Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Найбільше мене напружував Нік. Його вигляд говорив про те, що він готовий трощити все навколо. А найбільше може дістатись татовому компаньйону. Він смачно нагороджував того ударами, а потім дістав пістолет. Я підскочила до нього і опустила руку на затиснуту в долоні зброю.

- Зачекай, будь ласка, - тихо сказала я, - у мене ще є питання.

- Він же вже зізнався у вбивстві Серьоги! - загарчав він.

- Нік, будь ласка!
Я з благанням в очах подивилася на нього.

- Добре, - погодився він.
Нік нахилився, поплескав його по плечу і лагідно додав:

- Ти ще живий, тому що вона так захотіла. Раджу відповісти на всі її запитання максимально чесно! Можеш починати!
Це він уже сказав мені. Я з вдячністю кивнула і повернулася на свій стілець.

- Ви кажете, що тата ви вбили тому, що сильно розлютилися, так? Випадково? - він швидко кивнув і злякано дивився на Ніка, який теж влаштувався на столі і вдавав що його дуже цікавить зброя в його руці, а не наша розмова. В іншій ситуації мене б це потішило, але зараз я хотіла тільки розібратися у всьому,- Але тоді звідки у вас узявся пістолет? Чи ви постійно з ним їздите? Зброя, з якої вбили тата, не була зареєстрована. Так у поліції сказали, тож досить мені локшину на вуха вішати! Ви збиралися його вбити і для цього придбати «лівий» свол!

- Це не так! - заволав він і спробував підірватися з місця, але Кір був швидше, спритно зіскочивши зі столу, він приклав Левчишина кулаком по пиці, а потім за шкірку притяг до свого обличчя і сказав:

-Мужик, ти походу взагалі не віддупляєш що відбувається! То я пояснюю! Тільки від цієї дівчини та твоїх чесних відповідей залежить, якою буде твоя смерть. Або швидко і без болю, або… ну сам розумієш! А тепер сядь і добре подумай над відповідями. Але не довго.
Він штовхнув його на диван і повернувся до столу. Я з подякою подивилася на Кіра і перевела погляд на чоловіка на дивані. Він злякано сидів і намагався витерти кров із розбитого обличчя. Я не витримала і гаркнула:

- Досить! Відповідайте, Іване Степановичу! У мене ці кілька тижнів були пиздець важкими і я хочу якнайшвидше покінчити з усім! Я не просила вас вбивати тата і мене викрадати, але прошу розповісти чесно, навіщо ви все це робили. Ці чоловіки не жартують, через вас вони втратили великі гроші, а тому прагнуть розправи і стримувати їх я довго не можу.
Мої слова схоже дійшли до нього. Він швидко рукавом витер кров із носа і закивав:

- Добре-добре, я все розповім.

- Чудово, - кивнула я і зручніше влаштувалася на стільці, - а тепер спокійно і з самого початку. Навіщо ви тягли гроші із фірми?
Він важко зітхнув, глянув на всіх по черзі і приречено сказав:

- У мене був великий борг. Я гравець. Граю вже давно, але раніше було все по дрібницям. Були звичайно й програші, але найчастіше вигравав. Одного разу мій знайомий сказав що зібралася компанія грати у карти. Ставки там були більші, ніж зазвичай. Я спочатку відмовлявся, адже суми для мене були нечуваними, але він умовив все-таки. Спочатку все було чудово, кілька ігор поспіль я був у плюсі. Азарт охопив мене і коли мені запропонували підняти ставки ще більше, я не замислюючись погодився. Отоді й програв. Двісті тисяч. Відложеними на чорний день грошима зміг перекрити борг, але хотілося відігратися, адже я віддав усе що в мене було. І я знову пішов туди.

Але в мене пряма якась чорна смуга почалася. Я заклав машину, будинок, набрався кредитів і щоразу йшов, сподіваючись відігратися. Я відчував, що мені пощастило, але не щастило. Згодом кредитори стали вимагати гроші, погрожували. Ось тоді я вперше і потягнув гроші з фірми, зробивши «ліві» документи на будматеріали. Сергій без проблем підписав усі. Він взагалі останнім часом охолов до справ фірми. Я думав він засмучений тим, що ти після навчання вирішила залишитися в Англії, тоді я не знав ще, що він зв'язався з цими, - він кивнув на Ніка і Кіра, - все пройшло гладко і я ризикнув зробити так ще раз і знову все прокотило. Потім додав ще й справи кількох підставних людей, як працівників та отримував за них зарплату. Ніхто нічого не зрозумів, адже ми часто наймали робітників на забудови з боку, за тимчасовими контрактами. І зазвичай цих людей знаходив я, тому питання ніхто не ставив.
Борг я зміг погасити, але відігратися все ще хотілося. Твій батько збирався у відпустку та попросив мене принести на підпис документи. Я якраз підготував і «ліві» папери на значну суму, думав одразу багато потягну і перестану. Відіграюсь і мені не потрібно буде більше цього робити. Коли йшов до нього, зустрів його секретарку, вона сказала, що до нього прийшла людина і Сергій зараз зайнятий. Я вирішив почекати доки він звільнитися. У нього якраз був цей, - він махнув головою у бік Ніка, - двері були не щільно зачинені і я почув про що вони говорять. Виявилося, Авдєєв уже давно займався криміналом і загрібав такі гроші, які мені й не снилися. Я значить на нього пахав як проклятий за копійки, а він зривав бабло і хер забив на фірму. Але коли я просив його зробити мене повноправним компаньйоном, він просто засміявся мені в обличчя. Я дуже розлютився на нього і вирішив забрати «своє»!
Того ж дня зробив документи, в яких Сергій довіряє мені управління компанією та фінансами.
Вирішив, доки він буде у відпустці, відпишу собі потрібні мені суми.

Іван Степанович замовк і важко зітхнув. Я слухала його та не перебивала. А сама була вражена. «Знову гроші. Постійно одні гроші. Як же мене нудить від цього» 

Пауза затягувалась і я хотіла вже поквапити його, але тут він продовжив. Щоправда вже тихіше:

- Сергій завжди одразу підписував документи, але того дня він дуже поспішав і попросив залишити їх на столі, сказавши, що підпише трохи пізніше. Я хотів забрати «липові» папери, адже він міг зрозуміти, що це таке, але він випровадив мене з кабінету. Я не встиг це зробити. Коли він поїхав, вирішив тишком зайти і забрати їх, але документів не було. Секретарка сказала, що він забрав усе з собою, вдома підпише і надішле з кур'єром.
Мене це дуже налякало. Але я сподівався, що мене пронесе.
Та не вийшло.