Жагучі серця - Ксана Рейлі

Вікторія

— Мило, — сказала я, коли увійшла у невеличку вітальню.

Тут стояв розкладний диван, на якому, мабуть, Алекс спав. Також я помітила невеликий столик, тумбу та плазмовий телевізор на стіні. Після того як Алекс з'їхав з будинку батька, він орендував собі однокімнатну квартиру в центрі міста. Сьогодні я вперше побачила її. Тут було так просто та звичайно, але я відчула неабиякий затишок.

— Це тимчасове житло, тож я вибрав мінімально затратну для себе квартиру, але зі всіма комфортними умовами, — заговорив за моєю спиною Алекс.

— Тут гарно, — зауважила я. — Мені подобається.

Я підійшла до тумби та поставила на неї свою сумочку. Трохи відвела ногу вбік, показуючи її з-під розрізу сукні. Однією рукою я сперлася до тумбочки, а іншою повільно відкинула волосся з плечей. Алекс стояв за моєю спиною, але він міг бачити моє обличчя у відбитку вікна. Я відчула, що він підійшов ближче до мене та ніжно поклав свої руки на мою талію. Його дихання лоскотало шкіру на моїй шиї, а губи ледь торкалися мого вуха.

— Що ти робиш, маленька Торі? — тихо спитав він. — Намагаєшся спокусити мене.

— Схоже, мені це вдається.

На моєму обличчі з'явилася задоволена усмішка. Я так сильно скучила за дотиками та поцілунками Алекса, що готова була вже зараз здерти з нас обох увесь одяг. Я відкинула голову на його плече та відчула легкий дотик губ на моїй шиї. Пальцями хлопець водив вздовж моєї руки, посилаючи іскри бажання усім тілом. Я затремтіла в його руках і тихо застогнала, коли теплі губи знайшли чутливе місце на моїй шиї. Тепло, що зародилося десь у грудях, повільно опустилося в низ живота. Руки Алекса знайшли блискавку на моїй сукні. Його пальці швидко впоралися з застібкою, і сукня впала на підлогу навколо моїх ніг. Я переступила через неї та відкинула її ногою. Обернулася до Алекса обличчям. Ми всього декілька секунд дивилися одне на одного, перш ніж наші губи зустрілися в довгому та повільному поцілунку. Ми наче хотіли розтягнути цю ніч на максимум. Я стягнула з нього піджак та кинула його на підлогу. Наосліп пальцями намацала ґудзики на його сорочці та взялася їх розстібати. Ми все ще цілувалися, не в змозі відірватися одне від одного.

— Ти така красива, — шепотів Алекс поміж поцілунками. — Така ідеальна.

Його пальці тим часом досліджували кожен сантиметр мого тіла так обережно, наче він вперше торкався мене. Я зняла з нього сорочку та глибоко вдихнула, коли провела руками по його грудях, легко дряпаючи нігтиками шкіру. Долоні Алекса опустилися на мої сідниці. Він стиснув їх, а тоді раптом підняв мене та посадив на тумбу. Мої ноги розсунулися, запрошуючи його стати між ними. Я застогнала та сперлася головою до стіни, коли відчула його пальці на своїх грудях. І хоч на мені досі був тонкий мереживний бюстгальтер, я почувалася надто чутливою до кожного дотику. Він поцілував мої груди через тканину. Я розчаровано заскиглила та вигнулася дугою йому назустріч. Мені хотілося прямого контакту його губ з моєю шкірою. Я вже готова була благати у нього про це, як після декількох хвилин мук, Алекс нарешті зняв з мене бюстгальтер. Очі закотилися від задоволення, коли він почав осипати поцілунками мої ключиці та груди. Я не стримувала своїх стогонів та тихих незрозумілих схлипувань. Поколювання між ногами було майже нестерпним. Мені хотілося більшого, тож я підсунулася ближче до краю тумби, притискаючись до живота Алекса. Мої ноги сильніше стиснули його пояс. Я хотіла, щоб він відчував, як сильно я жадаю його. Моє тіло затремтіло, а руки вперлися до тумби, коли його пальці опинилися між моїми ногами.

— О та-а-а-ак, — простогнала я, не соромлячись. — Так добре, Алексе. Не зупиняйся. Так добре...

— Не стримуйся, люба, — прошепотів він, прикусивши зубами мою шкіру на шиї. Я скрикнула від нової порції відчуттів. — Ось так. Я хочу чути, як тобі це подобається.

