та повернути йому гроші! Але натомість ти залишив дівчину без єдиної для неї рідної людини! Ще й її убити намагався!

-Не чіпай мене! - ще голосніше репетував Левчишин.

- Та мені гидко навіть поруч з тобою перебувати! Ні-і-і, покидьок, легкої смерті точно не чекай. Ти заплатиш за кожну її сльозу! Пакуй його, Кір! Більше ця мерзота все одно нічого вже не скаже.
Іван Степанович намагався чинити опір, але пара точних ударів змусила його заспокоїтися. Його забрали. Може з мого боку це і підло, але він забрав у мене батька і його подальша доля мене вже не цікавила. «Жорстоко»- скажете ви.Можливо. Але він мав вибір, він міг повернути гроші і залишити тата жити, але він вирішив інакше. Тепер так само й інші люди визначать його власну долю. Можна було здати його поліції, але, як він слушно помітив, вони не дуже намагалися шукати вбивцю і сумніваюся, що йому багато дадуть, закони у нас дивні. А в той час, як тіло мого тата гниє в землі, він не заслуговує ходити і дихати повітрям.
Олівер обернувся до нас.