І я більше не стримувала себе. Безсоромно стогнала та кричала на цій тумбі, поки він пестив мене своїми пальцями, губами та язиком. Він так добре знав моє тіло до найдрібніших деталей, наче я була улюбленою машинкою в його колекції. Я знала точно, що жоден інший чоловік не зміг би задовольнити мене так добре, як він. Його дотики не просто подобалися мені, вони зводили мене з розуму. Я насолоджувалася ним спочатку на цій тумбі, а потім — на дивані. Коли він нарешті позбувся решту одягу та одним різким рухом увійшов у мене, то я відчула себе максимально вдоволеною. Я була настільки готовою, що з легкістю та безвідмовно приймала його повністю, рухаючись своїми стегнами йому назустріч. Мої нігті дряпали його спину, вимагаючи більшого, і, о б-о-о-оже, це відчувалося так приємно.

Того разу ми вперше прийшли до фіналу одночасно, викрикуючи наші імена. Алекс ліг на мене усім своїм тілом, а я запустила свої пальці в його волосся. Воно було трохи липким від гелю, але я не змогла стримати себе. Ми обоє важко дихали, спітнілі, втомлені, але такі щасливі.

— Я сумувала за тобою, — тихо зізналася. - Якщо вдень я ще могла відігнати думки про тебе через свою зайнятість, то ніч була для мене нестерпною. Важко заснути, коли в голові постійно крутилося твоє обличчя.

— Я теж дуже часто думав про тебе, Вікторіє, — сказав він, — але у мене був твій подаруночок, тому мені було не так сумно.

— Який подарунок? — перепитала я, насупившись.

Алекс глянув на мене, а на його обличчі з'явилася нахабна усмішка. Він сперся ліктями на диван по обидва боки від мого тіла. Я з очікуванням підняла обидві брови.

— Ти забула, як залишила колись у кишені моєї куртки красиві, маленькі, тоненькі, мереживні трусики чорного кольору?

— О Боже!

Я засміялася, прикриваючи руками своє обличчя від сорому. Тоді той вчинок мені здавався таким ефектним, але зараз чомусь було ніяково через це.

— Тільки не кажи мені, що ти досі їх тримаєш десь, — пробурмотіла я.

— А що, по-твоєму, я мав зробити з ними? — спитав Алекс, грайливо вимальовуючи круги пальцем на моїй ключиці. — Можливо, надіслати їх у коробці до тебе додому? Чи, може, залишити їх на ручці вхідних дверей?

— Мій тато вбив би тебе, — сказала я, сміючись. — То де вони?

— Не скажу, Вікторіє. Найважливіші подарунки я тримаю в секретному сейфі, до якого ніхто не має доступу.

— Тільки ти?

— Тільки я. — Алекс кивнув головою.

Я звабливо прикусила нижню губу та провела пальцями по грудях Алекса, опускаючись нижче.

— Тоді добре, — прошепотіла я. — Не хотілося б, щоб хтось побачив подарунок, який я віддала лише тобі. Може... — Я іншою рукою схопила чорні стрінги, які валялися на підлозі. — Додамо їх до твоєї колекції?

— Це звучить як збочення, Вікторіє, — Алекс усміхнувся та раптом поцілував мене в губи, — але я не проти. Тільки куплю більший сейф, гаразд?

— Гаразд. М-м-м... Мені здається, що я готова до ще одного раунду.

Його усмішка стала ще ширшою. Він поцілував мене в шию та почав опускатися вниз, аж доки його голова не зникла під ковдрою. Руками він сильно впився у мої стегна, розсуваючи їх. Я закотила очі від задоволення, коли занурила свої пальці в його волосся. Іншою рукою я міцно стискала простирадло, коли Алекс в черговий раз підносив мене до краю в моїй ейфорії...

Коли я прокинулася, сонце пробивалося крізь вікно. Я задоволено усміхнулася, згадуючи цю ніч. Ліниво потягнувшись на ліжку, перекотилася на живіт, уткнувшись обличчям в подушку Алекса. Його не було поруч зі мною, але цей запах зігрівав мене та моє серце. Я прикусила губу, намагаючись ігнорувати кадри в голові з нашим нічним зближенням. Ніколи б не подумала, що стану такою залежною від Алекса. І навіть не хотілося думати про те, що він планує поїхати звідси після фіналу чемпіонату. У нас є лише один тиждень... Сім днів, щоб переконати його залишитися тут зі мною.

Я вдягнула на себе його вчорашню сорочку чорного кольору, насолоджуючись відчуттям приємної тканини на своїй шкірі. Короткий спалах задоволення пройшовся моїм тілом. Я залишила розстібнутими декілька верхніх ґудзиків. Легко пальцями поправила своє волосся, а після цього вийшла з кімнати. Я попрямувала у сторону кухні, бо саме звідти чувся тихий шум. Одразу помітила Алекса, що стояв біля плити та готував щось, наспівуючи собі під ніс якусь пісеньку. Не могла стримати своєї усмішки, спостерігаючи за ним. На ньому не було футболки, тож я дозволила собі помилуватися його спиною, на якій були помітні подряпини від моїх нігтів. Схоже, у нас справді була шалена нічка. Я підійшла до нього, підстрибуючи, та швидко чмокнула його в щоку. Він одразу ж обійняв мене однією рукою та зарився своїм носом у моє волосся.

— Доброго ранку, — привітався Алекс, цілуючи мене в скроню.

— І тобі, — відповіла я. — Що ти робиш?

— Готую для нас сніданок. Сподіваюся, що ти любиш омлет з помідорами.

— Обожнюю.

На одну коротку мить Алекс притягнув мене до себе, щоб на секунду притиснутися губами до моїх губ. Після цього він відпустив мене та знову зосередився на приготуванні сніданку. Він зосереджено викладав зелень на сковорідку. Мабуть, хотів зробити щось красиве для мене. Я застрибнула на стіл та схопила шматочок нарізаного огірка. Мені подобалося спостерігати за Алексом. Цей ранок був найкращим зі всіх у моєму житті. Навіть той тиждень, що ми тоді провели разом, не був таким особливим, як усе те, що ми робили зараз. Тепер жоден з нас не сумнівався у почуттях іншого.

Алекс глянув на мене та пройшовся довгим поглядом по моєму тілу. Його очі зупинилися на декількох розстібнутих ґудзиках.

— Мені подобається як це виглядає, — сказав він, усміхаючись. — Тобі так личать мої речі.

— Справді? Я думала, що тобі подобається, коли я без них.

Я вдала, що образилася, але не стримала своєї усмішки. Алекс раптом взяв зі столу свій телефон та підняв його в мою сторону. Я насупилася, а тоді розгублено спитала:

— Ти фотографуєш мене?

— Не можу стриматися, Вікторіє, — відповів він. — Ти настільки красива зараз, що мені аж подих перехоплює.

— Тоді, я думаю, мені треба трішки змінити позу.

Я сиділа на столі, лежала, крутилася в різні сторони, а Алекс тим часом фотографував мене. Ми навіть зробили декілька фотографій разом. Це було так весело, і якось дивним чином ми опинилися в тій позі, яка вимагала пристрасного продовження. Я лежала спиною на столі, а Алекс нависав наді мною.

— Може, перенесемо сніданок на потім? — запропонувала я, провівши своєю ногою вверх по його гомілці.

— Ти дивуєш мене, — сказав хлопець, усміхнувшись. — Я не думав, що ти така ненаситна.

— Лише, коли це стосується тебе, Алексе.

Він опустився на мене та сильно поцілував. Я задоволено усміхнулася, а потім моя усмішка перетворилася на голосний сміх, коли Алекс раптом почав лоскотати мене...

Я здивувалася тиші, яка панувала в будинку. Хіба мама не повернулася додому? Вони ж начебто вчора з татом помирилися. Я попрямувала на кухню та побачила Тео, що сидів за столом, тримаючи Дотті на своїх руках.

— Батьків ще нема? — поцікавилася я, опускаючись на стілець біля нього.

— Не з'являлися, — відповів він.

— Дивно. Уже майже шоста година вечора.

Я постукала пальцями по столу, задумавшись. Коли глянула на Тео, то помітила, що він надто детально розглядає мене.

— Тобі треба прикрити чимось шию, якщо ти не хочеш, щоб батьки зрозуміли чим ти займалася з Алексом цієї ночі.

Мої щоки спалахнули, а рука мимоволі торкнулася шиї. В голові знову сплили прекрасні моменти, коли Алекс цілував мене, тому я легко прикусила губу, стримуючи усмішку.

— А ти коли вчора повернувся додому? — поцікавилася я.

— Уранці, — відповів той.

Він повернув голову вбік, і я побачила незначний слід червоної помади на його шиї.

— Тео, якщо ти поки не хочеш знайомити батьків зі своєю дівчиною, то тобі треба витерти помаду на своїй шиї.

Брат насупився й трохи роздратовано потер свою шию. Мабуть, він не хотів, щоб я дізналася про те, що й у нього хтось є.

— Це було всього лише на одну ніч, — пробурмотів він. — Я не заводжу стосунки й не планую одружуватися. А дівчата... Ну, це просто так. Зняти розрядку.

Я закотила очі, глянувши на брата. Наступного місяця йому виповниться вісімнадцять. Я розуміла, що він поки занадто юний, щоб серйозно ставитися до дівчат, але така байдужість з його сторони лякала навіть мене.

— Подивимося, що ти скажеш тоді, коли якась чарівна злодійка вкраде твоє серце, — сказала я.

— Стосунки з Алексом змінили тебе, Вікторіє. Але я ніколи не стану таким, як ти.

— Яким це?

— Закоханим. Ти зовсім забула про свої мрії та цілі, а натомість тебе повністю поглинули почуття до Алекса. Закоханість — це не завжди добре. Особливо для мене.

— Чому ти так думаєш? — здивувалася я.

— Бо ти можеш розслабитися та не думати про своє майбутнє гонщиці, тому що тато завжди буде підтримувати автоперегони, чого не можна сказати про мотогонки.

— Але ж тато теж підтримує тебе!

— Він шукає спонсора для мене, — зізнався брат. — І через це мені доведеться виконувати ряд правил та вимог. Я хочу свободи, а не цього...

Тео не встиг договорити, бо почулося гудіння автомобіля, що заїхав до гаража. Через декілька хвилин у коридорі з'явився тихий сміх мами.

— Ну все, відпусти мене! — сказала вона, сміючись. — Ми вже прийшли.

— Я занесу твої речі до нашої спальні, — мовив тато.

— Добре.

Кроки мами наближалися до кухні, і коли я побачила її з широкою усмішкою на вустах, то одразу ж кинулася їй на шию. Вона обійняла мене у відповідь, провівши руками по моїй спині. Я відпустила її. Мама підійшла до Тео, який теж міцно притулився до неї. Вона скуйовдила його волосся, усміхаючись.

— Чому ви так пізно повернулися? — поцікавилася я.

— Ох, — мама замріяно зітхнула, — ви не повірите, що ваш тато зробив!

— Що? — спитали ми з Тео одночасно.

— Ми сьогодні... — Вона витримала довгу паузу. — Каталися на гелікоптері!

— Ого-о-о-о, — здивувалася я.

— Після показу ми поїхали в готель, — почала розповідати мама. — Там на нас чекала романтична вечеря на терасі найвищого поверху, уявляєте? Це було так неймовірно! Я думала, що ваш тато не зможе вразити мене ще більше, але сьогодні, після сніданку, ми поїхали на аеродром. Ви не уявляєте, як сильно я здивувалася, коли побачила той гелікоптер.

— Тато був пілотом? — здивовано спитав Тео.

— Помічником, — відповів тато, який якраз у цей момент увійшов до кухні. — Два уроки за останній тиждень — це дуже мало, щоб я сам зміг керувати гелікоптером. Але я вирішив продовжити навчання трохи пізніше.Колись ваша мама сказала, що закохається в мене тоді, коли я навчуся керувати гелікоптером. Я намірений таки навчитися робити це ідеально.

Усмішка мами була такою широкою, що я усміхнулася так само. Тато обійняв її зі спини, ніжно торкаючись маминих долонь.

— До речі, у нас є новина для вас, — сказала мама, глянувши на мене та Тео, — але ми розповімо вам її в п'ятницю під час вечері.

— Ну, ні-і-і-і-і! — застогнала я. — Розкажіть зараз. Я помру з цікавості.

— Терпіння, Вікторіє! — сказав тато. — Зараз не час говорити про це, бо ми ще поки не все вирішили.

— Гаразд... Але ж до п'ятниці ще чотири дні, не враховуючи сьогодні!

— Запроси Алекса у п'ятницю до нас, — мовила мама.

— Ти це серйозно? — здивовано перепитала я.

— Звісно. Нам варто ближче познайомитися з ним. У вас же тепер все серйозно.

Я глянула на тата. Якщо він і був проти, то не показав цього. Мабуть, мама поставила йому якусь умову щодо Алекса, бо через деякий час тато схвально кивнув. Я почувалася такою щасливою у цей момент, що хотілося стрибати від радощів. Як же чудово все складається. Лише б Алекс погодився залишитися тут зі мною.